СВЯТИТЕЛЬ ДИМИТРІЙ РОСТОВСЬКИЙ. СЛОВО НА СОБОР СВЯТОГО АРХИСТРАТИГА МИХАЇЛА ТА ІНШИХ НЕБЕСНИХ СИЛ БЕЗПЛОТНИХ

Свята Церква прийняла святкувати доброчесно собор святих ангелів од передання богоодуховлених отців, відкинувши давнє злочестиве пошанування ангелів, винайдене єретиками й ідолопоклонниками, адже ще в Старому Заповіті, коли люди Божі, відступивши від Бога, почали кланятися творенню Божому та ділу рук своїх, почали приносити із богоподібним поклонінням жертви сонцю, місяцю та зорям, гадаючи, що ті мають живу душу. Таким же поклонінням із жертвами кланялися й ангелам, про що в Книгах Царів згадується так: «І кадили для Ваала, і для Сонця, і для дванадцятьох планет і всій силі небесній», тобто ангелам, вони-бо є вої небесні, як сказано в Євангелії: «І ось раптом з’явилася з ангелом сила велика небесного війська». Та неблагочесне поклоніння ангелам поширювалось і в днях святих апостолів, що викорінюючи, святий Павло у Посланні до Колосян говорить: «Нехай вас не зводить ніхто удаваною покорою та службою ангелам, вдаючись до того, чого не бачив, нерозважно надимаючись своїм тілесним розумом, а не тримаючись Голови», тобто Христа. Continue reading

У БІЛОРУСЬКОМУ СВЯТО-УСПЕНСЬКОМУ ПУСТИНСЬКОМУ ПРАВОСЛАВНОМУ МОНАСТИРІ НА СТІНІ З’ЯВИВСЯ НЕРУКОТВОРНИЙ ЛИК ХРИСТА

На стіні зруйнованого Свято-Успенського монастиря з’явився нерукотворний лик Христа – такий же, як на знаменитій Туринській плащаниці. Це вже друге явлення ікони в цьому монастирі. Знову Ікона Спасителя в цей раз проявився на тому ж місці, що і в 1942 році. І теж буквально за ніч – коли в будівлю ранком прийшли будівельники, вони обімліли: на них зі стіни дивився лик Ісуса Христа! Немов з фотографії, якимось чином перенесеної на цементну основу! Ченці не знайшли на стіні слідів фарби, тому вони вважають зображення Нерукотворним. Continue reading

КІЛЬКА МАЛОВІДОМИХ МОЛИТОВ ПРО ПОВЕРНЕННЯ ХРИСТИЯНСЬКИХ СВЯТИНЬ, ЩО БУЛИ ВІДІБРАНІ ЯЗИЧНИКАМИ

В богослужбовій літературі Візантії XIV – XVI ст.ст. час від часу зустрічається кілька цікавих молитов і прохань під час Святої Літургії, які можливо охарактеризувати як «Молитви про повернення відібраних язичниками святинь». Швидше за все, ці молитви народилися в часі ісламської навали на Візантійську імперію, коли на окупованих мусульманами територіях християнські храми перероблялися на мечеті або на цивільні споруди. Враховуючи той факт, що до цієї пори питання повернення храмів Київського Православ’я, які знаходяться в полоні Московського Патріархату, у Білорусі та Україні залишається актуальним, ми спробували відновити і перекласти на українську мову кілька древніх молитов. Continue reading

РОЗВИТОК СЕРБСЬКОГО ЦЕРКОВНОГО СПІВУ ВІД XIV ДО XVIII СТОЛІТТЯ

Процес висунення сербського церковного співу з первісної візантійської моделі, після середньовіччя була значно уповільнено атакам турецьких загарбників. В землях, які потрапили під турецьке панування, реалізовувався тиск сербських народних звичаїв і православ’я, який, серед іншого, сприяв міграції сербського населення.

Цей болісний стан викликав уповільнення в культурному розвитку сербів, в тому числі – і в музиці. Результатом цього є дуже мала кількість даних про розвиток церковного співу. Сьогодні дослідження про історію Сербії в період XIV, – XVIII в ст.ст. майже повністю ґрунтується на різних джерелах. Continue reading

АКАФІСТ СВЯТИМ МУЧЕНИЦЯМ ВІРІ, НАДІЇ І ЛЮБОВІ ТА МАТЕРІ ЇХНІЙ СОФІЇ

Кондак 1

Непереможним рабам Господа Вседержителя, Вірі, Надії і Любові і мудрій матері Софії, похвальні пісні вам у зворушенні приносимо. Ви ж, маючи сміливість перед Христом Богом, моліться за нас, щоб визволитися нам від гріхів і скорбот і щоб ми подячно взивали до вас:

