ПРО ДУХОВНІ ПРИЧИНИ ГОЛОДОМОРУ 1932-1933

У Священному Писанні є чимало свідчень про голод. У книзі Неємії ми знаходимо таке твердження: «І хліб з неба Ти давав їм у голод їх…» (Неєм. 9,15).

У книзі притч Соломонових є інше вислів: «Не допустить Господь терпіти голод душі праведного, надбання ж нечестивих вивергне»(Пр.10,3). «І не радива душа буде терпіти голод»(Пр.19,15). Голод, як явище у Священному Писанні є страшним катаклізмом. Дуже часто він згадується в Біблії у контексті кари Божої: «Мечем і голодом винищить їх Господь», -знаходимо ми суворий вислів у книзі Об’явлення святого апостола Іоанна Богослова. Невже Господь був такий немилосердний і до нашого народу, що послав аж три голодомори на нашу землю? Завжди треба застерігати себе від такого запитання і принаймні у цьому контексті треба думати завжди онтологічно.  Continue reading →

КНЯЗЬ КОСТЯНТИН–ВАСИЛЬ ОСТРОЗЬКИЙ – ЗАХИСНИК І ПОБОРНИК ПРАВОСЛАВНОЇ ВІРИ

Костянтин-Василь Острозький був сином Великого гетьмана Литовського Костянтина Івановича (1460-1530) та його другої жінки – Олександри Слуцької. Він народився 12 лютого 1526 року у м. Турові, де й пройшли його дитячі роки. Княжич підростав у атмосфері слави свого батька, якого за мужність, знання військової справи та численні перемоги над татарами називали Руським Сципіоном і Литовським Ганнібалом. Як було зазначено на його надгробку, він одержав 63 перемоги над татарами. За перемогу над 80-тисячним московським військом в битві під Оршею 8 вересня 1514 року король Зигмунт І двічі удостоїв його тріумфального в’їзду до Кракова та Вільно і надав йому право ставити свою печатку на червоному воску [3]. Крім короля  це могли робити лише найвизначніші магнати, які кров’ю боронили землі батьківщини. Костянтин Іванович був одним з найбагатших і найвпливовіших політичних діячів свого часу і великим поборником Православної віри. За свідченням сучасників-іновірців, він був „настільки набожним у своїй грецькій вірі, що русини вважали його святим” [19,237]. Князь збудував Троїцьку та Миколаївську церкви у Вільно, сприяв відкриттю в тому ж місті друкарні Франциска Скорини на початку 1520-ж років. Ще раніше в кінці XV ст. допомагав друкареві Швайтполю Фіолю, який першим почав друкувати книги церковно-слов’янською мовою. Надав йому під друкарню свій власний будинок у Кракові [17,91]. Папський легат Пізо в листі до папи Льва Х 1514 року характеризував К.І. Острозького такими словами: «У себе вдома він благочестивіший за Нуму, а відвагою не поступається Ромулу. Єдине, чого бракує йому до інших дарів духу та видатних чеснот, то це, що він схизматик. І якби його вдалося навернути до лона святої матері церкви, то за ним би потяглось нескінченне число люду, настільки багато серед своїх важать його ім’я та авторитет» [17,80].   Continue reading →

СВЯТИТЕЛЬ ПАВЛО САМБІРСЬКИЙ, МИТРОПОЛИТ ТОБОЛЬСЬКИЙ

Пам’ять 4/17 листопада

Митрополит Павло, у миру Петро Конюшкевич, народився у 1705 році в місті Самборі на Галичині. За своїм соціальним походженням належав до шляхетного та заможного роду самбірських міщан.

З раннього дитинства Петро відзначався лагідною вдачею, був обдарованим хлопцем, дуже рано вивчив грамоту. Домашнє виховання тоді полягало виключно у вивченні букваря, часослова, псалтиря, нотного співу і письма, тобто тих наук, які були в початкових слов’яно-латинських школах. Continue reading →

ПОЧАЇВ — МІСЦЕ СВЯТОСТІ: СЛАВЕТНА ОБИТЕЛЬ ВІРИ НА ТЕРНОПІЛЬСЬКІЙ ЗЕМЛІ

Невеличке містечко Почаїв, що зараз входить до складу Кременецького району Тернопільської області, добре знане в Україні (та й за її межами). Це місце релігійного паломництва.

