«Я можу забрати те, що я даю. Я можу їх покарати, і якщо їм це не подобається, двері відкриті. Я зроблю це на благо людей, а не тому, що я так хочу або мені так подобається»
Архієпископ Кіпрський Хризостом
Архієпископ Кіпрський Хризостом знову був рішучим у своїх заявах проти духовенства, яке відмовляється від вакцинації і не підкоряючись його наказам, погрожуючи покаранням. Continue reading
Москва нападає, де вона хоче, а інші Церкви цього не хочуть бачити
Скільки б ви не намагалися інтерпретувати дії Російської Церкви в церковних планах, ви, напевно, опинитесь в такому ж глухому куті, як і я, коли починав писати цей текст. У той час, коли вся планета стурбована своїм майбутнім і бореться під тягарем наслідків пандемії, Російська церква демонструє свою могутність, знайомить нас зі своїм новим «церковним» «вченням». «Догма», яка багато в чому нагадує американський «шок і трепет», має дивну схожість з рейдом російських танків у Празі в серпні 1968 року, тоді як фразу зарозумілого «Короля Сонця» можна було легко перефразувати. «Франція… Церква це я». Continue reading
Великий біль!
Я ніколи не очікував відчути на заході свого життя такого болю, як відчував після оголошення рішення Московського Патріархату абсолютно безсоромно проникнути в Африку! Continue reading
Мої дорогі друзі в Христі,
Ми стоїмо на порозі нового 2022 року Божого. Настав час озирнутися назад, заглянути вперед, а в основному, достойно перебувати в сьогоденні. Continue reading
Стародавній Олександрійський Патріархат висловлює глибоку скорботу з приводу синодального рішення Російського Патріархату про створення Екзархату в звичайних межах юрисдикції Стародавньої Олександрійської Церкви, рішення, прийняте в розпал Різдва Христового і Богоявлення, під час якого втілюється Христос, Цар миру.
Continue reading
Деякі православні юрисдикції, що прийшли в Африку останніми роками, створили церковні громади та «монастирі» з тими «кліриками», яких православна місія з різних причин вигнала [1] з місцеві єпархії Олександрійського патріархату. Тож цілком природно, що ці структури протестантським способом розділяються на незліченну кількість самопроголошених православних громад. Continue reading
Тяжкі часи переживав наш руський народ під польським пануванням в XVI віці. Унія Люблінська 1569 року відлучила наші землі від Литви і прилучила їх безпосередньо до Польщі, а надто йшла до того, щоб завести на наших землях польські порядки. Ціль, до котрої вони змагали, була така, щоби нашу Полудневу Русь, що дісталася в їх руки, зовсім зілляти з Польщею, зробити з тих двох країн одну цілість. Нинішня Галичина була вже в їх руках віддавна; цікава річ, що тут поляки, хотячи сей край зробити польським, почали від того, що накликали до нього німців і поосаджували їх по містах. В прочій Русі, по Люблінській унії, годі вже було се зробити, і для того поляки задумали дійти до своєї цілі іншою дорогою. Особливо на дві речі мали вони око. Continue reading
І
В молитві закладена велика сила, бо то сила Бога, а Він чує наші молитви і, як Всесильний, відповідає на них, адже «бо не буває безсилим у Бога жодне слово» (Лук., 1:37). Господь чує молитви кожного з нас, дітей Своїх, і коли ми молимося щиро й з глибоким розчуленням серця, то «від усякої скорботи звільняє їх» (Пс., 33:18). Молитва зв’язує нас із Господом, та нам не слід чекати виконання нашого прохання одразу ж, як тільки звернулися з ним. Бог є джерелом сили нашої молитви, але відповідь залежить тільки від Його волі. Continue reading
ВАРТОЛОМЕЙ
З ЛАСТИ БОЖОЇ АРХІЄПИСКОП КОНСТАНТИНОПОЛЯ – НОВОГО РИМУ І ВСЕЛЕНСЬКИЙ ПАТРІАРХ
УСІЄЇ ПОВНОТІ ЦЕРКВИ
ЛАСКА, МИЛОСТЬ І МИР
ВІД ХРИСТА СПАСИТЕЛЯ, НАРОДЖЕНОГО У ВИФЛЕЄМІ
Брати співслужителі і благословенні діти,
Досягнувши найславетнішого свята Різдва у тілі Спаса Христа, що зійшов до нас з висоти, ми прославляємо Його верховне небесне ім’я псалмами та гімнами. Втілення вічного Слова Божого є «головною сутністю нашого спасіння», невимовною «вічною таємницею» боголюдського спілкування. Господь, як чудово висловлюється св. Максим Сповідник, «будучи благодійником заради людей, став справжньою людиною людської природи, а те, як він став людиною, залишається зовсім неясним; бо Він став людиною понад людським» [1]. Continue reading
Глава І
1 У дванадцяти племенах Ізраїлю був Йоаким, дуже багатий чоловік, який приносив подвійні дари Богові, говорячи: Нехай буде від багатства мого всьому народові, а мені на відпущення на милосердя Господеві.
2 Настав великий Господній день, коли Ізраїлеві сини приносили дари свої. Continue reading