Чин молитовної розради родичів людей, які життя свої самовільно закінчили

Серед тяжких гріхів Православна Церква завжди відзначала гріх самогубства, як гріх, який приводить, у власному розумінні цього слова, до смерті «Коли хто бачить брата свого, що грішить гріхом не на смерть, нехай молиться за нього, і Він життя йому дасть, тим, хто грішить не на смерть. Є й гріх на смерть, не про нього кажу, щоб молився» (1 Ін. 5:16). Люди, яки здійснили подібний гріх не мають вже можливості принести покаяння в ньому.

Церковні канони забороняють «приношення і молитву» за самогубців, як таких, що свідомо відмовилися від спілкування з Богом. Святитель Тимофій Олександрійський, відповідаючи на запитання про можливість поминання тих, хто свідомо позбавив себе життя, однозначно забороняє церковну молитву про них. Пізніше його відповідь увійшла в корпус правил Вселенської Церкви, як 14-е правило святителя Тимофія Олександрійського. Справедливість цього правила підтверджується духовним досвідом подвижників, які, дерзаючи молилися за самогубців, випробовували непереборну тяжкість і бісівські спокуси. 

Continue reading

Преподобний Микола Святоша, Чернігівський та Луцький, Києво-Печерський

Микола Святоша

Пам’ять 14 /27 жовтня

Преподобний Микола Святоша (Святослав), князь Чернігівський, Києво-Печерський чудотворець, в Ближніх печерах спочиваючий (+ 1143), був правнуком великого князя Ярослава Мудрого і сином князя Давида Чернігівського (+ 1123), в джерелах Київської Православної митрополії (Київського Православ’я, незалежного від Москви) батько преподобного іменується святим. Святоша був Луцьким князем, мав дружину і дітей (дочка його була згодом одружена з Новгородським князем святим благовірним Всеволодом – Гавриїлом (+ 1138)). 17 лютого 1106 святий князь, залишивши сімейство, прийняв постриг у Києво-Печерській обителі. Тут  Микола Святоша з великим смиренням проходив послух: три роки працював в куховарні , для якої рубав дрова і носив воду, наступні три роки був придверним в монастирі. Біля своєї келії святий розвів сад. На свої кошти він побудував у монастирі храм Святої Трійці і лікарняну церкву в ім’я святителя Миколая, свого небесного покровителя.

Continue reading

Преподобний Веніамін Києво-Печерський

Пам’ять 13 / 26 жовтня

Преподобний Веніамін Печерський жив у XIV столітті і до прийняття чернецтва «був купцем великим». Одного разу під час Богослужіння святому Веніаміну глибоко в серці запали слова Спасителя: «Поправді кажу вам, що багатому трудно ввійти в Царство Небесне» (Мт. 19:23). Роздавши своє майно жебракам, святий Веніамін став ченцем Києво-Печерської лаври, «догоджав Господу Богу в пост і молитві навіть до смерті». Похований в печері преподобного Феодосія

 

Continue reading

ПРЕПОДОБНИЙ ПАВЛО КИЄВА-ПЕЧЕРСЬКИЙ, СЛУХНЯНИЙ.

Пам’ять 10 / 23 вересня

Подвизався в Дальніх печерах в Києві в XIII-XIV ст. Після прийняття  чернечого образу в Печерському монастирі преподобний покірливо проходив найважчі послуху, на які його посилав настоятель. Він ніколи не бував без праці та, коли не ніс монастирський послух, молов зерно на жорні, виснажуючи своє тіло цієї тяжкої роботою і зберігаючи невпинну внутрішню молитву.

Пам’ять преподобного Павла Слухняного Православна Церква вшановує 10 вересня, в один день з тезоіменитим святителем Павлом, єпископом Нікейським (IX).

Continue reading

СВЯЩЕННОМУЧЕНИК МАКАРІЙ КАНІВСЬКИЙ, ПІНСЬКИЙ, АРХІМАНДРИТ

Пам’ять 7 / 20 вересня

Народився в 1605 р. в місті Овручі, на Волині, в знатній сім’ї Токаревських, відомих оборонців Православ’я. У 1614-1620 рр. святий навчався при Успенському Овруцькому монастирі і після смерті батьків став ченцем цього монастиря, почавши своє служіння з меншого монастирського чину – послушника. У 1625 р. чернець Макарій з благословення архімандрита переходить в Купятичський Пінський монастир. У 1630 р. святий був посвячений у сан ієродиякона, а в 1632 р. – в сан ієромонаха. У 1637 р. настоятель Купятичського монастиря послав його до Київського митрополита Петра Могили, який помітив у ієромонаху Макарії відданого сина Православної Церкви Божої, і в 1638 р. призначив його настоятелем Кам’янецького Воскресенського монастиря (сучасна Білорусь, Гродненська область). З 1642 р. преподобний Макарій керував братією Купятичського монастиря, з 1656-1659 рр.. очолював Пінський монастир, а з 1660 р. керував братією рідного Успенського Овруцького монастиря.

