Улюблені у Христі!
Бо ж слово про хреста тим, що гинуть, то глупота, а для нас, що спасаємось, Сила Божа! Бо написано: Я погублю мудрість премудрих, а розум розумних відкину! Де мудрий? Де книжник? Де дослідувач віку цього? Хіба Бог мудрість світу цього не змінив на глупоту? Через те ж, що світ мудрістю не зрозумів Бога в мудрості Божій, то Богові вгодно було спасти віруючих через дурість проповіді. (І Кор. 1:18-21) Continue reading
«За мир усього світу, за добрий стан святих Божих Церков і за з’єднання всіх Господу помолімось»
(Божественна Літургія)
Російське вторгнення в Україну 24 лютого 2022 року – це історична загроза для православної християнської традиції. Ще тривожнішим для православних вірян є те, що вищі ієрархи Російської Православної Церкви відмовляються визнати це вторгнення, роблячи розпливчаті декларації про необхідність миру у світлі «подій» і «військових дій» в Україні. Водночас вони наголошують на братському походженні українців і росіян, що складають «Святу Русь», звинувачують у військових діях злий «Захід» і навіть скеровують релігійні громади молитися таким чином, що це фактично заохочує ворожнечу. Continue reading
Я їм дам у Своїм домі та в мурах Своїх місце і ймення, що краще воно за синів та дочок
Іс. 56:5
Великі подвиги – велика і нагорода. Славна річ – світлий і вінець. Люди або тому, що затьмарені пристрастями, або тому, що засліплені своїм невіглаством, багато разів не віддають за працю людей гідної нагороди, але вседосконалий Бог з великою увагою бачить справу кожного, з усією точністю цінує всі його обставини, справи зважує і гідну приготує славу за кожний подвиг. Continue reading
Ми знаходимося на початку XV століття у Східно-Римській імперії під час правління їй імператора Іоана I Палеолога. Хоча його батько, Мануїл II, який об’їздив усю Європу в пошуках безрезультатної допомоги проти турків-османів, попереджає свого сина, що союз з папістами ніколи не матиме успіху, Іоан, з патріархом Йосипом і багатьма єпископами, наприкінці 1437 року відправляється в Італію, цю подорож оплачував папа, і, за загальним визнанням, їм усім видавалася мізерна їжа та надавалася жалюгідне житло. Оскільки у папи виникли проблеми з декількома його єпископами, які зібрали свої власні Собори (Королівство) і не визнали його суверенітет, а також, оскільки наступ османів також непокоїло Європу, римляни-візантійці вважали, що вони можуть звернутися за допомогою та провести на рівних підставах переговори з питань віровчення. Continue reading
До тридцятирічного Свого віку Ісус Христос не розпочинав всенародної проповіді Євангелія, тому що в юдеїв раніше тридцяти років не приймали звання народного учителя або священника. Коли ж настав для Господа час всенародної проповіді, то Іоан Предтеча у 15-й рік правління Тиверія за словом Божим сповістив по всій околиці Йорданській, що наблизилось Царство Небесне і гряде очікуваний Месія. Великий із пророків став проповідувати покаяння, необхідне для достойного вступу в Царство Його і тих, хто сповідав гріхи свої хрестив в Йордані. Хрещення, яке дало Іоану ім`я Хрестителя, за словами святителя Іоана Золотоустого, було тільки приготуванням до Таїнства Хрещення, а не самим Таїнством. Бажаючи освятити води дотиком до них пречистого єства Свого і встановити таїнство Хрещення, яке повинно було слугувати дверима в новий вічний завіт з Богом, Ісус Христос прийшов на Йордан до Іоана хреститися. Предтеча ніколи не бачив Спасителя, але Бог відкрив Хрестителю, що Він Месія; тоді Іоан з благоговійним здивуванням сказав. «Мені треба хреститися від Тебе, і чи Тобі приходити до мене? Але Ісус сказав йому у відповідь: облиш нині, бо так належить нам виконати всяку правду» (Мт. 3:14–15). Іоан тоді поклав руку на голову Спасителя і занурив Його у воду. Continue reading
Десять прокажених у своєму розпачі шукають милосердя у Христа, шукають зцілення з вірою та надією. Господь чує їх молитву, але не зцілює їх відразу, а закликає піти до священиків, щоб показати себе і підтвердити своє зцілення. Іншими словами, Господь хотів навчити їх послуху, що означає вияв віри, і що вона сприятиме їхньому зціленню, змінюють свою логіку і вступають у це очікування віри та надії. Вони зцілювалися, приходячи до священиків. Continue reading
І
В молитві закладена велика сила, бо то сила Бога, а Він чує наші молитви і, як Всесильний, відповідає на них, адже «бо не буває безсилим у Бога жодне слово» (Лук., 1:37). Господь чує молитви кожного з нас, дітей Своїх, і коли ми молимося щиро й з глибоким розчуленням серця, то «від усякої скорботи звільняє їх» (Пс., 33:18). Молитва зв’язує нас із Господом, та нам не слід чекати виконання нашого прохання одразу ж, як тільки звернулися з ним. Бог є джерелом сили нашої молитви, але відповідь залежить тільки від Його волі. Continue reading
ВАРТОЛОМЕЙ
З ЛАСТИ БОЖОЇ АРХІЄПИСКОП КОНСТАНТИНОПОЛЯ – НОВОГО РИМУ І ВСЕЛЕНСЬКИЙ ПАТРІАРХ
УСІЄЇ ПОВНОТІ ЦЕРКВИ
ЛАСКА, МИЛОСТЬ І МИР
ВІД ХРИСТА СПАСИТЕЛЯ, НАРОДЖЕНОГО У ВИФЛЕЄМІ
Брати співслужителі і благословенні діти,
Досягнувши найславетнішого свята Різдва у тілі Спаса Христа, що зійшов до нас з висоти, ми прославляємо Його верховне небесне ім’я псалмами та гімнами. Втілення вічного Слова Божого є «головною сутністю нашого спасіння», невимовною «вічною таємницею» боголюдського спілкування. Господь, як чудово висловлюється св. Максим Сповідник, «будучи благодійником заради людей, став справжньою людиною людської природи, а те, як він став людиною, залишається зовсім неясним; бо Він став людиною понад людським» [1]. Continue reading
Бо ярмо Моє любе, а тягар Мій легкий!
Мт. 11:30
Всевишній Творче, воістину більше меду всі Божественні слова Твої – устам моїм. Святі заповіді Твої всі небесні і духовні, всі мають силу життя вічного. Сам Ти нам це сказав: «Слова, що їх Я говорив вам, то дух і життя» (Ін. 6:63). Так що Ти називаєш їх ярмом, що називаєш тягарем? «Бо ярмо Моє любе, а тягар Мій легкий!» (Мт. 11:30). Continue reading
У атмосфері загального страху, викликаного пандемією короновірусу, був оскаржений традиційний спосіб причастя Святих Христових Таїн. Люди, які не розуміють, що таке Церква, байдужі чи ворожі до християнської віри, вкинули й зростили серед наляканого народу ідею про те, що загальну ложечку потрібно скасувати, бо вона може передавати хворобу і наражати на небезпеку громадське здоров’я. Під вплив цієї ідеї, на жаль, потрапили деякі віруючі. Тепер вони не наважуються причащатися з однієї ложечки. Вони вважають, що наражають себе на небезпеку. Інші не дозволяють причащатися членам своєї сім’ї, бочячись поширення вірусу вдома. Continue reading