І дійсно, коли потрапляєш у ці краї, відчувається якась незвична енергетика землі. Не випадково тут народилося стільки видатних людей. Із цих країв походили славнозвісний Дмитро Байда-Вишневецький, засновник Запорозької Січі, добре знаний класик польської літератури Юліуш Словацький, один із найвизначніших українських прозаїків ХХ століття Улас Самчук… Цей список можна продовжувати.  Continue reading →

СТРАЖДАННЯ СВЯТОГО, СЛАВНОГО ВЕЛИКОМУЧЕНИКА ХРИСТОВОГО ДИМИТРІЯ

Пам’ять 26 жовтня/9 листопада

Святий великомученик Димитрій народивсь у місті Солуні від доброрідних і благочестивих батьків; батько його був воєводою Солуня-міста, таємно віруючи в Господа нашого Ісуса Христа і служачи Йому. Не сміючи ж явно ісповідувати пресвятого Його імені, бо велике було тоді на християн від нечестивих царів та мучителів гоніння, боявся-бо грізної небезпеки від беззаконних, тримав у собі схований бісер віри Христової: беріг усередині палат своїх у таємній молитовниці дві святі ікони, прикрашені золотом та коштовним камінням: одну — воплоченого Спаса нашого, другу ж Пресвятої Богоматері — перед ними завжди кандила запалюючи і тиміям кадячи, із одновірною жінкою своєю молився істинному, який живе у виші, Богові і єдинородному Синові його й пренепорочній Володарці. Були й милостиві вельми до жебраків і творили великі добродіяння тим, що потребували, але не мали дитини і через те, у великій бувши печалі, молилися Богу, щоб дав спадкоємця дому їхньому, і через довгий час почуті були — по-м’янув-бо Вишній молитви їхні та милостиню, дав їм цього святого і достоблаженного Димитрія, від народження якого весь Солунь звеселився, співрадіючи воєводі своєму. Той же учинив усьому місту, а перед усім убогим, велике пригощення, дякуючи Богові за такий його дар. Continue reading →

ШАНУВАННЯ ВЕЛИКОМУЧЕНИКА ДИМИТРІЯ СОЛУНЬСКОГО У КИЇВСЬКІМ ПРАВОСЛАВ’Ї

Дар чудес, нетлінність тіла та мироточивість стають джерелом великого й широкого культу св. Димитрія не лише в Греції, але й по цілій Слов`янщині. До його гробу з року в рік з усіх країв йдуть сотні й тисячі паломників. Він допомагає в кожній біді та потребі. Воїни обирають його за свого опікуна. На українській землі культ Св. Димитрія прийшов, очевидно, разом із Аскольдовим хрещенням Русі у 860 р. Цьому міг також сприяти слов’янський просвітитель і проповідник християнства Кирило (бл. 827-869 рр.), який теж народився у місті Солуні. Він взимку 860-861 рр. перебував у Херсонесі, де спілкувався із руськими книжниками і ознайомився з Євангелієм та псалтирем, писаним руськими письменниками (ще до винайдення Кирилом нової слов’янської абетки). Згодом у Київській Русі та в Україні було зведено чимало церков та монастирів на честь святого Димитрія. А свої перемоги українські полководці пояснювали саме небесним покровительством цього святого. Continue reading →

СВЯТИТЕЛЬ ФЕОФІЛ, АРХІЄПИСКОП НОВГОРОДСЬКИЙ

Пам’ять 26 жовтня/8 листопада

Належність святителя Феофіла до Київської митрополії, а через це до Київського Православ’я, дуже сумнівна. Але, задумом Божим, його мощі спочивають у Дальних (преподобного Феодосія) печерах Києво-Печерської Лаврі. Continue reading →

ІГУМЕНИ ТА ПОДВИЖНИКИ СВЯТО-МИХАЙЛІВСЬКОГО ЗОЛОТОВЕРХОГО МОНАСТИРЯ (XV – XVI СТ.)

Статтю присвячено розгляду історичного минулого Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря у XV – XVI ст. Розкривається питання монастирських надбань та благоустрою обителі. Подаються відомості про видатних провідників благочестя монастиря. Continue reading →

ПРЕПОДОБНИЙ МАРТИРИЙ, ЗАТВОРНИК КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКИЙ

Пам’ять 25 жовтня/7 листопада

Преподобний Мартирий, затворник Києво-Печерський, здійснював свій чернечий подвиг у кінці ХІІІ – початку XIV століття.

Пам’ять преподобного тривало згадується в рукописах та друках Києво-Печерської лаври, звідки була перенесена в «Полний христианский месяцеслов» (Київ, 1875). Але про життя цього преподобного отця нічого невідомо. Можна думати, що преподобний Мартирий спасався через подвиг затвору. Continue reading →

ДМИТРІВСЬКА ПОМИНАЛЬНА СУБОТА

«Блаженні милостиві, бо вони помилувані будуть»

(Мф. 5, 7).

Цього дня молитовно згадують душі померлих родичів, у храмах правляться панахиди, здійснються вчинки милосердя. «Упокой, Господи, душі спочилих рабів Твоїх, там де немає скорботи, ні смутку, ані зітхання, але вічне життя»: Сотні уст за священиком пошепки повторюють слова молитви, згадуючи імена своїх рідних, близьких, знайомих. Continue reading →