ІСТОРИЧНІ МАНІПУЛЯЦІЇ МИТРОПОЛИТА ВОЛОКОЛАМСЬКОГО ЩОДО КИЇВСЬКОЇ МИТРОПОЛІЇ: ВІДПОВІДЬ З АФОНУ

1686: Коли церковний дозвіл подається як вічний титул власності

У нещодавній публікації ми прочитали, що митрополит Волоколамський Антоній під час відкриття виставки «Імена російської дипломатії: Омелян Українців» охарактеризував передачу Київської митрополії у 1686 році як «відновлення історичної справедливості», посилаючись, безумовно, на текст Синодального рішення 1686 року, яким Вселенський Патріарх надає Московському Патріархові з дозволу право висвячувати обраного Київського митрополита. (ἔχῃ ἐπ’ ἀδείας χειροτονεῖν Κιόβου Μητροπολίτην — «мати дозвіл висвячувати Київського митрополита»). Варто зазначити, що на цій виставці одним із експонатів є також оригінал Синодального рішення 1686 року. Однак, незважаючи на цей факт, цілком очевидно, що митрополит не знає його змісту. Він вибірково подає історію, вилучаючи церковний текст із його історичного контексту, і намагається представити певне тлумачення як єдину можливу істину. Таким чином, він намагається перетворити церковну історію на інструмент для підтвердження сучасних церковних або політичних позицій. Однак Синодальний акт існує. І якщо прочитати його повністю та уважно, картина виявляється значно складнішою, ніж та, яку нам представляють. Continue reading →

ЧОМУ УАПЦ (1942) НІКОЛИ НЕ ВИЗНАВАЛА КАНОНІЧНОСТІ УАПЦ (1921) ТА ДУХОВЕНСТВО ЛИПКІВСЬКОГО РУКОПОЛОЖЕННЯ

Питання «канонічності пресвітеріанського  висвячення архієреїв» на І Всеукраїнському соборі 1921 р., а також рукоположенного ними духовенства давно вирішено. Воно було остаточно закрито ще 27 серпня 1949 р., коли в Нью-Йорку прийняв нову архієрейську хіротонію останній єпископ липківського рукоположення Іоан Теодорович (він мав цілком канонічне рукоположення священника в РПЦ). Також через нові хіротонії було прийнято в УАПЦ (1942) його духовенство липківського рукоположення. Continue reading →

ІСТОРИЧНЕ РІШЕННЯ СВЯЩЕННОГО СИНОДУ ПЦУ: ДО СОНМУ СВЯТИХ ПРИЧИСЛЕНО МИТРОПОЛИТА ЄВГЕНІЯ ГАКМАНА – СВІТИЛЬНИКА БУКОВИНСЬКОЇ ЗЕМЛІ

Всечесні отці, улюблені у Христі брати і сестри – дорогі буковинці!

З великою духовною радістю та піднесенням повідомляємо про подію виняткової історичної ваги для нашої Чернівецько-Буковинської єпархії та всієї повноти Православної Церкви України.

Сьогодні, 11 травня 2026 року, рішенням Священного Синоду ПЦУ до сонму святих було причислено великого сина буковинської землі –

АРХІЄПИСКОПА ЧЕРНІВЕЦЬКОГО, МИТРОПОЛИТА БУКОВИНИ І ДАЛМАЦІЇ ЄВГЕНІЯ ГАКМАНА. Continue reading →

ПРИЗАБУТА І НЕДООЦІНЕНА ПОСТАТЬ: ІЄРОМОНАХ ЕММАНУЇЛ ВОРОБКЕВИЧ (1863–1908)

Євген (Еммануїл) Воробкевич (1863–1908) – український церковний діяч, педагог, публіцист, дослідник церковної музики та літератури. Поєднував душпастирське служіння з науковою та публіцистичною діяльністю. Continue reading →

ОТЕЦЬ СТЕПАН МАЛАНЧУК — ДУШПАСТИР І ГРОМАДСЬКИЙ ДІЯЧ БУКОВИНИ: ДО 121-ї РІЧНИЦІ СТВОРЕННЯ ВИЖНИЦЬКОЇ ФІЛІЇ ЧЕРНІВЕЦЬКОГО ТОВАРИСТВА «РУСЬКА БЕСІДА»

