Царюючи в Римі, Максентій-мучитель чинив людям численні кривди, не лише християн гонячи та мучачи, але й своїх поган убиваючи та розгромлюючи маєтки їхні і над доброродними домами насилля чинячи, нечисто й живучи. І був усьому Риму вельми важкий і мерзотний через учительство своє і всескверне життя. Послали-бо римляни таємно до царя Константина, що перебував тоді у Британії із матір’ю своєю Оленою, молячи його, щоб прийшов і збавив їх од того мучителя. Константин же спершу написав до Максентія, по-дружньому дораджуючи йому: хай від такого мучеництва відійде. Він же не тільки не послухав його й не виправився, але ще гірший зробився і на самого Константина повстав, не бажаючи мати його рівним собі царем, а його-бо все римське воїнство на царство вибрало; Максентій же самовільно в Римі на царський престол зійшов хоч народ до нього не доброзволив, тільки деякі бояри зволяли, їм-бо численні дари обіцяв і почесті, а Константин згідно від усіх царем нарікся. Continue reading
Category Archives: переклад
ДО ПИТАННЯ ПРИЙОМУ КЛІРИКІВ ЧЕРЕЗ ХІРОТЕСІЮ
У процесі вивчення історії Православної Церкви, особливо ХХ століття, при розгляді приймання кліриків у іншу юрисдикцію, ми часто зустрічаємося з досить незрозумілим формулюванням «прийняти через хіротесію». Подібне нерозуміння спричинене тим, що сам чин хіротесіі (χειροθεσία – покладання рук, благословення) застосовується щодо чину поставлення нижчого церковного кліру: читців і співців, і, в деяких випадках, іподияконів. Continue reading
ХОЛМСЬКА ЧУДОТВОРНА ІКОНА БОЖОЇ МАТЕРІ
Пам’ять 8 / 21 вересня
Походження ікони дуже давнє. Згідно з місцевим переказом, вона написана Святим Апостолом і Євангелістом Лукою і була привезена на землі Київської Русі за часів князя Володимира, який після хрещення отримав у Константинополі безліч ікон.
Перша письмова згадка про Богородиці Холмську знаходяться в Галицько-Волинському літописі при описі подій 1259. Ікону Божої Матері, яку пізніше назвуть Холмської, князь Данило Галицький привіз орієнтовно в 1223-1237 роках з Києва в засноване ним місто Холм. Continue reading
ЖИТІЄ СВЯТОГО БЛАГОВІРНОГО КНЯЗЯ ГЛІБА, НАРЕЧЕНОГО У СВЯТОМУ ХРЕЩЕННІ ДАВИДОМ
Пам’ять 5 / 18 вересня
Благовірний князь Гліб був сином великого рівноапостольного князя Володимира, від однієї матері з Борисом. За глибокої і щирої любові до нової християнське вірі, по ніжній братської любові вони були кращими і улюбленими синами святого Володимира. Святий Гліб ще за життя батька в уділ отримав місто Муром, де з 1010 по 1015 рр. намагався поширити християнську віру серед наполегливих і грубих язичників.
Благовірний князь Гліб – один з перших мучеників-страстотерпців Київського Православ’я. Він постраждав разом зі своїм братом – благовірним князем Борисом (у святому хрещенні Романом). Після вбивства святого Бориса Святополк послав до його молодшого брата Глібу гінця з помилковим звісткою про хворобу вже помер до того часу їх батька, великого князя Володимира, для того, щоб підступно вбити можливого претендента на Київський престол. Обман вдався, і Гліб з невеликою дружиною поспішив до Києва. Попередження брата Ярослава, зустрівши його у Смоленська, не зупинило святого, який сам був вихований в правилах християнської віри і не міг припустити такого злодійства з боку їх брата Святополка. Недалеко від Смоленська човен вбивць наздогнала човен Гліба, який не опирався, а тільки лагідно молив пощадити його зовсім ще юне життя. Однак за наказом холоднокровних убивць власний кухар Гліба перерізав йому горло. Але смертельні поранений мученик не мав злоби на забойні, бо загинув заради Господа. Це сталося 5 вересня 1015. Тіло князя було поховано в пустельному місці неподалік Смоленська, «між двома колодами», тобто в простому дерев’яної труні. Continue reading
АКАФІСТ ПРЕПОДОБНИМ АНТОНІЮ І ФЕОДОСІЮ КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКИМ
Кондак 1
Обрані і Духа Святого сповнені, преподобні і богоносні отці наші Антонію і Феодосію Печерські, найкрасивіші Руської землі паростки, предивна українського народу окрасо, бажаючи я, недостойний, похвальний звершити вам спів, смиренно благаю вас: просвітіть мій затьмарений розум світлом даної вам Богом благодаті, осяйте морок невідання, зруйнуйте перешкоди і незручності, укріпіть мою неміч, нас же, всіх синів українських, по-батьківськи визволить від усіх напастей, скорбот і хвороб, щоб від теплого серця із глибини душі ми всі разом взивали до вас: Continue reading
ПРЕПОДОБНІ АНТОНІЙ І ФЕОДОСІЙ КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКІ
Пам’ять 2/15 вересня
Ви – світло світу. Не може сховатися місто, яке стоїть на верху гори. І не запалюють світильник,щоб поставити його під посудину, але на свічник, – і світить всім у домі. Так нехай сяє світло ваше перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі діла і прославляли Отця вашого Небесного.
