Category Archives: Статті

Нищення церков на Холмщині: Католицька Церква як інструмент етноциду українського народу

Posted on by

На початку 1938 р. ніхто з холмщаків не припускав, що може статись ще щось гірше, ніж звичайна холмська дійсність. І справді, губити, здавалося, більше не було чого. Бо після 1918 р., після настановлення над цією землею польської влади, поляки зачинили майже всі церкви, 169 церков висвятили на костели, відібрали від української Церкви й роздали ксьондзам та колоністам понад 17.000 гектарів найкращої землі, заборонили працювати культурно-освітньому товариству «Рідна Хата», забрали його бібліотеки, понищили все майно, припинили діяльність українських кооператив, цілком знищили українське шкільництво, заарештували свідомих громадян…

Continue reading →

Католицизм – це не Антиправослав’я

Posted on by

Сумні роздуми про статтю «Екуменізм по-православному» о. Ореста-Дмитра Вільчинського – http://www.catholicnews.org.ua/ekumenizm-po-pravoslavnomu#point

Від редакції.

Після публікації серії статей про прозелітизм УГКЦ на Сході України (як на нашому порталі, так і інших українських релігійних ЗМІ), розгорнулася жвава дискусія про цю з’яву. Ця, на наш погляд дуже цікава, публікація відомого греко-католицького вченого п. М. Крокоша вперше з’явилася на сторінках його власного блогу на сайті РІСУ, але невдовзі пропала не тільки ця стаття але й сам блог… Зважаючи на цікавість матеріалу, наш сайт, з згоді автора, публікує дану статтю.

Continue reading →

МОСКОВСЬКА ПАТРІАРХІЯ. AB OVO

Posted on by

 

Після вторгнення монголів на Русь (1237-1240 рр.) її північно-східні князівства увійшли до складу монгольської імперії. Тоді, як західно-руські підпали під польсько-литовскі володіння. В 1386 р. Польща та Литва зі своїм багатомільйонним населенням об’єдналися під владою короля-католика.
Continue reading →

Догми лібералізму і людина

Posted on by

В одному зі своїх інтерв’ю, на питання кореспондента журналу Index of Censorship Роже-Поля Друа: «Що можна визначити за універсально прийняте для всього світу?» відомий сучасний філософ Умберто Еко відповів: «Повага до людського тіла. Права тіла й відносин нашого тіла з рештою світу».
 Умберто Еко, як ліберала можна зрозуміти. Догма лібералізму завжди полягала в тому, що «людина є мірою всіх речей». Окрема, мала людина, індивід зі своїм розсудком та конкретними інтересами є вищою та останньою інстанцією, яка являє собою завершену цілісну систему.

Continue reading →

Нехай горять незгасно лампади монаших молитов…

Posted on by

Якщо монах молиться лише
тоді, коли стає на молитву,
то він не молиться взагалі.

Із третього тисячоліття, коли, внаслідок швидкого розповсюдження християнства, суворість життя серед віруючих стала послаблюватися, подвижники стали віддалятися в гори й пустелі, і там, віддалившись від світу з його спокусами, вели суворе подвижницьке життя. Такі подвижники називалися пустельниками.

Continue reading →

ВЕЛИКА СХИЗМА

Posted on by

16 липня 1054 року в імперській столиці Константинополі, під час Літургії в Храм Святої Софії ввійшло троє священників і направилися до вівтаря.
Це були легати папи Римського кардинал Гумберт, архієпископ Петро та диякон Фридріх.
На престол вони поклали грамоту в якій предавався анафемі вселенській Патріарх та всі його послідовники.

Continue reading →

Сучасний прозелітизм УГКЦ у Східній Україні: історія, причини, методи

Posted on by

Тема католицького прозелітизму серед православних в сучасній діяльності Української Греко-Католицької Церкви не є новою. Однак останнім часом вона придбала особливу актуальність, що доказово ілюструє цілий ряд статей на провідних релігійних сайтах України й бурхливе обговорення даних статей на різних форумах [1]. Все це змушує нас по новому поглянути на проблему прозелітизму УГКЦ у Східній Україні, вивчити історію й причини даного явища.

