ЗВЕРНЕННЯ БОЛГАРСЬКОГО ПАТРІАРХА НЕОФІТА З НАГОДИ НОВОГО 2019 РОКУ

Улюблений у Господа чада Святої Церкви,

Минув ще один рік від того часу, який Господь Бог дав нам, щоб ми стали старшими і спасенними у Ньому. Піднятися у вірі та чеснотах, дотримуючись Господнього шляху, в нашому обожнюванні й у будівництві Церкви, яку Господь залишив нам як безпечний спасительний корабель серед бурхливого морського життя. Церква «славна … не має плями‚ чи вади, чи чогось подібного …, свята і непорочна» (Еф. 5:27). Церква, в якій, згідно з Божим обітницею, Дух Істини, який Господь одного разу послав Своїм апостолами, незмінно і завжди перебуває для того, щоб навчати їх у всій істині (див. Ін 14:16-17, 26) і перебуває серед нас, у Господі і Його спасительних заповідях. Continue reading

СЛУЖІННЯ ЄДНОСТІ ЦЕРКВИ ТА ПОМИЛКОВЕ БОГОСЛОВСЬКЕ ПІДҐРУНТЯ ВЧЕННЯ ПРО ПЕРШІСТЬ ПАПИ

Вступ

Єдність Церкви на всіх її рівнях, адміністративно-правовому благодатно-харизматичному, має цілком ясну богонатхненну підставу. Будучи таємничим явленням, вона, проте, живе, діє та Євхаристійно проявляється зовнішнім чином.

З самого початку єдність Церкви, як основна її властивість, випливає з самої її сутності та особливо висловлює її самосвідомість, яка історично відображена цілком офіційно і таким чином, яка знаходиться поза всяких дискусій, у визначенні II Вселенського собору (381г.), Яка завершила складання Символу віри Церкви. Continue reading

ДЕЩО ПРО СВЯТКУВАННЯ НОВОГО РОКУ

У Стародавньому Римі, починаючи з 46 року до Різдва Христового, вважалося початком нового року 1(14) січня — так встановив імператор Юлій Цезар. Календарний рік (юліанський) складався з 365 діб і 6 годин. Така система існувала до приходу християнства. Проте в 312 році імператор Костянтин Великий постановив святкувати початок нового року не з 1 (14)січня, а з 1(14) вересня яке було пов’язано з початком нового фінансового року Візантійської імперії. Традиція відзначати початок нового року 1(14) вересня увійшла в життя Церкви аж в VI столітті, за правління імператора Юстиніана I. Continue reading

ДО ЕФЕСЯН 5: 20-33 ЯК ЧИТАННЯ ПОСЛАНЯ ДЛЯ ЧИНУ ВІНЧАННЯ: ВДАЛЕ ЧИ ПРОБЛЕМАТИЧНЕ?

У сучасному світі доречність встановленого читання послання (До Ефесян 5: 20-5:33) в обряді вінчання ставиться під сумнів. Як воно сприймається сучасними слухачами, і що воно говорить про подружні стосунки?

На звичайному рівні цей встановлений уривок можна зрозуміти у контексті сімейних правил, прийнятих в Греко-Римському світі, в якому ранні християни практикували своє життя у вірі. Цей світ був істотно патріархальним. Домашні правила направляли членів сім’ї, чоловіка та дружину, дітей та батьків, і рабів і господарів в здійсненні їх обов’язків та відповідальності. У самому серці настанови – етичні перспективи, що випливають з нового життя у Христі, придбаного через віру й хрещення. Такі правила були включені і в інші писання Нового Завіту (Кол. 3:1-4: 5; 1 Тим. 2:8-15, 6:1-2; Тита 2:1-10; і 1 Петра 2: 13- 3:7). Continue reading

РІЗДВЯНЕ ПОСЛАННЯ ВСЕЛЕНСЬКОГО ПАТРІАРХА ВАРФОЛОМІЯ

+ ВАРФОЛОМІЙ

МИЛІСТЮ БОЖОЮ АРХІЄПИСКОП КОНСТАНТИНОПОЛЯ,

НОВОГО РИМУ І ВСЕЛЕНСЬКИЙ ПАТРІАРХ

ВСІЄЇ ПОВНОТІ ЦЕРКВИ

БЛАГОДАТЬ, МИЛІСТЬ І СВІТ

ВІД ВО ВІФЛЕЄМІ НАРОДЖЕНОГО СПАСИТЕЛЯ ХРИСТА

Священні і боголюбиві браття, улюблені чада в Господі!

