СИЛА ІМ’Я БОЖОГО

А коли він Ісуса побачив, то закричав, поваливсь перед Ним, і голосом гучним закликав: Що до мене Тобі, Ісусе, Сину Бога Всевишнього?

Лк. 8:28

Чоловік, біснуватий з Гадари, скрикнув, упав до ніг Христа і сказав: «Що до мене Тобі, Ісусе, Сину Бога Всевишнього?» (Лк. 8:28). Для бісів, які жили всередині цієї нещасної людини, присутність Христа була жахливою. Цю велику силу також має ім’я Ісуса, яке заявляє про Його присутність, тому святі Отці часто рекомендують нам багато молитися «молитвою» Ісусовою, щоб звільнитися від експлуатації і гніту диявола.

Однак необхідно зрозуміти значення, властивості та природу Імені Ісуса. Євангеліст Іван пише в кінці свого Євангелія: «Це написано, щоб ви повірили, що Ісус є Христос, Син Божий, і, віруючи, мали життя в Його ім’я». (Ін. 20:31). А апостол Павло пише: «Тому Бог підніс Його і дав Йому ім’я вище за всяке ім’я, щоб перед ім’ям Ісуса схилилося всяке коліно, небесних, земних і пекла…» (Флп. 2:9-10). Ми можемо побачити явлення  сили імені Ісуса у тому, що ми напишемо далі.

Бог, Який за своєю Сутністю є таким, що ми не іменуємо і не пізнаємо, за Своїми діяннями-енергіями є пізнаваємий та «іменуємий». З Писань ми знаємо, що Бог послідовно відкривав Себе людям через Імена. Кожне одкровення нового імені пророкам означало одкровення про дію Бога. Ім’я мало двояке значення, за свідченням святого Софронія Святогірця. З одного боку, воно виявляло присутність, явлення Бога Живого, з іншого — давало знання про Нього. Таким чином, ім’я «Ісус» показує присутність, явлення Бога як Спасителя і що Він також є Спасінням, а також показує, що Бог прийняв нашу власну природу, і тому ми можемо стати дітьми Божими.

Це відчувають святі, які, закликаючи це Ім’я, виконуються присутністю Христа. Так, закликаючи це Ім’я, люди виганяють злого демона, знаходять справжнє життя, яке є пізнанням Бога. Молитва Ісусова: «Господи Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй мене грішного» є, як пише святий Симеон Солунський, «молитва і обітниця і сповідання віри, подателька Святого Духа і Божественних дарів, очищення серця, вигнання бісів, є житлом Ісуса Христа, джерелом духовних понять та божественних помислів, звільненням від гріхів, лікуванням, недоторканним притулком душ і тіл, подателем божественного просвітництва, джерелом божественного милосердя, даром відкриття таємниць Божих».

Христос запитав біснуватого, як його звуть, і ті, хто був усередині нього, відповіли: «Легіон, бо багато бісів увійшло до нього» (Лк. 8:30). Це свідчить про руйнівну, виснажливу і тиранічну енергію-дію диявола.

Святий Максим Сповідник пише, що людина постійно перебуває під впливом та войовничою люттю демонів. Уся людина (душа і тіло) перебувають під впливом дій сатани та перебувають у його полоні. Демони діють у всіх частинах душі та тіла. Одні бісі через почуття вводять людину в яму гріха і незнання, інші діють пристрасними помислами, треті тілом розпалюють у душі пристрасті і творять нечисті фантазії.

Тому демони завжди діють через думки, бажання та пристрасті, але іноді вони також опановують людський мозок, і таким чином людина повністю демонізується. Тоді каже не людина, а за неї каже сам диявол. Ми бачимо це у випадку, описаному в цьому євангельському читанні. Як тільки Христос наблизився до біснуватого, біси заговорили і в той же час благали Христа дозволити їм увійти до свиней і не наказувати вести їх у прірву.

Велику істину нам відкриває апостол Павло, він пише: «І духи пророчі коряться пророкам» (1 Кор. 14, 32). Тобто Святий Дух, коли справа стосується людини, не забирає у неї свободи. Пророк переживає великі стани відвідування та дії Благодаті, не втрачаючи людської природи, своєї логіки, своєї свободи. Таким чином, Святий Дух говорив євангелістам про те, що вони будуть писати, і в той же час, як вони це будуть писати – було справою кожного євангеліста.

Однак цього не відбувається у випадку з нечистими духами. Коли вони охоплюють людину, вони позбавляють її свободи і розмовляють через неї. Людина стає німою і глухою. Ми бачимо це у біснуватих, яких ми й сьогодні зустрічаємо у святих місцях християнського паломництва. За тим, як вони говорять, і за змістом їхніх слів, здається, що всередині них є ще хтось, хто змушує їх робити те, чого вони самі не хочуть.

Нарешті, диявол, як ми чули у цьому Євангельському читанні, знімає з людини вбрання, тобто. одяг Хрещення, виводить його з дому, тобто. із Церкви, змушує залишатися жити у гробницях, тобто. вчиняти мертві справи гріха і відчужує його від себе. Христос робить людину «одягненою і розсудливою», яка перебуває в Церкві.

Тому давайте всією силою нашої душі творити молитву: «Господи Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй мене грішного»!

Митрополит Навпактській і св. Власія Єрофей (Влахос).

Переклад українською мовою – «Київське Православ’я»