ПОЧАЇВ — МІСЦЕ СВЯТОСТІ: СЛАВЕТНА ОБИТЕЛЬ ВІРИ НА ТЕРНОПІЛЬСЬКІЙ ЗЕМЛІ

Невеличке містечко Почаїв, що зараз входить до складу Кременецького району Тернопільської області, добре знане в Україні (та й за її межами). Це місце релігійного паломництва.

І дійсно, коли потрапляєш у ці краї, відчувається якась незвична енергетика землі. Не випадково тут народилося стільки видатних людей. Із цих країв походили славнозвісний Дмитро Байда-Вишневецький, засновник Запорозької Січі, добре знаний класик польської літератури Юліуш Словацький, один із найвизначніших українських прозаїків ХХ століття Улас Самчук… Цей список можна продовжувати.  Continue reading

ШАНУВАННЯ ВЕЛИКОМУЧЕНИКА ДИМИТРІЯ СОЛУНЬСКОГО У КИЇВСЬКІМ ПРАВОСЛАВ’Ї

Дар чудес, нетлінність тіла та мироточивість стають джерелом великого й широкого культу св. Димитрія не лише в Греції, але й по цілій Слов`янщині. До його гробу з року в рік з усіх країв йдуть сотні й тисячі паломників. Він допомагає в кожній біді та потребі. Воїни обирають його за свого опікуна. На українській землі культ Св. Димитрія прийшов, очевидно, разом із Аскольдовим хрещенням Русі у 860 р. Цьому міг також сприяти слов’янський просвітитель і проповідник християнства Кирило (бл. 827-869 рр.), який теж народився у місті Солуні. Він взимку 860-861 рр. перебував у Херсонесі, де спілкувався із руськими книжниками і ознайомився з Євангелієм та псалтирем, писаним руськими письменниками (ще до винайдення Кирилом нової слов’янської абетки). Згодом у Київській Русі та в Україні було зведено чимало церков та монастирів на честь святого Димитрія. А свої перемоги українські полководці пояснювали саме небесним покровительством цього святого. Continue reading

СВЯТИТЕЛЬ ФЕОФІЛ, АРХІЄПИСКОП НОВГОРОДСЬКИЙ

Пам’ять 26 жовтня/8 листопада

Належність святителя Феофіла до Київської митрополії, а через це до Київського Православ’я, дуже сумнівна. Але, задумом Божим, його мощі спочивають у Дальних (преподобного Феодосія) печерах Києво-Печерської Лаврі. Continue reading

ІГУМЕНИ ТА ПОДВИЖНИКИ СВЯТО-МИХАЙЛІВСЬКОГО ЗОЛОТОВЕРХОГО МОНАСТИРЯ (XV – XVI СТ.)

Статтю присвячено розгляду історичного минулого Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря у XV – XVI ст. Розкривається питання монастирських надбань та благоустрою обителі. Подаються відомості про видатних провідників благочестя монастиря. Continue reading

ПРЕПОДОБНИЙ МАРТИРИЙ, ЗАТВОРНИК КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКИЙ

Пам’ять 25 жовтня/7 листопада

Преподобний Мартирий, затворник Києво-Печерський, здійснював свій чернечий подвиг у кінці ХІІІ – початку XIV століття.

Пам’ять преподобного тривало згадується в рукописах та друках Києво-Печерської лаври, звідки була перенесена в «Полний христианский месяцеслов» (Київ, 1875). Але про життя цього преподобного отця нічого невідомо. Можна думати, що преподобний Мартирий спасався через подвиг затвору. Continue reading

ПРАВОСЛАВНЕ ДУХОВЕНСТВО ВОЛИНІ У МІЖВОЄННИЙ ПЕРІОД: ФОРМУВАННЯ, ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ

Міжвоєнний період став важливим етапом еволюції волинського православного духовенства, коли соціальна група намагалася зберегти корпоративні ознаки, а нові суспільно-політичні обставини вплинули на джерела поповнення, освітній рівень, чисельність та національну ідентифікацію її представників.

