НЕВРОТИЧНА РЕЛІГІЙНІСТЬ: ГЕНЕЗИС, ФЕНОМЕНОЛОГІЯ ТА ПЕРСПЕКТИВИ У РАМКАХ ПРАВОСЛАВНОЇ ТРАДИЦІЇ

Вступ

Слово «невроз» є запозиченням з французької, де névrose утворено від давньогрецького νεῦρον, тобто «нерв». Continue reading

ОРІГЕН ТА РИТОРИЧНИЙ КРИТИЦИЗМ

Яке відношення Олександрія чи Антіохія має до Товариства біблійної літератури? На перший погляд може здатися, що квазінаукові устремління, скажімо, критики джерел, стоять далі від екзегетичних звичок Дідима Сліпого та Феодора Мопсуестійського, ніж їхня коментаторська практика один від одного. Це був «докритичний» підхід до Біблії, далекий від тих наукових передумов, відповідно до яких зазвичай діє історична критика та її спадкоємці пізнього часу. У цьому й полягала «перевага» патристичної та середньовічної екзегези, як нам іноді кажуть: вони підходили до тексту зі смиренністю, а не з герменевтикою, яка стояла б над текстом і проти нього, беручи саме Слово Боже за зразок, який треба вивчати. Continue reading

ГРА ЗІ СМЕРТЮ, АБО КОЛИ ОПАМ’ЯТАЄМОСЯ?

Земне життя – це постійна гра перед лицем смерті. Людина наче грається зі смертю, закриваючи очі на те, що вона рано чи пізно, але прийде. Кожного чекає смерть, але не кожен готується до неї належним чином, переконуючи себе, що після неї все припиняється, всьому кінець. Але це не так. Смерть відкриває очі на все, що творила людина в цьому житті. Тому треба кожному думати про головне – що нас чекає потім. Я увесь час наголошую – думайте про власну смерть, не бійтеся, адже того, що визначив Творець, ніхто не змінить і ніхто не знає, коли вона прийде. А прийде раптово, попереджати не стане. Увесь жах і полягає в тому, що людина не готова до неї, але в оту коротку мить вмирання вона це усвідомить, та буде вже пізно. Ціле життя Господь відводив тобі, людино, на підготовку до гідного переходу в інше життя, а ти змарнувала час. Continue reading

ОСОБИСТА ЕТИКА ТА ПОЛІТИЧНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

Політику зазвичай характеризують як можливого мистецтво. Можливе не скрізь і не завжди одне й те саме, а досягається зусиллями та компромісами. Щоб політик міг продовжувати свою роботу та уникати реакцій з різних сторін, які могли б її розладити або створити ширшу соціальну шкоду чи заворушення, він вдається до компромісів. Він поводиться так, що, може, і не висловлює свою думку, але веде до рішень, недалеко від нього далеких. Таким чином, проблематика політики призводить до диференціації політичної дії та поведінки від особистої думки. Continue reading