При першій згадці імені львівського протопресвітера Гаврила Котельника у свідомості більшості пересічних українців асоціюється виключно з подіями Львівського Церковного Собору 1946 р. Ми не ставимо за мету дати історично-канонічну оцінку Соборам 1596 та 1946 років, а розглянемо основні біографічні відомості голови Ініціативної групи по возз’єднаню УГКЦ із РПЦ – о. Гавриїла Костельника. Метою даного дослідження є подолання надмірної політизованості та ідеологізації життя та діяльності цього відомого душпастиря. У нашому випадку це означає пошук істини у вигляді доконаних фактів, реальне існування котрих підтверджене документами. Continue reading
Tag Archives: Історія Київського Православ’я
ВШАНУВАННЯ ПЕРШОМУЧЕНИКІВ КИЇВСЬКИХ ФЕДОРА І ЙОГО СИНА ІОАНА
12/25 липня Київське Православ’я вшановує першомучеників Київських Федора і його сина Іоана
Наступного дня, після пам’яті святої рівноапостольної княгині Київської Ольги і за три дні до дня пам’яті Великого Київського князя Володимира за церковним календарем майже непомітно звершується пам’ять перших київських мучеників-християн. Continue reading
АРХОНТИСИ І МИРОНОСИЦІ РУСИ-УКРАЇНИ
«Ся Ольга була предвісницею християнській землі, яко вранішня зоря перед сонцем і яко зірниця перед світом. Вона бо сіяла, як місяць уночі. Так ся між невірних людей світилася, як перло в багні, бо були вони закаляні гріхом, не омиті святим хрещенням, а ся омилась святою купіллю, скинула з себе гріховну одіж ветхого Адама і в нового Адама втілилась, що ним є Христос. Речім же до неї: “Радуйся, руськеє пізнання Бога! Стали ми початком примирення з ним”. Вона бо першою увійшла в царство небеснеє із Русі, і її восхваляють руськії сини яко зачинательку бо й по смерті молилась вона Богові за Русь. «Праведних же душі не вмирають». Як ото сказав Соломон: “Коли хвалять праведника, – веселяться люди», «безсмертною бо є пам’ять його”, коли признається він Богом і людьми” (Із Літопису Руського) Continue reading
УКРАЇНСЬКІ ВЧЕНІ Й КОЗАКИ ПРО БЕРЕСТЕЙСЬКУ УНІЮ
Дехто вважає, що Берестейська унія 1596 р. не встановлювала, лиш відновлювала церковну єдність, та що так її сприймали тодішні мешканці теперішньої України й Білорусі. Чи справді це так? Безперечно, ні, бо майже всі наші видатні історики (і не тільки вони) діаметрально інакше висвітлюють і оцінюють цю драматичну подію. Одним із них був покійний львів’янин Іван Крип’якевич, котрий висловився про ней ось так: Continue reading
ІВАН ОГІЄНКО ПРО МОВУ В УКРАЇНСЬКІЙ ЦЕРКВІ
Цю тему можна висловити у формі риторичних запитань — відповідно до тих, що їх свого часу формулював сам І. Огієнко: якою мовою протягом української історії користувалися в українській церкві? Яка мова повинна панувати в ній? На ці запитання так чи інакше відповідали українські науковці Т. Біленко, М. Білоус, В. Пащенко, Д. Смага. З. Тіменник, І. Чепіга та інші у доповідях на наукових конференціях, що відбувалися у Кам’янці-Подільському, де вчений очолював університет [3], та у Львові, де він проживав кілька років [7]. Однак дані матеріали висвітлювали лише окремі питання і не дають повної уяви про цю надзвичайно важливу, цікаву і потрібну тему, яка є такою ж складною та багатогранною у теперішніх умовах, як і сама історія української церкви. Тут ставимо собі за мету узагальнити весь комплекс цих питань, вказавши на відповідні джерела, хоч водночас усвідомлюємо, що розміри статті не дають змоги зробити це вичерпне. Continue reading