Радуйтеся, Віро, Надіє і Любове, разом з Софією, матір’ю вашою премудрою. Continue reading

ЛІСЬНЯНСЬКА ІКОНА БОЖОЇ МАТЕРІ

Пам’ять 8/21 і 14/27 вересня

Ліснянська ікона Божої Матері знаходиться у Вельському повіті Гродненської губернії. Тут, на березі річки Білки, розташоване велике село Лісне, що називається так від безлічі дрімучих густих лісів які його оточували. Недалеко від цього селища є досить значне піднесення із залишками старовинних ровів, від чого місцеві жителі іменують його «окопами». Оповіді говорять, що це місце було укріпленням, створеним хрестоносцями під час їхньої боротьби з Литвою і Польщею. На цьому узвишші розташований православний  жіночий монастир, заснований у 1885 році. У церкві цього монастиря і знаходилася стародавня чудотворна ікона Богоматері. Continue reading

СЛУЦЬКИЙ КНЯЗЬ, ЯКИЙ ПЕРЕПИСАВ ЄВАНГЕЛІЄ

Юрій ІІІ Юрійович Олелькович – один з останніх представників знаменитого роду слуцьких князів Олельковичів, який царював краєм впродовж двох сотень років.

Його батько Юрій ІІ Юрійович був одним з найбільших магнатів Великого Князівства Литовського, входив до складу Ради ВКЛ. Мати Катерина Тенчинська була дочкою воєводи Кракова – тодішньої столиці Польщі. Юрій ІІІ мав ще двох молодших братів – Симона IV та Олександра. Continue reading

СВЯТИТЕЛЬ ДИМИТРІЙ РОСТОВСЬКИЙ: СЛОВО НА РІЗДВО ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ

Господь, що живе на небесах, бажаючи з’явитися на землі та з людьми пожити, уготував спершу на ній місце поселення слави своєї — пречисту Матір свою: так звичайно діють царі, коли хочуть прийти в якесь місто, то готують передусім собі в ньому палац для пробуття. А що палаци земних царів зводяться премудрими митцями із коштовних речей, на найвищому місці, красніші й просторіші від інших людських жител, так і в небесного Царя слави палата творитися має. У Старому Заповіті, коли захотів Бог жити у Єрусалимі, збудував йому Соломон храм премудрим митцем Хірамом, що був повен мистецтва, і розуму, і знання, як робити будь-яке діло, створив же з речей найдорожчих, від виборного каміння з дерев добропахучих кедра та кипариса, що їх привозили з Ливану, і з чистого золота на найвищому місці, на горі Морія. І найоздобнішим, бо створив херувимів на стінах, дерева усілякі та квіти. Continue reading

СЛОВО НА ПОЧАТОК ІНДИКТУ, ТОБТО НОВОГО РОКУ

Бог, цар віків, котрий поклав часи і літа в своїй владі[1], і в них до слави своєї, а людям від справ заспокоєнню узаконив усілякі свята, дав повеління у Старому Заповіті святкувати спеціально вересень у всі роки, щоб люди в цей місяць, звільнившись од суєт житейських, трудилися одному Богові. Таке в книгах Мойсеевих пишеться: «І промовив Господь до Мойсея, говорячи: «Промовляй до Ізраїлевих синів, говорячи: сьомого місяця, першого дня місяця буде вам спочинок… жодного робочого заняття не будете робити в усіх оселях ваших і принесете всепалення, Господу» [2] коли в день сьомий Творець після шестиденного всього живого свого створення, благословив і на святість його, спочивав тоді, то людині заповів, кажучи: «Шість день працюй і, а день сьомий — субота для Господа, Бога твого: не роби жодної праці своєї у той день[3]. Continue reading

СОБОР ПРЕПОДОБНИХ ОТЦІВ КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКИХ, ЩО В ДАЛЬНІХ ПЕЧЕРАХ СПОЧИВАЮТЬ

28 серпня / 10 вересня

Колиска чернечого життя Київського Православ’я, Києво-Печерська лавра, заснована 1051 році преподобними Антонієм і Феодосієм Печерськими, поширювала сяйво великих духовних подвигів по всій землі Київської Русі. Ченці Києво-Печерського монастиря стали першими трудівниками білоруського та українського чернечого подвижництва. Їх молитовні подвиги надихнули наступні покоління на великі духовні труди.

Ця обитель, за словами Києво-Печерського Патерика, була поставлена «сльозами, постом, молитвою, чуванням». Преподобний Антоній, говорить один з авторів Патерика, «не мав ні золота, ні срібла, але придбав все сльозами і постом». В бутність ігуменом преподобного Феодосія лавра жила милостинею, яку в достатку отримувала від князя і від мирян, залучуваних благочестям і святістю життя чернечої громади. Continue reading