Слава Ісусу Христу!
Сьогодні ми святкуємо Покрив Пресвятої Богородиці, але одночасно святкуємо День Захисників України. До Вас, які вже взяли зброю для захисту України! До Вас, спадкоємців благовірного гетьмана Петра Сагайдачного, святій пам’яті Симона Петлюри, Тараса Бульби-Боровця та всіх інших, хто віддав своє життя за Вільну Україну, звертаюся мої браття й сестри, які стоять тут готові йти покласти вищу жертовність «за другів своїх», за наш народ, за існування України! Continue reading
Влада, в особі Державної служби України з етнополітики та свободи совісті, остаточно довела афілійованість РПЦвУ (УПЦ) з Московським патріархатом та висунула умову розірвати організаційний зв’язок із московським центром. Інакше через рішення судів відбудеться «припинення» цієї структури в Україні (позбавлення її статусу юридичної особи), бо як зазначив голова ДЕСС Віктор Єленський: «Це надзвичайний крок – в Україні ніколи раніше не забороняли релігійні організації. Але йдеться про структуру, яка є ідеологічним продовженням злочинного режиму. Це не просто релігійна організація, це – практично пряма цитата з резолюції ПАРЄ – «філія Російської Федерації»». Continue reading
Проблема об’єднання православних в Україні давно вже зробилася топовою у Вселенському Православ’ї. Важко знайти релігійне ЗМІ або конференцію, де вона не розглядалася в різних ракурсах та звучанні. Відомі науковці спробують «пробити стіну», спростовуючи різноманітні міфи та упередження. Цілком природно, що сьогодні розглядається можливість об’єднання виключно поза юрисдикцією Московського патріархату на канонічному ґрунті. І коли ПЦУ неодноразово заявляла про готовність до перемов, то РПЦвУ (УПЦ) цього всіляко уникає, ставлячи неприйнятні умови. Continue reading
Те, що православне християнство в Україні є неоднорідним – секрет Полішинеля. Але часто забувають, що це не просто відмінність різних юрисдикцій. Насамперед, це відмінність ідентичності. Зрозуміти, яка ідентичність православного християнина означає відповісти, чому він обирає саме цю юрисдикцію. Якими є базові цінності людини, яка обирає Церкву? Якщо ми це розуміємо, ми можемо передбачити, якою буде динаміка переходів людей між юрисдикціями та як на це вплинути. Continue reading
І. Від Старого Завіту до Другого Риму
У Старому Завіті Ізраїль описується як «вибраний народ» Бога (Вихід 19:5–6): «Ви будете Моїм уділом з-поміж усіх народів». Ідея «вибраності» була тісно пов’язана з укладенням Завіту — особливого договору між Богом і народом Ізраїлю. Бог обіцяв опіку та благословення, натомість вимагав вірності, дотримання заповідей і морального способу життя. Бути «вибраними» означало жити згідно з Божим законом і служити прикладом для інших народів. Continue reading
Після повномасштабного вторгнення російських військ на територію України, питання припинення діяльності осередків Російської Православної Церкви в Україні (далі – РПЦвУ) набуло загальнодержавний статус. Адже її духовенство та досить значна частина вірних підтримала окупантів, а храми та монастирі зробилися центрами антидержавної діяльності. І хоча проросійська позиція РПЦвУ була відома ще до 2014 р., у часі активної війні вона почала складати реальну небезпеку для самого існування України. Було прийнято кілька законодавчих актів, які були скеровані, як на припинення антидержавної діяльності РПЦвУ, так і на викриття її юрисдикційного статусу – канонічне підпорядкування Московському патріархату, який без вагань підтримав агресію Росії проти України. Continue reading
Помісний Собор Православної Церкви України, які відбувся в Києві 27 липня 2023 р., прийняв рішення про перехід на новоюліанський календар. При цьому, враховуючи деякі негативні наслідки, що повстали в інших Православних Церквах при переході на новий календар, дозволила громадам самим вирішити це питання. Для тих, хто забажав залишитися на юліанським календарі, була запроваджена відповідна процедура – голосування парафіян, на якому проти змін мусить проголосувати більшість. Здавалося б все вкрай демократично та соборно. Continue reading
Історія боротьби за помісність Українського Православ’я ще має багато білих плям. Деякі документи до сьогодні залишаються недоступними для дослідників. До недавно такою «білою плямою» залишалася і невдала спроба Президента Віктора Ющенко об’єднати всі православні юрисдикції України під омофором Вселенського Патріарха Варфоломія з подальшим наданням канонічної автокефалії.
Отже, коли негативна роль колишнього очільника УПЦ КП Філарета на конечному етапі процесу, а саме практична відмова об’єднуватися з УАПЦ, добре відома, то історія спроб залучення РПЦвУ та особисто митрополита Володимира Сабодана до недавно була саме «білою плямою». Адже жодних документальних свідчень не було. Тому, коли ми з Володимиром Волковським писали статтю «День хрещення Руси: правда та міфи», яка потім вийшла окремою брошурою, інформація про перемови митрополита Володимира Сабодана (і єпископату РПЦвУ) з Президентом Віктором Ющенко була відомо тільки з сторонніх осіб. Але все таємне колись робиться явним… Continue reading
Церковна історія радянського періоду – один із напрямів сучасної історіографії, вивчення якого значною мірою залежить від політичної, національної й релігійної приналежності дослідників. Історіографію проблеми доцільно поділити на такі групи: західна історіографія, російська й російська діаспорна історіографія, українська й українська діаспорна історіографія, додатково розрізняючи праці світських і церковних істориків. Фінський дослідник радянської церковної історії Арто Луукканен пропонує виділяти окремо «до-архівні» й «постархівні» праці з радянської історії [1]. Зрозуміло, що лише «постархівні» праці українських і російських істориків, тобто праці, написані в період із кінця 1980-х pp., коли банкрутство й розвал радянської політичної системи дали могутній поштовх до наукового зацікавлення історією релігії та Церкви радянського періоду, що раніше розглядалася лише крізь призму панівних ідеологічних постулатів, мають наукову вартість. Винятком є поодинокі праці радянських соціологів, що подають здебільшого достовірний аналіз обрядового життя та релігійного досвіду радянських віруючих [2]. Continue reading
Передмова
Проблема об’єднання Українського Православ’я вже вийшла на всеправославний рівень. Цей факт вже підтвердив приїзд в України поважної делегації Вселенського Патріархату, яка зустрілася з керівництвом усіх юрисдикцій: ПЦУ, РПЦвУ, УПЦ КП, а також Президентом Володимиром Зеленським. У цьому ряду окремим пунктом стоїть зустріч з представниками «Софійського Братства», яке переважно об’єднує проукраїнських священиків РПЦвУ та тих, хто раніше належав до цієї юрисдикції. Вочевидь, що на цих зустрічах обмірковувалася платформа на якій могло відбутися об’єднання православних в Україні або, як мінімум, розпочатися цей процес. Але коли казати про головну мету делегації Константинопольського Патріархату – це спроба початку перемов між ПЦУ та РПЦвУ, як найбільших православних юрисдикцій України. Предметний діалог між цими церквами відповідає і інтересам української влади, яка стоїть на позиції «духовної незалежності України. Саме тому був прийнятий закон № 8371 про заборону релігійних організацій, що мають адміністративно-канонічний зв’язок з країною-агресором. Continue reading