Після того, як Чернівецьке товариство «Руська Бесіда» заснувало свої філії в Кіцмані, Вашківцях і Заставні, установчі збори зі створення філії відбулись і у Вижниці. У суботу 1 січня 1905 р. до приміщення магазину Анни Москви прибули інтелігенція і селяни з Вижницького повіту: Багни, Берегомета, Виженки, Вижниці, Іспаса, Лукавця, Мареничів, Мігови, Мілієве, Рівні, Розтік, Стебника, Чорногузів. Із Чернівців приїхали: посол Єротей Пігуляк; голова товариства Чернівецької «Руської Бесіди» О. Попович та його секретар академік А. Клим, виділовий (член правління) Когут; інспектори Никорович і Спинул; управитель маєтку барона Василька Бурачинський та ін. Головував на засіданні о. Маланчука з Лукавців, секретарем зборів був пан Клим. Рішення заснувати Вижницьку філію прийняли одноголосно. Continue reading →

ТАНЦІ НА ГРОБАХ АБО ВИКОНУЮЧИ ВКАЗІВКУ ФСБ

Сумні танці на гробах… Не встигли ще відспівати та поховати патр. Філарета (Денисенка), як 7 єпископів колишньої УПЦ КП через онлайн-нараду проголосили вже собі нового «київського патріарха». Ним оголошено єпископа Сумського Никодима (Кобзаря) 1971 року народження, випускника авіаційного військового училища (1988-1991 рр.). Про його обрання оголосив громадянин РФ, «екзарх всеросійський» та митрополит Бєлгородський Іоасаф (Шибаєв), який живе і служить як «екзарх» УПЦ КП в Росії. У своїй заяві, яку розповсюдив в інтернеті цей російський архієрей УПЦ КП, він заявив російською: «Ми взяли участь в електронному форматі в обранні Предстоятеля Української Православної Церкви Київського Патріархату. Свої голоси під час обрання ми віддали на користь Преосвященного Никодима, архієпископа Сумського і Охтирського. Вітаємо Новообраного Никодима, Патріарха Київського і всієї Руси-України з обранням… Continue reading →

ЧИНИ ОЧИЩЕННЯ З СТАРОВИННИХ ТРЕБНИКІВ

Ми продовжуємо знайомити з рідкісними православними чинами, що були зібрані та перекладені українською мовою на протязі 2010-2013 рр. Деякі з них зазнали певних уточнень згідно нових джерел.

Редакція проєкту «Київське Православ’я» Continue reading →

ДЕЯКІ РІДКІСНІ ЧИНИ З СТАРОВИННИХ ТРЕБНИКІВ

У 2010 році, з благословення тогочасного предстоятеля УАПЦ, митрополита Мефодія (Кудрякова), почалася робота над «Великим Требником УАПЦ» (+2015), яку очолив св.пам. митр. прот. Євгена Заплетнюк (+2020). Наробок групи зміщався для ознайомлення та обговорення на сайті «Українська Автокефалія», а потім – «Автокефалія» на протязі 2010-2012 рр. З об’єктивних та суб’єктивних причин, робота була зупинена в 2013 р. Отже ми відновлюємо для ознайомлення науковий наробок цієї спільноти колишньої УАПЦ

Редакція проєкту «Київське Православ’я» Continue reading →

РІВНОАПОСТОЛЬНИЙ КНЯЗЬ ВОЛОДИМИР І РУСЬКИЙ АФОН

Формування чернечої традиції на Русі сягає часів Великого князя Київського Володимира Святославича (†1015), невдовзі після його одруження з візантійською принцесою Анною та Хрещення Русі.

Так, святитель київський Іларіон Русин у своїй славетній похвальній промові, присвяченій пам’яті князя Володимира, – «Проповіді про закон і благодать», виголошеній між 1037 та 1043 роками, стверджує, що вже за часів Володимира в Києві «монастирі на горах постали, ченці з’явилися». Continue reading →

ПРО МОЖЛИВІСТЬ КАНОНІЗАЦІЇ СВЯТІЙШОГО ПАТРІАРХА КИЇВСЬКОГО І ВСІЄЇ РУСИ ВОЛОДИМИРА РОМАНЮКА В ЧИНІ СВЯТИХ СПОВІДНИКІВ І СТРАСТОТЕРПЦІВ

Одним із важливих установлень у житті Церкви є інститут канонізації святих. Через нього Церква засвідчує дію Божої благодаті в людській історії, вшановуючи тих, хто своїм життям став свідченням істинної віри. Канонізація святих є не лише актом офіційного визнання особистої святості, а й виявом глибокого зв’язку між Церквою та суспільством, між богословською традицією та культурним досвідом народу. Канонізації святих мають здатність закріплювати у свідомості віруючих духовні норми, цінності, моральні орієнтири та ідейні засади, на основі яких відбувається саморегуляція релігійної спільноти й формується її цілісне бачення світу. У живих людських образах святих виявляються ціннісні імперативи віри, а разом із тим відбувається самоідентифікація церковної спільноти – Церква пізнає саму себе у своїх святих. Continue reading →