СВЯТИТЕЛЬ ІСАЯ, ЄПИСКОП РОСТОВСЬКИЙ
Пам’ять 15/28 травня
Народився цей блаженний Ісая в Київської Русі, у володіннях київських, від благородних і христолюбних батьків. З юних же літ Христа полюбив і світські насолоди покинув, прийшов у монастир Печерський до преподобного Феодосія, бажаючи стати чорноризцем. Прозрівши духом, що має він трудолюбним робітником у подвижницькому житті стати, преподобний Феодосій поклав на нього чернечий образ. Він же, чесноти здобуваючи і труди до трудів докладаючи, такі випробування терпів, що всі дивувалися його суворому життю і любов’ю горіли до нього. Був-бо лагідний, смиренний, слухняний, незапопадливий, братолюбний. У тілі він ангельське життя являв, стриманістю і терпінням великим всі пристрасті й бажання тілесні в собі забивав. Чотирьох чеснот — мудрості, правди, мужності і цноти — красою прикрашений, наче чотирикінною колісницею до Вишнього Єрусалиму поспішав, виявляючи, що він — небесний громадянин. Про його ж чесноти відомо стало всім — «не може бо місто, що стоїть на вершині гори, сховатися». Continue reading
ПЕРШІ СЛОВ’ЯНСЬКІ МОНАСТИРІ НА СВЯТІЙ ГОРІ АФОН
З перших днів існування на Афоні чернецтва святогірські монастирі відрізнялися надзвичайною гостинністю щодо кожного, хто приходив туди для чернечого подвигу. Тут нікого не запитували про походження. На рубежі X-XI століть святогірські обителі налічували багато сотень ченців різних національностей. Звичайно, все ж греки були в більшості, однак чимало було грузин, вірмен, італійців і представників інших народів. Continue reading
СВЯТИТЕЛЬ КИРИЛО ТУРОВСЬКИЙ
Пам’ять 28 квітня / 11 травня
Святитель Кирило Туровський народився у відомій багатій родині, в білоруському місті Турові, що знаходиться на річці Прип’ять, та отримав ґрунтовну освіту (знав кілька іноземних мов, грецьку та візантійську літературу).
Не маючи ні пристрасті, ні прагнення до матеріальних багатств, найбільше він був захоплений думками про вищі предмети буття.
З більшою ретельністю Кирило вивчав Біблію та творіння Святих Отців, що вели до спасіння. Згодом він став неперевершеним знавцем Святого Письма, приймаючи його не тільки розумом, а й серцем. Continue reading
АКАФІСТ СОБОРУ ЗАКАРПАТСЬКИХ СВЯТИХ
Святкування 1-ша неділя після 11/24 травня
Кондак 1
Обрані Богом для свідчення православної віри, святителі, сповідники, преподобні і праведники Закарпаття, що землю цю своїм навчанням просвітили та кров’ю вашою освятили, жахів катів своїх не побоялися, любов до Бога навіть смертю своєю виявили єси. І за страждання ваші вічні вінці з рук Вседержителя прийняли. Тому, шануючи святу пам’ять вашу, так співаємо вам: Continue reading
ЧИ ІСНУВАЛИ «ВІЛЕНСЬКІ МУЧЕНИКИ»? ДО ІСТОРІЇ АГІОГРАФІЇ КИЇВСЬКОГО ПРАВОСЛАВ’Я
Сьогодні, коли Київське Православ’я жадає звільнення з духовного полону Московського Патріархату, час переглянути і деякі сумнівні пам’яті, що були нам накинута для політичних цілей.
На наш погляд, однією з таких пам’ятей є і пам’ять «віленських мучеників» (Антонія, Іоанна, Євстафія), яких нібито покарав Великий князь Ольгерд за приналежність до «православної (християнської) віри» 1347 року Continue reading