ПОІМЕННЕ ПОМИНАННЯ ВЛАДИ НА ЛІТУРГІЇ В ТРАДИЦІЇ КИЇВСЬКОГО ПРАВОСЛАВ’Я

Posted on by
Служебник. Вільня, 1583. Великий вхід

 Підставою написання цієї невеликої статті стала дискусія про іменне поминання глави держави під час Святої літургії, а особливо під час Великого входу, що виникла через відновлення подібного поминання в Московському Патріархаті.

У процесі дискусії, яка розгорнулася в соціальних сітках, деякі священики Української Православної Церкви Київського Патріархату та українські науковці поставили під сумнів як канонічність подібного поминання влади, так і існування подібної історичної традиції в Київському (Українському та Білоруському) Православ’ї. Для справдження або заперечення подобного ствердження ми звернулися до деяких рукописних, а головним чином до друкованих Служебників Київської Православної митрополії XIV – XVIII століть, а також зробили спробу дослідити виникнення сучасної форми поминання. При цьому ми абстрагуємося від конкретних осіб глав держав, як історичних, так і сучасних. Continue reading →

ІКОНОГРАФІЯ БЛАГОВІЩЕННЯ ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ

Posted on by
Благовіщення Пресвятої Богородиці 1-а пол. XVIII ст. З Преображенської церкви с. Коматово Гродненської обл. (Білорусь)

З усіх свят, присвячених Діві Марії, Благовіщення Пресвятої Богородиці – найдавніше. Першим коренем усіх свят називає його Іоан Златоуст (IV- ст.). Святкування цієї події почалося, як вважають дослідники, в Константинополі: у V ст. воно ще не було загальним, але незабаром ввійшло в основні дванадцять християнських свят.

Зображення цієї події невідомі катакомбному мистецтву. Вони могли з’явитися не раніше Третього (Ефеського) собору (431 р.), який, засудивши єресь Несторія, ввів шанування Марії як Богородиці. В основі свята Благовіщення лежить свідоцтво про відвідини Марії архангелом Гавриїлом в Євангелії від Луки (1:26-38). Continue reading →

ПРОПОВІДЬ НА БЛАГОВІЩЕННЯ БОГОРОДИЦІ

Posted on by

«Радуйся, Ліствице Небесна, що нею зійде Бог. Радуйся, Бога невмістимого Вмістилище. Радуйся Одушевленний Раю, що зростив нам цвіт Нетління».

Сьогодні, улюблені во Христі брати і сестри, коли Свята Православна Церква оспівує Преславне Благовіщення Архангела Гавриїла Пречистій і Преблагословенній Діві Марії. Наше серце б’ється як джерело, і з нього витікають ріки живі, сповненні трепетного почуття любові і благоговіння перед цим, чистим як ранкова роса, проникливим, як Божа мудрість, поглядом, повним миру і благочестя. Continue reading →

ПРО РОЗП’ЯТТЯ І ХРЕСТ ХРИСТІВ

Posted on by
“Розп’яття” на західній стіні з лівого боку у Володимирському патріаршому соборі м. Києва художників Павла Свєдомського та Вільгельма Котарбінського

Середина Великого посту завжди присвячена особливому шануванню Чесного і Животворчого Хреста Господнього. З давніх-давен на середину храму виноситься хрест для поклоніння і весь тиждень, який носить назву «хрестопоклонного», Церква закликає вірних роздумувати про страждання та розп’яття Христа Спасителя. Так само вона нагадує нам, що вже настають «названі» тижні Великого посту: «хрестопоклонний», «поклонний», «вербний» і «страсний», які невпинно наближатимуть нас до Світлого Христового Воскресіння.
До великої Голгофської жертви смерть на хресті була ганебною. На таку кару засуджувались явні злодії і раби-бунтарі. У Старому Завіті про смертну кару на хресті було сказано, що «проклятий перед Богом усякий повішений на дереві» (Втор. 21; 23). Цей вислів передає нам апостол Павло в посланні до галатів: «Проклятий всякий, хто повішений на дереві» (Гал. 3; 13). Наскільки ганебною була смертна кара на хресті говорить нам один із найвідоміших римських проповідників Ціцерон: «Око римського громадянина не повинне бачити хреста, вухо його не повинне чути про нього і сама згадка про хрест повинна бути згладжена із його пам’яті».  Continue reading →

ЧЕСНИЙ І ЖИВОТВОРЯЩИЙ ХРЕСТ ЯК НАША ЗБРОЯ

Posted on by
Хрест, зроблений старцем Йосипом ісихастом

Не підлягає сумніву, що ми живемо в епоху, в якій панує раціональна думка і абсолютизація людського розуму, епоху, коли людина проголосила себе і свої творіння сутністю світу цього, ізолювавши і вигнавши з нього все метафізичне, надчуттєве и надрозумне. Філософія нової – ще гіршої – варіації гуманізму стала нашим світоглядом, під дією якого людина ризикує укласти себе в в’язницях своїх досягнень, які, врешті-решт, погребуть її під своїми уламками. Очевидно, що в такій негативній і безвихідній атмосфері говорити про таїнство Хреста і намагатися осягнути те місце, яке він повинен займати в житті людей, схоже на утопію. Однак, зараз як ніколи ми, залишивши цю безплідну філософію, відчули нагальну потребу наблизитися, в міру наших слабких сил, до таїнства Хреста. Адже необхідно зрозуміти, який є шлях, що проходить під Його покровом, за яким необхідно слідувати християнину, щоб очистити душу від гріха і отримати її спасіння. Continue reading →

