Пам’ять 4/17 жовтня
Преподобний Еладій Києво-Печерський здійснював свій чернечий подвиг у ХІІ – ХІІІ столітті. По деяким відомостям був родом з Еллади (Греції).
Вперше про нього згадує «Тератургім» соборного ченця Афанасія Кальнофойського (1638 р.), який називає його пісником і чудотворцем.
Його мощі спочивають у Ближніх (преподобного Антонія) печерах. На самому древньому докладному плані цих печер (1638 р.) вказаний преподобний Еладій (№ 36). Continue reading
Пам’ять 4/17 жовтня
Преподобний Піор, затворник Києво-Печерський здійснював свій чернечий подвиг у ХІІІ столітті.
Преподобний Піор відрізнявся постом і працьовитістю і в цьому був прикладом для пісників і трудолюбців. Не бажаючи дивитися на принадність і суєту світу цього, він зачинився в темній печері і там жив в неспинної молитві.
Тропар преподобному Піору, затворнику Києво-Печерському, глас 8
Православ’я світоч, / зразок посника і трудолюбця, / чернець і затворник Київський, / преподобний Піор богомудрий, / подвигом твоїм печері засіяли / і всім вірним шлях до спасіння указав єси. / Тепер моли Христа Бога, щоб спаслися души наші. Continue reading
Хрестовоздвиженська церква. Відомо, що існуюча зараз церква Воздвиження Животворящого Хреста на Ближніх печерах Києво-Печерської лаври була споруджена 1700 року на кошти полтавського полковника Павла Герцика [1-8]. Освячена 13 вересня (ст. ст.) того ж року київським митрополитом Варлаамом Ясинським та архимандритом Continue reading
Преподобний Іов Почаївський народився в побожній сім’ї приблизно у 1551 році. Його родина мала прізвище Залізо, жила на. Покутті в Галичині. Хлопчик при хрещенні отримав ім’я Іван. Коли ж мав всього 10 років, покинув батьківський дім і прийшов в Преображенський Угорницький монастир. Тут настільки переймається чернечим життям, що здивовує братію монастиря і в 12 років його постригають у монахи з іменем Іов. Він багато потрудився на ниві Христовій. Преп. Іов – сучасник царя Іоанна Грозного, Бориса Годунова, Олексія Михайловича, Богдана Хмельницького, Адама Кисіля, товариш знаменитого Костянтина Острозького, свідок Брестської унії, учасник Синоду проти Мелетія Смотрицького, судився проти дідича Фірлея.
Пам’ять 3/16 жовтня
Преподобний Діонісій, затворник Печерський, на прізвисько Щепа, мав сан пресвітера. У 1463 році під час Великодньої Утрені Діонісій обходив з кадінням мощі святих угодників в печері Преподобного Антонія. Коли преподобний вигукнув: «Святі отці і браття! Христос воскрес!», Як грім, прозвучала відповідь від святих мощів: «Воістину воскрес!» З того дня преподобний Діонісій пішов у затвор і після багатьох трудів відійшов до Господа. Чудо з преподобним Діонісієм засвідчено в 8-й пісні загального канону Києво-Печерським святим. Преподобний похований у Дальніх печерах. Continue reading
Дана стаття є спробою дослідити багатовікову історію архіву і бібліотеки, древнього Свято-Михайлівського Видубицького чоловічого монастиря. Подані короткі переліки книг і справ, які входили до їхнього складу. Певну увагу присвячено дослідженню окремих історичних процесів у житті обителі, які вплинули на формування (а також і розформування) монастирської «скарбниці премудрості»
Ключові слова: Свято-Михайлівський Видубицький монастир, обитель, ігумен, архімандрит, намісник, бібліотека, архів, книги, документи. Continue reading
Переказ відносить історію цього образу до часів життя вчителів слов’янських святих Кирила і Мефодія, стверджуючи, що святі брати принесли цю ікону з собою в Моравію в IX столітті, а звідси вже учні їх, що рятувалися від переслідування німецьких місіонерів, перенесли Люблінську ікону Божої Матері на землі Київської Русі.
На рубежі XVI i XVII століть гарячи захисники православ’я – брати Костянтин та Іван Острожські подарував ікону в Преображенську церкву в місті Люблін. За іншою версією, вона була перенесена до церкви в середині ХІІІ століття князем Данилом Романовичам. Continue reading
Пам’ять 15/28 червня та 30 вересня / 13 жовтня
Із життя святителя, яке написав митрополит Димитрій (Ростовський), ми дізнаємося, що святий Михаїл був першим митрополитом Київським, першим предстоятелем православної церкви в Русі-Україні. Константинопольський патріарх Миколай Хризоверг разом із собором єпископів призначив і поставив «у Русь» митрополитом Михаїла. Життєписець характеризує його як розумну й освічену людину. Усе життям він прожив немов святий. До нас не дійшло ніяких відомостей про діяльність святителя Михаїла до призначення «у Русь». Літописці подають різні відомості про його походження. Одні стверджують, що за національністю він був сирійцем, інші — болгарином. Уся діяльність першого митрополита Київського Михаїла була схожою на апостольські труди. Він займався проповіддю Євангелія, відкривав по великих містах кафедри. Святитель Київської Русі перш за все охрестив усе князівське оточення: синів князя Володимира, князівську знать і військо. Continue reading
Досліджуючи історію формування православної обрядовості більшість науковців починає свої розвідки з часу володимирського хрещення Київської Русі – 988 р. Це обумовлено традиційним поглядом на Київське православ’я, що сформувався під впливом російської історіографії в середині ХІХ – початку ХХ століть.
Разом з тим, по нашому міркуванню, поширення християнства на землях Київської Русі (сучасних Білорусі та України) нерозривно зв’язана з результатами праці святих рівноапостольного Кирила і Мефодія. Саме їх діяльність по перекладу Євангелія на слов’янську мову знайшла своє відображення в історичних літописах. Continue reading
Релігія завжди займала чільне місце в житті українців. На думку науковців, «завдяки ряду обставин свого національного буття, історії і особливостям своєї національної духовності український народ завжди був одним із найбільш релігійних народів світу. Релігійність свідомості українців, з одного боку, є наслідком впливів на їх духовний світ різних релігійних чинників, з другого – продуктом зовнішніх щодо кожного з них факторів: географічних, історичних, етнопсихологічних, господарських, соціально-психологічних тощо» [4, с. 5].
Мовою церкви на території сучасної України з давніх часів була церковнослов’янська (староболгарська за походженням), а згодом і національна українська мова. Шлях української мови до церкви був досить складний і тернистий, однак, як слушно зауважував Іван Огієнко, «кожна віра найміцніше зв’язана з рідною мовою народу, бо рідна мова – то основний родючий ґрунт кожної віри», «рідна мова – шлях до Бога» [9, с. 23]. Continue reading