На момент падіння імперії Романових вище духовенство Православної церкви в Україні було представлене винятково росіянами [1]. На Волині, крім правлячого архієрея, було іще тривікарних єпископи – у Крем’янці, Володимирі-Волинському та Острозі[2]. Усі вони також були росіянами за національністю. Continue reading

ПРЕПОДОБНИЙ ЛОНГИН, ВОРОТАР КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКИЙ

Пам’ять 16 / 29 жовтня

Здійснював чернечий подвиг в Києво-Печерському монастирі в XIII-XIV ст. Він ніс послух воротаря і славився великою слухняністю та святістю життя. Його молитовне старанність і смиренне працьовитість були нагороджені Господом. Печерський воротар удостоївся дару прозорливості. Людей, що приходили в Лавру з добрими намірами, підбадьорював, а злих нещадно викривав і приводив до покаяння. Мощі преподобного Лонгина спочивають в Дальніх печерах Continue reading

СВЯЩЕНОМУЧЕНИК ЛУКІАН КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКИЙ, ПРЕСВІТЕР, У ДАЛЬНІХ ПЕЧЕРАХ СПОЧИВАЮЧИЙ

Пам’ять 15 / 28 жовтня

Священомученик Лукіан жив та здійснював свій подвиг у ХІІІ столітті. На одній древній іконі написано: «Лукіан, священомученик, потерпів від Батия біля 1243 року». Нічого більше про нього невідомо. Мощі священомученика Лукіана спочивають у Дальніх, преподобного Феодосія, печерах Києво-Печерської лаври.

Тропар священомученика Лукіана Києво-Печерського, глас 4

І норовом причасник, і перед престолом намісник апостолом був, / бачення отримав ти, Богом дане, / у видіннях Схід. / Заради цього, Слово Істини виконуючи, / і заради віри православної постраждав ти навіть до смерті, / Священомученик Лукіан. / Тепер моли Христа Бога, / щоб спастися душам нашим. Continue reading

ОБҐРУНТУВАННЯ А. РІЧИНСЬКИМ НЕОБХІДНОСТІ ІСНУВАННЯ НЕЗАЛЕЖНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ

Перш, ніж вести мову про практичні аспекти обгрунтування необхідності існування незалежної Української Православної церкви А.Річинським, варто звернути увагу, як він трактував основний напрямок розвитку українського релігійного життя. У передмові до книги «Проблеми української релігійної свідомості” мислитель визначив цей напрямок як “синтез великих релігійних культур Сходу і Заходу».

А. Річинський звертав увагу на те, що в світі набуває поширення рух християнського церковного єднання, або, як ми тепер його іменуємо, екуменічний рух. Проте, на думку мислителя, цей рух має чимало проблем, які нелегко подолати. До того ж церковне єднання – специфічний процес, що потребує такту, і не кожен народ, котрий завжди є носієм специфічний релігійних традицій, здатний ефективно його здійснювати. Щодо слов’янських народів, то їхня релігійність зазнала впливів різних християнських традицій (як західних, так і східних). І тому їхня релігійність почасти залишається не до кінця сформованою. «Слов’янський світ, – писав А.Річинський, – під релігійним оглядом являє собою дуже різноманітну, хаотичну картину, а відтак перебуває в перехідному стані. Тут ще не скінчився процес зплавлення расових і культурних інгредієнтів, не витворилося ще тривких осередків гравітації. З поміж слов’ян тільки росіяни й поляки дали (кожний своє) вирішення релігійної проблеми – створили два відмінні типи християнства, але надто націоналістичні, а тому цілком непридатні до синтезу» [1]. Continue reading

БАРОКОВА РЕКОНСТРУКЦІЯ ГОЛОВНИХ ХРАМІВ КИЄВА НАПРИКІНЦІ XVII – НА ПОЧАТКУ XVIII СТОЛІТТЯ

Кінець XVII – початок XVIII століття знаменує період бурхливого будівництва в Києві. Завершення доби Руїни, відносна стабілізація життя створили передумови для небаченого з часів Київської Русі будівельного буму. Козацька старшина на чолі з гетьманами прагне утвердити перемогу православної віри на землях Гетьманщини зведенням нових храмів. Поруч із новим будівництвом набуває широкого розмаху перебудова у відповідності до нових смаків споруд великокнязівських часів, розпочата півстоліттям раніше за Петра Могили [1]. Зазнають більшої чи меншої реконструкції майже всі збережені на той час давньоруські споруди: Софійський [2], Успенський (у Печерській лаврі) [3-4] та Михайлівський Золотоверхий собори [5], Кирилівська, Трьохсвятительська (Василівська) [5], Троїцька надбрамна (у Печерській лаврі) [6], Десятинна [1] церкви. Перші три з названих споруд утворюють певну виділену групу. Особливістю реконструкції саме цих пам’яток є, зокрема, значне збільшення об’єму первісних будівель і зведення шести нових бань навколо первісної головної бані храму. Ці особливості не повторюються при реконструкції жодних інших давньоруських храмів на території України. Continue reading