1. Коротке історичне нагадування
У 1902 році Патріарше і Синодальне послання Вселенського Патріарха Йоакима III, яке закликало Предстоятелів Православних автокефальних Церков знайти рішення проблем, що існували в той час, стало тією іскрою, яка відкрила підготовку Великого Всеправославного Собору. Вселенський Патріарх Фотій II скликав зустріч Міжправославної підготовчої комісії в 1930 році в Ватопедському монастирі, що на Святій горі Афон. Continue reading
П’ята Всеправославна передсоборна нарада, провівши роботу на основі узгодженого і прийнятого на засіданні Міжправославної підготовчої комісії 9-17 грудня 2009 року в Шамбезі тексту «Автономія і спосіб її проголошення», розглянуло еклезіологічні, канонічні і пастирські аспекти інституту автономії і знайшло одностайну формулювання всеправославної позиції по даного питання. Continue reading
Стаття 1
Вступ
Святий і Великий Собор по благодаті Святої Трійці є авторитетним виразом канонічного передання і стійкою церковної практики щодо функціонування соборної системи в Єдиної, Святої, Соборної і Апостольської Церкви та скликається Його Святістю Вселенським Патріархом за згодою Блаженніших Предстоятелів усіх загальновизнаних Помісних автокефальних Православних Церков. Він складається з членів, призначених до складу їх делегацій. Continue reading
1. Православна Церква, будучи Єдиної, Святої Соборної і Апостольської Церквою, в глибокої церковної самосвідомості твердо вірить, що займає чільне місце в процесі руху до єдності християн в сучасному світі.
2. Православна Церква засновує свою єдність на факті її заснування Господом нашим Ісусом Христом і спілкуванні у Святій Трійці і таїнствах. Ця єдність виражається в апостольському спадкоємстві і святоотцівському переданні, і Церква донині живе ним. Православна Церква має місію і обов’язок передавати і звіщати всю міститься в Священному Писанні і Священному Переданні істину, яка і надає Церкві кафоличний характер. Continue reading
Церква Христова живе «в світі», але вона «не від світу» (пор. Ів. 17:11 і 14-15). Церква є знаменням і образом Царства Божого в історії, звіщаючи Добру Новину про «нове творіння» (2 Кор. 5:17), про «нове неба i нову землю, на яких живе правда» (2 Петр. 3:13), про світ, в якому «витре Бог усяку сльозу з очей їхніх, і смерти не буде вже, ні плачу, ні крику, ні недуги вже не буде» (Одкр. 21:4). Continue reading
1. ПРАВОСЛАВНИЙ ШЛЮБ
1) Сьогодні інститут сім’ї виявився під загрозою в зв’язку з такими явищами, як секуляризація і моральний релятивізм. Священний характер шлюбу затверджується Православною Церквою як її фундаментальне і незаперечна вчення. Вільний союз між чоловіком і жінкою є необхідною умовою шлюбу. Continue reading
Дискусії навколо потреби скликання Всеправославного собору ведуться вже більш ніж 50 років. Але тільки в XXI столітті питання вийшло «на фінішну пряму» і була навіть призначена конкретна дата його початку. І ось, в останній момент, рішення Священного Синоду Болгарської Православної Церкви фактично зірвало проведення собору. Практично всі релігійні аналітики бачать в цьому «руку Москви», що, в свою чергу, ставить і вектор більшості статей і тезисних реплік в ЗМІ. Однак, на нашу думку, міна під проведення собору була закладена набагато раніше, коли проведення собору стало самоціллю політико-релігійних амбіцій двох основних гравців: Константинополя і Москви. Тому пропоную трохи заглибитися в історію. Continue reading
Одним з найбільш дискусійних питань про приналежність спадщини Ф. Скорини – це питання про її місце в загальній спадщині Київського (Білоруського та Українського) Православ’я. Ряд дослідників справедливо вважає, що спадщина Ф. Скорини, або принаймні її велика частина, належить до білоруської частини спільної культурної спадщини Київської православної митрополії Константинопольського Патріархату. Їх опоненти заперечують це твердження, ґрунтуючись на конфесійній приналежності першодрукаря, а також на відсутність благословення його діяльності з боку архієреїв Київської православної митрополії і комерційний (або загально-просвітницький, гуманістичний) характер видавничої діяльності Ф. Скорини. У даній статті ми спробуємо розібратися в цій дискусії. Continue reading
РІШЕННЯ Святого Синоду від 1 червня 2016 року щодо Всеправославного собору (16-26 червня 2016 р о-в Кріт)
На сьогоднішньому засіданні Св. Синод Болгарська Православна Церква – Болгарський Патріархат в повному складі, прот. №12 / 01.06.2016 р, провів ґрунтовний розгляд питань, пов’язаних зі скликанням Великого і Святого Собору Православної церкви 16-26 червня 2016 р на о. Крит, де були обговорені наступні істотні міркування і причини: Continue reading
Своє найменування Любецька ікона Божої Матері отримала від містечка Любеч поблизу Чернігова. За переказами явлення ікони відбулося в одинадцятому столітті. У той час Любеч був одним з найвідоміших міст Київської Русі. У ньому жив небагатий м’ясник з сім’єю. Одного разу старший син наслідуючи роботі батька схопив ніж і став грати з ним. Ненароком він завдав смертельну рану молодшому братові. У страху хлопчик сховався в грубку. В цей час в будинок увійшла мати. Вона не знала, що в грубці хтось ховався і розтопила її. Дитина почав горіти. В хату повернувся господар. Він побачив, що сталося і в гніві з силою вдарив дружину, від чого та померла. У великому горі він пішов на берег Дніпра, сів у човник і поплив за течією. Від горя і сліз чоловік заснув, а коли прокинувся, то побачив, що човен не попливла до Києва, а причалила у Любеча. На березі стояла ікона Божої Матері. Нещасний кинувся на коліна перед образом і став молитися їй, а потім взяв в руки ікону і пішов з нею додому. Його радості не було меж, коли він побачив, що вся сім’я його жива і неушкоджена. Continue reading