Святий великомученик Димитрій народивсь у місті Солуні від доброрідних і благочестивих батьків; батько його був воєводою Солуня-міста, таємно віруючи в Господа нашого Ісуса Христа і служачи Йому. Не сміючи ж явно ісповідувати пресвятого Його імені, бо велике було тоді на християн від нечестивих царів та мучителів гоніння, боявся-бо грізної небезпеки від беззаконних, тримав у собі схований бісер віри Христової: беріг усередині палат своїх у таємній молитовниці дві святі ікони, прикрашені золотом та коштовним камінням: одну — воплоченого Спаса нашого, другу ж Пресвятої Богоматері — перед ними завжди кандила запалюючи і тиміям кадячи, із одновірною жінкою своєю молився істинному, який живе у виші, Богові і єдинородному Синові його й пренепорочній Володарці. Були й милостиві вельми до жебраків і творили великі добродіяння тим, що потребували, але не мали дитини і через те, у великій бувши печалі, молилися Богу, щоб дав спадкоємця дому їхньому, і через довгий час почуті були — по-м’янув-бо Вишній молитви їхні та милостиню, дав їм цього святого і достоблаженного Димитрія, від народження якого весь Солунь звеселився, співрадіючи воєводі своєму. Той же учинив усьому місту, а перед усім убогим, велике пригощення, дякуючи Богові за такий його дар. Continue reading
Category Archives: Статті
ШАНУВАННЯ ВЕЛИКОМУЧЕНИКА ДИМИТРІЯ СОЛУНЬСКОГО У КИЇВСЬКІМ ПРАВОСЛАВ’Ї
Дар чудес, нетлінність тіла та мироточивість стають джерелом великого й широкого культу св. Димитрія не лише в Греції, але й по цілій Слов`янщині. До його гробу з року в рік з усіх країв йдуть сотні й тисячі паломників. Він допомагає в кожній біді та потребі. Воїни обирають його за свого опікуна. На українській землі культ Св. Димитрія прийшов, очевидно, разом із Аскольдовим хрещенням Русі у 860 р. Цьому міг також сприяти слов’янський просвітитель і проповідник християнства Кирило (бл. 827-869 рр.), який теж народився у місті Солуні. Він взимку 860-861 рр. перебував у Херсонесі, де спілкувався із руськими книжниками і ознайомився з Євангелієм та псалтирем, писаним руськими письменниками (ще до винайдення Кирилом нової слов’янської абетки). Згодом у Київській Русі та в Україні було зведено чимало церков та монастирів на честь святого Димитрія. А свої перемоги українські полководці пояснювали саме небесним покровительством цього святого. Continue reading
СВЯТИТЕЛЬ ФЕОФІЛ, АРХІЄПИСКОП НОВГОРОДСЬКИЙ
Належність святителя Феофіла до Київської митрополії, а через це до Київського Православ’я, дуже сумнівна. Але, задумом Божим, його мощі спочивають у Дальних (преподобного Феодосія) печерах Києво-Печерської Лаврі. Continue reading
ІГУМЕНИ ТА ПОДВИЖНИКИ СВЯТО-МИХАЙЛІВСЬКОГО ЗОЛОТОВЕРХОГО МОНАСТИРЯ (XV – XVI СТ.)
Статтю присвячено розгляду історичного минулого Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря у XV – XVI ст. Розкривається питання монастирських надбань та благоустрою обителі. Подаються відомості про видатних провідників благочестя монастиря. Continue reading
ПРЕПОДОБНИЙ МАРТИРИЙ, ЗАТВОРНИК КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКИЙ
Преподобний Мартирий, затворник Києво-Печерський, здійснював свій чернечий подвиг у кінці ХІІІ – початку XIV століття.
