Преображення Спасителя займає центральне місце в Православній Церкві і богослов’ї. Це подія, яка відкриває славу Церкви і віруючих. Це свідчення нового стану світу, яке починається з появою Христа в історії.
У момент Преображення Христос показує, що під людською природою ховається нестворена слава Його Божественності, долучаючи до цієї нествореної славі оточуючих Його людей. Continue reading
Протягом століть напередодні Преображення багато ченців покидають Велику Лавру з тваринами, навантаженими провізією, облаченнями, священними сосудами, і піднімаються до вершини Афона на висоту 2033 метрів, вище хмар, де знаходиться маленька каплиця Преображення Господнього. Увечері наступного дня тут будуть служити всенічне бдіння за статутом, подібному статутам інших монастирів Святої Гори. Поступово піднімаючись в гору, як колись апостоли «на гору високу» (Мт. 17:1), вони співають передсвяткові піснеспіви в ритм дзвіночків, що дзеленчать на мулах: «Прийдіть зійдемо разом з Ісусом, що піднімається на гору святу». Continue reading
Коли мова йде про красу не просто як про зовнішню привабливість і не як про миттєву естетичну категорію, а як про силу, покликану спасти світ, то ми повинні прислухатися до того, що нам говорить про це самим своїм існуванням і своїм життям Свята Гора Афон, яка недарма називається вертоградом Пресвятої Богородиці і горою Преображення.
Пресвята Богородиця, згідно з церковним вченням, є Пречистою і Благословенною дочкою, «прикрашеною красою чеснот», що сприйняла «світоч Духа», «прекрасна велич» (Боголюдини Христа), яка «всесвіт прикрашає». Continue reading
«Багато людей святкують свята і знають їхні назви, але не знають причин їх встановлення».
Свт. Іоан Златоуст.
Коли людина заходить до храму її серце пронизує відчуття, що Церква, богослужіння в храмі, храмовий інтер’єр не від світу цього, – це «небо на землі». Переступивши поріг храму у людське серце проникає відчуття того, що вона в Домі Бога. І що Бог є. І що головне в житті – це віра. Бог хоче, щоб Його пізнавали «усім серцем і розумом», свідомо, що інтелект – не ворог віри. Continue reading
Пам’ять 30 липня / 12 серпня
Цей сповнений благодаті Божої апостол Христа ревно допомагав настанови небесним баченням апостолу Павлу в його місіонерських подорожах з Євангельською проповіддю в Коринфській Церкві. Апостол Павло, за високомудрим висловом Іоана Златоуста, – «уста Христа», – «обравши Силу й пішов, бувши братами доручений благодаті Божої …» (Дії. 15:40), зробив святого Силу своїм супутником, і, прийнявши освячення і благодать Святої Трійці, зрошували вони душі коринтянів з тим, щоб збирати рясні «плоди благодаті». Continue reading
28 липня / 10 серпня
Смоленська ікона Божої Матері, іменована “Одигітрія”, що означає «Дороговказна», по Церковним переказами, була написана святим євангелістом Лукою під час земного життя Пресвятої Богородиці. Святитель Димитрій Ростовський припускає, що цей образ був написаний на прохання антіохійського правителя Феофіла. З Антіохії святиня була перенесена до Єрусалиму, а звідти імператриця Євдокія, дружина Аркадія, передала її в Константинополь Пульхерії, сестрі імператора, яка поставила святу ікону у Влахернському храмі. Continue reading
Кондак 1
Вибраний страстотерпче Христів і лікарю благодатний, що задарма подавав недужим зцілення, піснями за це прославляємо тебе, заступника нашого. Маючи сміливість перед Господом, від усяких бід і хвороб визволяй нас, що з любов’ю взиваємо до тебе: Радуйся, великомученику і цілителю Пантелеймоне.
Ікос 1
Як ангела земного і небесну людину знаємо тебе, славний Пантелеймоне, ти, ангельською непорочністю і мучеництвом прикрашений, переселився із землі на небо, де, з ангелами і всіма святими стоячи перед Престолом Господа слави, молися за нас, земних, що вшановуємо тебе моліннями такими: Continue reading
Три з половиною роки продовжувалася земна проповідь Господа нашого Ісуса Христа. За такий короткий час Господь здійснив так багато спасительних дій і чудес, то «якщо б писати про це дослівно, то весь світ не зміг би вмістити написаних книг» (Ін.21.25). Одним з таких чудес являється зцілення юнака, одержимого нечистим духом і приведеного батьком до Ісуса Христа. Continue reading
Сьогодні, 6 серпня, Церква вшановує пам’ять святих страстотерпців князів Бориса і Гліба – синів рівноапостольного князя Володимира Великого, просвітителя Київської Руси-України. Сьогодні 1000 років від їх мученицької блаженної кончини. Агіографічна традиція, як і літописна, зберегла для нас чітку розповідь про вбивство князів їхнім братом Святополком, якому дали прізвисько Окаянний. Continue reading
«Отче наш, що єси на небесах»
Воістину, брати мої, наскільки велике милосердя Господа нашого і наскільки невимовно людинолюбство, яке явив і продовжує являти Він нам, невдячним і бездушним по відношенню до Нього, нашому Благодійникові. Бо не тільки створив Він нас, що скотилися в гріх, але й за своєю нескінченною Благодаттю дарував нам і зразок молитви, що підносить розум наш в небесні богословські сфери і не дає нам впасти знову за легковажністю і недоумкуватістю нашою в ті ж гріхи. Continue reading