Monthly Archives: Червень 2022

СВЯТИТЕЛЬСЬКИМИ СТОПАМИ: ВСЕ МИНЕТЬСЯ, ОДНА ПРАВДА ЗОСТАНЕТЬСЯ

Posted on by

У п’ятницю, 12 квітня 2013 р., в будинку культури села Васловівці Заставнівського району відбувся круглий стіл на тему: «Митрополит Євген (Гакман) – повернення із забуття», присвячений 220-й річниці з дня народження та 140-й річниці з дня смерті цього видатного релігійного і громадського діяча, уродженця села Васловівці. Організатором заходу вперше за роки незалежності України виступила районна організація Товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка (голова – Світлана Масловська).

Радує, що нарешті місцева влада визнала заслуги свого земляка Митрополита Євгена. В розмові взяли участь науковці, громадські діячі, працівники культури і навіть священики Московського Патріархату. Заходи, присвячені Митрополитові Євгену. Чернівецько-Буковинська Митрополія Української Православної Церкви Київського Патріархату проводить у його ріднім селі щороку без будь-якої участі та підтримки місцевої влади, з участю окремих мешканців села, бо інші з батюшкою Іваном, настоятелем сільської церкви Московського Патріархату, не визнають УПЦ Київського Патріархату. Continue reading →

ЩЕ РАЗ ПРО СПРОБУ ВШАНУВАННЯ МИТРОПОЛИТА ЄВГЕНА ГАКМАНА У 1912 – 1914 РОКАХ

Posted on by

Документ 1Просіть і буде вам дано, шукайте і знайдете, стукайте і відчинять вам; бо кожен, хто просить одержує, хто шукає знаходить, а хто стукає відчинять йому.

Мт. 7:7-8

Ми невипадково зробили ці слова Ісуса Христа епіграфом до цієї невеликої статті. Адже саме це сталося після опублікування на сайті «Українське Православ’я» та газеті «Відродження» (№24 від 16.06.2022 р.) матеріалу про спробу церковного вшанування одного з найбільших православних діячів Буковини – митрополита Євгена Гакмана (16 березня 1793 – 12 квітня 1873). Вже на протязі кількох днів отримали кілька дуже важливих свідчень з Чернівецького архіву та консультації кількох науковців з Австрії, які істотно доповнюють нашу попередню публікацію, дозволяючи зробити досить цікаві висновки, про які ми розповімо згодом. Continue reading →

ЩОДО ВИСЛОВІВ ТА ПОЗИЦІЇ ПАПИ ФРАНЦИСКА…

Posted on by

Мені вже все одно чи Папа має більш проросійську позицію як у бесіді з єзуїтами 16 травня 2022 р., чи більш проукраїнську як у бесіді з Мариновичем і Колядою днями. Проблема ось у чому. Папа відмовся від християнського соціального вчення, яке засуджує тероризм як абсолютне зло і засуджує феномен терористичних держав, називає обов’язком боротьбу з тероризмом.

Папа замість соціального вчення у питання війни і миру став спиратися на власні гадки, на власні переживання. Це було помітно мені ще в Енцикліці «Всі брати». Наголос на тому, що треба приймати будь кого Іншого, яким би не був Інший, став шляхом в нікуди, якщо ми не можемо зупинити Іншого, коли він став злочинцем. Повага до злочинця має бути в тому, що ми вважаємо його повнолітнім і відповідальним за свої вчинки, а тому за вчинене зло має бути покарання. Якщо ми вважаємо, що злочинець ще колись цивілізується, християнізується, олюдниться і тому тепер треба терпіти від нього будь які злочини – то це шлях, на якому ми не поважаємо ні його людську гідність, ні власну людську гідність. І це шлях, на якому ми в ніщо перетворюємо людську гідність жертв. Continue reading →

ВШАНУВАННЯ МИТРОПОЛИТА ЄВГЕНА (ГАКМАНА): ІСТОРІЯ НЕЗАКІНЧЕНОЇ КАНОНІЗАЦІЇ

Posted on by

І. Вступ

Перший Митрополит Буковини і Далмації Євген (Гакман) (16 березня 1793 – 12 квітня 1873) є одним з найвидатніших українських православних діячів Буковини. Важко переоцінити його роль у становленні та обороні Українського Православ’я в час Австро-Угорської імперії, а його життя та діяльність ще чекає ґрунтовного дослідження. Але в цьому невеликому дослідженні ми хочемо торкнутися спроб його вшанування саме в церковному плані – прославлення в чині святителя.

До недавнього часу жодних документальних свідчень про спроби канонізації Митрополита Євгена в кінці ХІХ – на початку ХХ століть в Україні знайти не вдавалося. І це не дивно, адже архів Буковинської Митрополії зазнав кілька суттєвих руйнацій: вивезення частини документів до Санкт-Петербурга під час окупації Буковини московською армією (1914 р.); вивезення до Москви під час приєднання до СРСР (1940 р.) та вилучення частини документів у 1946-1948 рр. Чи були всі ці документи об’єднані в якийсь спільний фонд одного з історичних архівів СРСР, невідомо… Continue reading →

ПАТРІОТИЗМ І ВІЙНА

Posted on by

Природно, найбільш людина буде любити свою сім’ю і рідних, з якими вона виросла, а по-друге, всю країну, народ, до якого вона належить. З цим народом пов’язані і державні та громадянські зобов’язання, і культура, і звичаї. Людина прив’язана до свого народу, своєї батьківщини і любить їх. Ця любов до Батьківщини є той християнський патріотизм, проти якого так сильно борються космополіти. Continue reading →