Пам’ять преподобного тривало згадується в рукописах та друках Києво-Печерської лаври, звідки була перенесена в «Полний христианский месяцеслов» (Київ, 1875). Але про життя цього преподобного отця нічого невідомо. Можна думати, що преподобний Мартирий спасався через подвиг затвору. Continue reading
ДМИТРІВСЬКА ПОМИНАЛЬНА СУБОТА
«Блаженні милостиві, бо вони помилувані будуть»
(Мф. 5, 7).
Цього дня молитовно згадують душі померлих родичів, у храмах правляться панахиди, здійснються вчинки милосердя. «Упокой, Господи, душі спочилих рабів Твоїх, там де немає скорботи, ні смутку, ані зітхання, але вічне життя»: Сотні уст за священиком пошепки повторюють слова молитви, згадуючи імена своїх рідних, близьких, знайомих. Continue reading
ПРАВОСЛАВНЕ ДУХОВЕНСТВО ВОЛИНІ У МІЖВОЄННИЙ ПЕРІОД: ФОРМУВАННЯ, ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ
Міжвоєнний період став важливим етапом еволюції волинського православного духовенства, коли соціальна група намагалася зберегти корпоративні ознаки, а нові суспільно-політичні обставини вплинули на джерела поповнення, освітній рівень, чисельність та національну ідентифікацію її представників.
На момент падіння імперії Романових вище духовенство Православної церкви в Україні було представлене винятково росіянами [1]. На Волині, крім правлячого архієрея, було іще тривікарних єпископи – у Крем’янці, Володимирі-Волинському та Острозі[2]. Усі вони також були росіянами за національністю. Continue reading
ПРЕПОДОБНИЙ ЛОНГИН, ВОРОТАР КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКИЙ
Здійснював чернечий подвиг в Києво-Печерському монастирі в XIII-XIV ст. Він ніс послух воротаря і славився великою слухняністю та святістю життя. Його молитовне старанність і смиренне працьовитість були нагороджені Господом. Печерський воротар удостоївся дару прозорливості. Людей, що приходили в Лавру з добрими намірами, підбадьорював, а злих нещадно викривав і приводив до покаяння. Мощі преподобного Лонгина спочивають в Дальніх печерах Continue reading
СВЯЩЕНОМУЧЕНИК ЛУКІАН КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКИЙ, ПРЕСВІТЕР, У ДАЛЬНІХ ПЕЧЕРАХ СПОЧИВАЮЧИЙ
Пам’ять 15 / 28 жовтня
Священомученик Лукіан жив та здійснював свій подвиг у ХІІІ столітті. На одній древній іконі написано: «Лукіан, священомученик, потерпів від Батия біля 1243 року». Нічого більше про нього невідомо. Мощі священомученика Лукіана спочивають у Дальніх, преподобного Феодосія, печерах Києво-Печерської лаври.
Тропар священомученика Лукіана Києво-Печерського, глас 4
І норовом причасник, і перед престолом намісник апостолом був, / бачення отримав ти, Богом дане, / у видіннях Схід. / Заради цього, Слово Істини виконуючи, / і заради віри православної постраждав ти навіть до смерті, / Священомученик Лукіан. / Тепер моли Христа Бога, / щоб спастися душам нашим. Continue reading
ПРОПОВІДЬ У НЕДІЛЮ 18-Ю ПІСЛЯ П’ЯТИДЕСЯТНИЦІ
У ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа.
Улюблені брати і сестри!
Сьогодні ми чули притчу Господа нашого Ісуса Христа про таланти. Талант – дар Господній. Все, що люди звикли називати своїм: здоров’я і сили тілесні, багатство і життєву кмітливість, вмілі руки майстра, глибокий розум вченого, почуття краси у художника – все це не наше, а Боже. Ці обдарування даються людям не просто так, але щоб кожен у міру сил примножував їх ревним служінням Всевишньому і ближнім. І в урочний час правосудними Господь суворо спитає кожного: на добро чи на зло використовував ти ввірені тобі таланти? Continue reading