ДЕКІЛЬКА РОЗДУМІВ ЩОДО СТАТУТУ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ УКРАЇНИ

Повертаючись думками у передсоборні період, я згадую як 12 грудня 2018 року дехто говорив «не надо нам Томосу, зачем он нам». На передодні об’єднавчого Собору велися гарячі дискусії щодо майбутнього Церкви, щодо її устрою, кандидатури предстоятеля. Ці дискусії, як і архієрейський Собор УПЦ КП показали, що єпископат не хоче бути мовчазним виконавцем а хоче приймати активну участь в створенні і утворенні Церкви яку вони (архієреї) активно розбудовували і немало для цього потрудилися. Саме голосування в Святій Київській Софії не було «за когось або проти когось», голосування було за майбутнє Української Церкви. Тому розмови про те, що якби голосування відбулося не так як воно відбулося тоді об’єднавчого Собору було б не було, а Київський Патріархат був би. Думаю, що це помилкова думка. Думаю, що Київський Патріархат був би далеко не таким яким він був до 15 грудня 2018 року. Continue reading

ЗВЕРНЕННЯ ДО ВІРНИХ І ЗНЕВІРЕНИХ З ПРИВОДУ ВИБОРІВ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ

Дорогі друзі, брати й сестри!

Це моє звернення може видатись усім вам звичайнісіньким словом архієрея серед кількох десятків подібних архієрейських звернень, що множаться зазвичай перед виборами – перед відповідальним моментом в житті кожного українця. Але все ж я хотів би звернутися до вас, і перш за все до вірних Львівсько-Сокальської єпархії Православної Церкви України. До цього спонукає мене мій обов‘язок, покладена на мене відповідальність і зобов‘язання керівництва нашої Церкви донести позицію щодо виборів Президента України в березні-квітні 2019 р.  Continue reading

ДОЛЕНОСНІ ВИБОРИ. ТРОХИ РОЗВАЖАНЬ ПРО КЛОУНІВ

Клоун завжди чийсь, не буває «незалежних клоунів»

Навіть найсмішніший, завжди є той, хто платить йому гроші. Але ж ніхто не платить за те, що не подобається, тому клоун завжди робить те, що подобається хазяїну. Він буде кривити мармизу, показувати язика, смішно рухатися, танцювати, роздягатися, лицедіяти на сцені, жартувати в ресторанах, смішити на корпоративах, виступати перед оголеними в бані- все залежить від рівня гумору хазяїна і таланта клоуна. І чим талановитіше клоун, і чим заможніше хазяїн- тим більший у клоуна колпак і тим більше і гучніше на ньому бубенці. Continue reading

ЩОДО НЕКОРЕКТНОСТІ КАТОЛИЦЬКИХ ВИЗНАЧЕНЬ «КИЇВСЬКЕ ХРИСТИЯНСТВО» ТА «ЦЕРКВИ ВОЛОДИМИРСЬКОГО ХРЕЩЕННЯ», А ТАКОЖ ПРИЧИНИ ЇХ ВИНІКНЕННЯ

Кілька років тому, з подачі представників Української Греко-Католицької Церкви (далі УГКЦ), у суспільний та науковий обіг почали впроваджуватися синонімічні терміни «Київське християнство» та «Церкви володимирського хрещення» стосовно УГКЦ та Православних юрисдикцій в Україні, переважно до Київського Патріархату й Української Автокефальної Православної Церкви, а на сьогодні Православної Церкви в Україні (далі ПЦУ). За досить короткий час відбулося поширення цих визначень не тільки в українському, а й закордонному середовищі. Також, саме через цю термінологію УГКЦ доводить своє право на доуніатську спадщину Київської митрополії Константинопольського патріархату, зокрема і право служіння у Софії Київській. У цій статті ми спробуємо проаналізувати коректність цих визначень у історичному та богословському контексті. Continue reading

ЧЕТВЕРТИНСЬКИЙ ПСАЛТИР: ХТО І ЯК ВИДАВ ПЕРШУ ДРУКОВАНУ КНИГУ НА ВОЛИНІ

Титульна сторінка четвертенського «Псалтиря» (« Пам’ятки книжкового мистецтва: каталог стародруків, виданих на Україні / Я. П. Запаско, Я. Д. Ісаєвич. – Львів: Вища школа, 1981. – 136 с. : іл. Кн. 1. ст. 44)

«Псалтир» вийшов у XVII столітті при монастирі, патроном якого був князь Григорій Четвертинський. У ті часи книгодрукування було доступне тільки дуже заможним і впливовим представникам шляхти.

У матеріалі дізнаєтеся, чому князь, який мав усе, підтримував релігію і освіту.

МІСТЕЧКО СТАРА ЧЕТВЕРТНЯ

Сучасне село Четвертня Маневицького району у першій половині XVII століття було середнім для того часу урбанізованим приватновласницьким поселенням, тобто містечком і називалося Стара Четвертня. Воно розташувалося на правому березі Стиру, рукави якого утворювали чимало островів.