СЬОГОДНІ, 1 КВІТНЯ, 207 РОКІВ ТОМУ НАРОДИВСЯ МИКОЛА ГОГОЛЬ

Posted on by

«Гірким словом моїм посміюся» ці слова з книги пророка Ієзикіїля викарбуванні на могильній плиті Миколи Гоголя. Ця своєрідна єпитафія наче підводила підсумок усього його життя, яке без сумніву закінчилося переможно. Сьогодні ще раз і по-новому ми переосмислюємо творчий доробок літературного митця. Колись у ті радянські часи про Гоголя говорили, як про висміювача всіх пороків вищої касти тодішнього російського суспільства, а значить і борця за інтереси знедоленого простого люду, який томився під гнітом кріпацтва. Тепер у цій суперечливій постаті ми бачимо і глибоко-віруючу людину. Continue reading →

ПРО МОЛИТВУ В ГЕФСИМАНСЬКОМУ САДУ

Posted on by

Споглядаючи цього святого вечора Голгофу, яка стоїть посередині храму, давайте ми на хвильку своїми думками перенесемося до Гефсиманського саду. Станемо серед нього і заглибимося в його незвичайну тишу. Ще кілька годин тому тут знаходився Христос з Своїми учениками, тут звучала особлива молитва нашого Спасителя – «Молитва про чашу». Христос, йдучи на гору Елеонську, промовляв до своїх учеників: «Цієї ночі всі ви спокуситеся через Мене, бо написано: уражу пастиря, і розбіжаться вівці» (Мк., 14: 27), а прийшовши до Гефсиманії і взявши з собою Петра, Якова та Іоана, «… почав тужити й сумувати. І сказав їм: сумна душа Моя смертельно; побудьте тут і пильнуйте» (Мк., 14: 35-34). Христос, як людина переживав всю скорботу залишеності, тому Йому була надто важлива присутність учеників, і особливо тих, які були найближчими учнями, адже саме Петру, Якову та Іоану Господь відкрив таємниці Свого Фаворського Преображення.  Continue reading →

СЛОВО НА НЕДІЛЮ 2-гу ВЕЛИКОГО ПОСТУ СВЯТОГО ОТЦЯ НАШОГО ІОАНА ЗОЛОТОУСТОГО

Posted on by

Не будемо, браття, зневірюватися в своєму спасенні, але будемо підносити до Небесного Царя молитви, благання й прохання заступництва з багатьма сльозами. Нехай і цей піст буде нашим сподвижником і помічником у цьому доброму заступництві. Як після зими і з настанням літа, мореходець виводить у море своє судно, воїн чистить зброю і готує коня до бою, землероб гострить серп, мандрівник відважно виступає в дальню путь, борець знімає з себе одяг і готується до боротьби, так і ми, християни, з початком посту, цього духовного літа, як воїни почистимо зброю, як землероби нагостримо серп, як керманичі протипоставимо свої помисли хвилям непорядних бажань, як подорожні, почнемо шлях до неба. Continue reading →

СВЯТИЙ ГРИГОРІЙ ПАЛАМА – ПРОДОВЖУВАЧ СВЯТООТЦІВСЬКОЇ ТРАДИЦІЇ

Posted on by

Православна Церква присвятила другу неділю Великого посту святителю Григорію Паламі, в якому вона бачила наступника святоотцівської традиції і одне з втілень торжества Православ’я. Для сучасної людини, що страждає від всякого роду криз, важливо не розумне і емоційне, через західні протестантські вчення пізнання Бога, а пізнання Його через святодуховний досвід, як про нього свідчили великі отці Церкви і, в особливості, святий Григорій Палама. Continue reading →

ЧИН МОЛІННЯ ЗА СВЯТІ ІКОНИ В НЕДІЛЮ ТОРЖЕСТВА ПРАВОСЛАВ’Я

Posted on by

Чин молитви за святі ікони був написаний в 1922 році священомучеником Інокентієм (Тихоновим) – майбутнім архієреєм Вінницької єпархії, який був розстріляний у Вінниці в 1937 році.

Чин був написаний після того, як одна з черниць сказала, що іноді в домашньому побуті серед християн ставлення до святих ікон носить недостатньо побожний і шанобливий характер.

Люди дозволяють собі в присутності «домашніх» ікон негідну поведінку, тоді як перед храмовими іконами вони ніколи такого не зроблять. Однак, всі ікони – і ті, що знаходяться в храмі, і ті, що в будинку, мають однакове благодатне освячення. Continue reading →