Continue reading →

Православна Церква Галичини та Її Небесні покровителі

Posted on by

Цьогорічне святкування 60-річчя Львівського Церковного Собору в черговий раз спрямувало погляди української спільноти до Галичини. Сьогодні треба бути гранично чесним самим з собою, бо стараючись виправдати свою конфесію, як правило ми безпідставно очорнюємо іншу.

Сьогодні дійсно надто важко дати канонічну оцінку Собору котрий ліквідував церковну спільноту таємно утворену та проголошену на беззаперечно не канонічному Берестейському соборі 1596 р. (оскільки у цей же час й у тому ж місці відбувався канонічний собор під головуванням екзарха Константинопольського патріарха Никифора /Кантакузена/). Не треба також забувати й того що у 1946 році уніати (відповідно до канонічного права Православної Церкви) ще перебували під анафемою накладеною Православною Церквою у 1054 р. на Римську Церкву.

Continue reading →

Житіє преподобного отця нашого Агапіта Печерського, лікаря безкорисливого

Posted on by

Пам’ять 1/14 червня

Коли був прославлений преподобний отець наш Антоній Печерський даром зцілення, прийшов до нього з Києва в печеру блаженний цей Агапіт, бажаючи душевного зцілення через постриг у святий чернечий чин, що й отримав. І став ревним послідовником рівноапостольного життя преподобного Антонія, його ж діл очевидцем був: як великий той муж сам служив хворим і молитвою своєю їх зцілював, проте приховував дар, молитві своїй даний, зілля їм з їжі своєї, наче лікувальне, подаючи. Це убачивши, блаженний Агапіт багато літ трудився, наслідуючи у подвигах святого старця. Коли хворів хтось із братів, покидав блаженний келію свою (не було що вкрасти в ній) і приходив до хворого брата, і служив йому, піднімаючи, і кладучи, і на руках своїх носячи. Богові ж ненастанно молився за спасення хворого, хоч, бувало, і не відступала хвороба, — то так Бог благоволив, щоб віру і молитву раба свого Агапіта примножити. І так, наслідуючи подвиги преподобного Антонія, сподобився блаженний цей Агапіт стати причасником тої ж з ним благодаті: зцілював молитвою своєю всіх хворих, їм же також давав зілля, яке собі їсти варив. Через те і лікарем прозвали його. Про нього ж розійшлася слава у граді, і багато хворих приходило до нього і здоровими поверталося.

Continue reading →

ЗВИЧАЙНА СХЕМА “РУССКОЇ” ІСТОРІЇ Й СПРАВА РАЦІОНАЛЬНОГО УКЛАДУ ІСТОРІЇ СХІДНОГО СЛОВ’ЯНСТВА

Posted on by

Поставлена організаційним з’їздом російських філологів справа раціонального укладу історії слов’янства в задуманій Слов’янській Енциклопедії [1] дає мені нагоду порушити справу схеми історії східного слов’янства. Я не раз порушував уже справу нераціональностей в звичайній схемі «руської» історії [2], тепер хотів би обговорити се питання трохи повніше.

Звичайно, прийнята схема «руської» історії всім звісна. Вона починається з передісторії Східної Європи, звичайно про неслов’янську колонізацію, потім іде мова про розселення слов’ян, про сформування Київської держави; історія її доводиться до другої половини XII в., потім переходять до В[еликого] кн[язівства] Володимирського, від нього — в XIV віці — до кн[язівства] Московського, слідиться історія Московської держави, потім Імперії, а з історії українсько-руських і білоруських земель, що лишалися поза границями Московської держави, часом беруться деякі важніші епізоди (як держава Данила, сформування В[еликого] кн[язівства] Литовського і унія з Польщею, церковна унія, війни Хмельницького), часом не беруться зовсім, а в кождім разі з прилученням до Російської держави сі землі перестають бути предметом сеї історії.

Continue reading →