Ми прославляємо Всесвятого і Всемилостивого Бога, що і в цьому році ми знову удостоїлися відзначити святковий день Різдва Христового: свято втілення передвічного Сина і Слова Божого ⎯ «нас, людей, і ради нашого спасіння». Через «вічну таємницю» та «велике диво» божественного втілення людини, «що в темноті сидів і сіни» ⎯ «велика трагедія», ⎯ стає «сином світла і сином дня», відкриваючи для себе благословенний шлях до обожнення за благодаттю. Continue reading

СПОТВОРЕННЯ

Як особистісна духовна подія, християнство є скасування всього минулого, «нове творіння» Людини. Вона руйнує старий світ, світ тління і за допомогою неповторної моральної, небесної краси показує новий світ, який зміцнюється та розвивається за умови пильнування душі. Цей новий світ людини є плацдарм для «майбутнього міста». Заради нього витрачається все життя, а «існуюче місто» перетвориться у поле для випробування і духовного подвигу. Continue reading

СТАТУТ АВТОКЕФАЛЬНОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ УКРАЇНИ (ПРОЕКТ)

І. Загальні положення

1. Православна Церква України с частиною Єдиної, Святої, Соборної та Апостольської Церкви та невід’ємно єдиною з Матір’ю Великою Христовою Церквою в Константинополі і через неї з усіма іншими Православними Автокефальними Церквами. Continue reading

КИЇВСЬКИЙ ОБ’ЄДНАВЧИЙ СОБОР 2018 РОКУ. СПРОБА СИСТЕМНОГО АНАЛІЗУ

У суботу, 15 грудня 2018 р., відбувся Київський об’єднавчий Собор, на якому була створена єдина автокефальна православна церква України та обрано її Предстоятеля. Уже ввечері того ж дня Вселенський патріарх Варфоломій передав своє благословення новообраному митрополиту Київському і всієї України Епіфанію, а в неділю, 16 грудня, Предстоятеля Православної Церкви України поминали серед інших очільників автокефальних Православних Церков під час літургії в Константинополі. Таким чином, було завершено канонічне оформлення нової Помісної Церкви та скінчений багаторічний поділ Українського Православ’я. Це, без перебільшення, епохальна подія звернула на себе увагу практично всього суспільства не тільки в Україні, а й за її межами, породило багато домислів та інсинуацій, тому у цій статті ми попробуємо проаналізувати події, що передували собору, а також дати певний аналіз його проведенню та рішенням. Continue reading

СЛОВО В ДЕНЬ ПАМ’ЯТІ СВЯТИТЕЛЯ МИКОЛАЯ, АРХІЄПИСКОПА МИР ЛІКІЙСЬКИХ ЧУДОТВОРЦЯ

Пам’ять вічна буде праведнику

Так сказав премудрий Соломон ще в Старому Завіті. І справі так є, бо є імена, які не стирає з пам’яті люди­ни навіть час. Кожна людина лишає по собі згадку. Такі люди звісно, живуть в серцях людей. Це імена святих угодників Божих. Серед сонму святих яскравою зіркою сяє ім’я великого святителя Миколая архієпископа Мир Ликійських. Continue reading

ВИКОНАННЯ БОЖИХ ЗАПОВІДЕЙ – ШЛЯХ ДО ВІЧНОСТІ

Хто вдарить тебе по щоці, підстав йому іншу (Лк.6,9). Скільки здивування викликає цей вислів! Як же жити з такими поняттями в нашому світі? Так, багато в Книзі життя нам здається нежиттєвим, казково далеким для нашого розуміння.

Незбагненністю своїх аксіом Євангеліє часто бентежить, і це, здається, тому, що ми не розуміємо євангельського духу, який пояснюється для нас в інших місцях Писання. Так, ми читаємо, що Бог дві лепти вдовиці прийняв як велике багатство: Істинно кажу вам, що ця вбога вдовиця поклала найбільше за всіх, хто клав у скарбницю (Мк.12,43). Напевно, Бог розуміє, що нам важко, тому не вимагає неодмінно десять талантів, але кожному дає і з кожного питає по його силам. Continue reading