Continue reading

ДО СПРОБИ ВКЛАДЕННЯ БІБЛІОГРАФІЇ ПЕРЕКЛАДІВ БІБЛІЇ (НА БІЛОРУСЬКУ МОВУ)

В останні роки в періодичній пресі та Інтернеті з’явилася чимала кількість матеріалів, у яких йшлося про різні переклади Святого Письма або про окремих перекладачів, які присвятили свої сили справі перекладів Біблії. Ці теми піднімалися в ході спеціальних семінарів, конференцій, засідань різних конфесійних перекладацьких комісій. Іноді з’являлися й перші спроби упорядкування бібліографії цих перекладів, які майже ніколи не нараховували більше 10-15 основних імен. В ході більш докладного знайомства з різними джерелами з жалем довелося відзначити, що у них вистачає неточностей, а то й навіть помилкової інформації. Так, наприклад, іноді з’являлися посилання на передрук Євангелій у перекладі о. В. Годлевського в Лондоні в 1948 р., що швидше за все було заплутано з перевиданням в тому ж році і місце Нового Завіту в перекладі Луки Декуця-Малея, або в «білоруські перекладачі» був записаний польський автор о. Я. Шустер, який, дійсно, був тільки автором переказу Біблії на польську мову, а на білоруську мову його книгу перевів о. Франтішек Будзька, відомий під криптонімам «Х». Різні неточності в чималому кількості потрапили в відомий збірник Юрія Гарбінскій та Юрія Туронка про білоруський християнський рух ХХ століття і в інші видання, як, наприклад, в книгу Вл. Конона «Священик Адам Станкевич і католицьке відродження в Білорусі», де з’явилося згадка, що Адам Станкевич переклав з латини на білоруську мову книгу о. Ільдефонса Бобича «Недільні Євангелія і науки», що виглядає дуже дивним, оскільки о. Бобич, який відомий також під псевдонімом Петро Простий, був одним з тих, хто сам чесно трудився на ниві білоруського відродження. Всі помилки перераховувати немає сенсу, та й важко було уточнити інформацію раніше, коли ще не було таких можливостей, як сьогодні.

Continue reading

МУЧЕНИК ГАВРИЇЛ БІЛОСТОЦЬКИЙ, МЛАДЕНЕЦЬ

Пам’ять 20 квітня/3 травня

Народився 22 березня 1684 р. у селі Звірків, Білостоцького повіту, Гродненської губернії, в сім’ї благочестивих селян Петра і Анастасії. Він ріс лагідним, незлобивим, помітна була в ньому схильність до споглядальної самоти.

У 1690 р. 11 квітня мати шестирічного Гавриїла понесла чоловікові обід в полі. Незабаром наближалося свято Святої Пасхи. У цей час в будинок забрався орендар – юдей, приголубив дитя і таємно відвіз його у м. Білосток, де немовля віддали на мучення: розіп’яли, прокололи боки, поступово випускаючи кров. На дев’ятий день дитина померла, його кинули в полі біля узлісся поблизу села Звірків. Голодні собаки, що знайшли тіло, не тільки не розтерзали його, але охороняли навіть від хижих птахів. На гавкіт собак прийшли жителі села, знайшли тіло мученика і визнали, що немовля загинуло в результаті ритуального вбивства. Continue reading

СВЯЩЕНОМУЧЕНИКИ, ЩО БУЛИ В ХЕРСОНЕСІ ЄПИСКОПАМИ

Пам’ять 7/20 березня

Святі священомученики Василь, Єфрем, Євген, Елпідій, Агафодор, Етер і Капітон несли благовістя Христове в землі Північного Причорномор’я від Дунаю до Дніпра, включно з Кримом, і засвідчили своє апостольське служіння мученицькою смертю в IV столітті в місті Херсонесі Таврійському. Continue reading

ПРЕПОДОБНИЙ ПРОХОР ЛЕБЕДНИК, КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКИЙ

Пам’ять 10/23 лютого

Цей Божий угодник жив за князювання Святополка, який вельми гнобив киян. Господь попустив тоді половцям напасти на землю Київської Русі. На Русі настав голод і зубожіння. В цей час (XI ст.) до Києво-Печерського ігумена Іоана прийшов із Смоленська мирянин, побажавши прийняти чернецтво. Бажання його був виконано, і він був названий Прохором . Згодом його назвали «лебедником», бо він завжди замість хліба харчувався лободою. Не пив він нічого, крім води та не куштував навіть овочів. Але Господь перетворював для нього гіркоту хліба, приготованого з лободи, на пахощі осолоди, і святий угодник Божий проводив своє життя не в печалі, а у великій радості, невпинно славословлячи Господа. Continue reading

ПРЕПОДОБНИЙ ІГНАТІЙ КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКИЙ, АРХІМАНДРИТ

Пам’ять 20 грудня / 2 січня

Преподобний Ігнатій Києво-Печерський здійснював свій чернечий подвиг у кінці XIV – початку XIV століття (відійшов до Господа біля 1434 р.Б.).

Ім’я Ігнатія згадується у найдавнішому з відомих пом’янників Києво-Печерського монастиря (кінець XV – початок XVI століть). Час смерті Ігнатія визначається на підставі того, що його наступник архімандрит Никифор I названий настоятелем в рукописі 1434 року. Короткий життєпис преподобного Ігнатія відомий з напису, переписаного в XVII столітті з його надгробній дошці: «Преподобний Ігнатій, архімандрит Печерський, за святе своє житя здобув дари чудотворіння від Бога і молитвою своєю багатьох недужих зціляв, також і кому його проскуру, на якій він служив, дано вкусити, зцілення приймав. По смерті тут є покладений тілом, а душею в небі з Христом, і молиться про нас» Continue reading