Мф. (5:14-16)
Засновник Києво-печерської лаври святий Антоній народився на початку XI століття в місті Любечі (поблизу Чернігова) і в хрещенні був названий Антипою. З юних років він відчув потяг до вищого духовного життя і наважився йти на Афон. В одній з обителей Афона він прийняв постриг і почав усамітнене життя в печері біля цього монастиря, яку досі показують. Коли він здобув у своїх подвигах духовну досвідченість, ігумен дав йому послух, щоб він йшов на Русь і насадив чернецтво в цій новопросвіченій християнській країні. Антоній покорився. Коли преподобний Антоній прийшов до Києва, тут було вже декілька монастирів, заснованих за бажанням князів греками. Але святий Антоній не обрав жодного з них, оселився в двосажневій печері, викопаній пресвітером Іларіоном. Це було в 1051 р. Тут святий Антоній продовжував подвиги суворого чернечого життя, якими славився на Афоні: їжею його були чорний хліб через день і вода в дуже помірній кількості. Незабаром слава про нього рознеслася не лише по Києву, але і по інших руських містах. Багато хто приходив до нього за духовною порадою і благословенням. Деякі стали проситися до нього на проживання. Першим був прийнятий Никон, саном ієрей, другим преподобний Феодосій. Continue reading
ПРЕПОДОБНИЙ ІОВ ПОЧАЇВСЬКИЙ (ВІДШУКАННЯ МОЩІВ)
Пам’ять 28 серпня/10 вересня
Після татарської навали вся Україна була спустошена й розорена, майже збезлюділа. Через сто років її звільнило білоруське військо Великого Князівства Литовського під предводительством благовірного князя Ольгерда
В 1559 р. приїхав на Волинь грецький митрополит Неофіт і привіз із собою чудотворну ікону Божий Матері. По голосу Господа він залишив її в будинку благочестивої поміщиці Ганни Гойської.
В 1596 р. над православною вірою, по промислу Божому, вибухнула страшне біда: справа була в тім, що, переслідуючи православних, польський уряд намагався зробити так, щоб єпископські кафедри заміщалися особами не стійкими в православ’ї, і ці єпископи погодилися визнати владу папи на соборі, скликаному в Бресті. Continue reading
ПРЕПОДОБНИЙ СВЯЩЕНОМУЧЕНИК КУКША І ПРЕПОДОБНИЙ ПИМЕН ПІСНИК КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКІ
Пам’ять 27 серпня / 9 вересня
Преподобний священомученик Кукша і преподобний Пимен Пісник були ченцями Києва-Печерського монастиря та відійшли до Господа в один день – 27 серпня (після 1114 р.).
Преподобний священомученик Кукша проповідував у в’ятичів у часи святителя Феоктиста, єпископа Чернігівського (1113-1123; пам’ять 5 серпня). В’ятичі, серед яких проповідував і прийняв кончину преподобний священомученик Кукша, жили по річці Оці, займали місцевість Орловської і Калузької областей. Вони були язичниками. Преподобний Нестор Літописець (пам’ять 27 жовтня), описуючи в’ятичів, обурювався їх мерзенними звичаями і додавав, що вони так живуть «навіть і до нинішнього дня», залишаючись незнайомими з Законом Божим і творячи свій закон. Continue reading
ПРЕПОДОБНІ МУЧЕНИКИ ФЕДІР І ВАСИЛЬ КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКІ
Пам’ять 11/24 серпня
Преподобні мученики Федір і Василь Печерські здійснювали чернечий подвиг в ХI ст. у Ближніх печерах Києва. Святий Федір роздав своє багатство жебракам, пішов у монастир і оселився в варязької печері, сусідній з печерами преподобного Феодосія. Багато років пробув він тут у суворім пості. Коли ворог посіяв у ньому скорботу об розданому маєтку, святий Василь втішав його: «Прошу тебе, брат Федір, не втрачай нагород; якщо хочеш майна, Візьми все, що є у мене».
ПРЕПОДОБНИЙ ФЕДІР ВАСИЛЬОВИЧ ОСТРОЗЬКИЙ, КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКИЙ, КНЯЗЬ
Пам’ять 11/24 серпня
Преподобний Федір, князь Острозький, здобував славу влаштуванням храмів і захистом Православ’я в Великому Князівстві Литовським, старобілоруської держави, від насильств папізму. Він походив від роду святого рівноапостольного князя Володимира (пам’ять 15 липня) через його правнука Святополка-Михайла, князя Туровського (1080-1093), великого князя Київського († 1113). Перший раз ім’я преподобного князя Федора згадується під 1386 роком, коли польський король Ягайло й Великий князь Вітовт затвердили за ним спадкове володіння – Острозький округ і збільшили Заславським і Корецьким округами. Continue reading