За подимним реєстром від 1629 року у містечку нараховувалось 214 димів, а ще 43 – у присілку Залюбеч, який тепер у складі села. Сучасні науковці визначають так званий «коефіцієнт диму», за допомогою якого можна приблизно порахувати кількість населення. Тож виглядає, що у Старій Четвертні тоді проживало в межах 1,5-2 тисячі жителів. Continue reading

ВЕЛИКОПОСНЕ ПОСЛАННЯ 2019 РОКУ ПОСТІЙНОЇ КОНФЕРЕНЦІЇ ПРАВОСЛАВНИХ ЄПИСКОПІВ ПОЗА МЕЖАМИ УКРАЇНИ

Боголюбивим Пастирям, Чернецтву та всім Вірним Дітям Української Православної Церкви в Діаспорі та Україні,

Улюблені в Господі: ХРИСТОС ПОСЕРЕД НАС!

Ну ось і настав час Священного та Великого Посту для усіх нас. Кожного року Церква надає нам Великопосний період як час покаяння і відновлення. Для нас, православних християн, роздумування над цим чудовим періодом церковного року є причиною великої духовної радості! Continue reading

ПОСЛУХ ТА СМИРЕННЯ – ОСНОВА ЧЕРНЕЦТВА

Нову заповідь Я вам даю: Любіть один одного! Як Я вас полюбив, так любіть один одного й ви! По тому пізнають усі, що ви учні Мої, як будете мати любов між собою.

Ін 13, 34-35.

Справжній монастир – це ,, ікона Церкви,, говорив Святитель Василій Великий (330-379). В Русі-Україні чернецтво появилося з початком християнства; є відомості, що при Десятинній церкві існував монастир уже у 10 ст. та що 1017 року згорів Софійський монастир. З 1062 року у Києві існувала велика громада ченців у Печерському монастирі, а у 12 ст. в Києві вже було 17 монастирів. Києво – Печерська лавра – православний монастир, заснований у 1051 році монахами Антонієм і Феодосієм у печерах біля літньої княжої резиденції Брестово поблизу Києва. В одинадцятому столітті монастирі стали центром розповсюдження і утвердження православного християнства у Київській Русі. Continue reading

ДО ПИТАННЯ ІСТОРІЇ КОНФЕСІЙНОГО СТАНОВИЩА У КИЄВІ КІНЦЯ XVI – ПОЧАТКУ XVIІ СТОЛІТЬ У СВІТЛІ ПРАВОСЛАВНО-УНІАТСЬКОГО ПРОТИСТОЯННЯ

Після заяви очільника Української Греко-Католицької Церкви про намір звершити богослужіння у Київської Софії та листа патріарха Філарета, який не радить цього робить з огляду на можливі наслідки для мирного конфесійного співіснування, розвернулася широка дискусія, яка, у своєму підґрунті, має питання конфесійного становища у Києві кінця XVI – початку XVIІ століть. У даній статті ми спробуємо розібратися у деяких історичних обставинах, що виниклі після Брестських соборів 1596 р. Continue reading

ПІСЛЯ ТОМОСУ. ТЕРНИСТИЙ ШЛЯХ СТАНОВЛЕННЯ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ УКРАЇНИ

Третього лютого 2019 року відбулася інтронізація глави Православної Церкви України (далі – ПЦУ), митрополита Київського і всієї України Епіфанія. Це було остання урочиста подія, яка офіційно завершує процес канонічного створення нового члена Вселенського Православ’я. Таким чином, через півтора місяця після об’єднавчого собору та майже місяць після вручення Томосу, ПЦУ увійшла до другого етапу свого існування – власне помісного церковного життя, хоча і в умовах перехідного періоду. Однак попередній, перший період, який повинен був стати часом справжнього об’єднання, пройшов дуже важко та додав певний дисонанс в радість події, яку глава ПЦУ, владика Епіфаній, назвав «Другим хрещенням України, тому що ми отримали свою незалежну Українську Церкву».

У цій статті ми спробуємо зібрати і проаналізувати деякі факти, які проявилися у перші півтора місяці життя Православної Церкви України. Continue reading

ПРАВДА БОЖА ЗАВЖДИ ПЕРЕМАГАЄ…..

З глибин народної мудрості дійшли до нас прислів’я: «Бог правду бачить, та не скоро скаже», «Брехнею світ пройдеш, а назад не вернешся». У 1990 році на Буковину, до Чернівців, прибув молодий Єпископ Данило (Ковальчук) і привіз ідею створення Української Автокефальної Православної Церкви (УАПЦ). Здавалося, що така ідея прийдеться до душі православним буковинцям. Але батюшки церков Московського Патріархату (МП) не підтримали Владику Данила, не сказали людям, своїм парафіянам правду, що слово «автокефалія» означає незалежність, що в незалежній державі Православна Церква має бути незалежною. Continue reading