Tag Archives: Життя святих

СВЯЩЕНОМУЧЕНИК ЛУКІАН КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКИЙ, ПРЕСВІТЕР, У ДАЛЬНІХ ПЕЧЕРАХ СПОЧИВАЮЧИЙ

Posted on by

Пам’ять 15 / 28 жовтня

Священомученик Лукіан жив та здійснював свій подвиг у ХІІІ столітті. На одній древній іконі написано: «Лукіан, священомученик, потерпів від Батия біля 1243 року». Нічого більше про нього невідомо. Мощі священомученика Лукіана спочивають у Дальніх, преподобного Феодосія, печерах Києво-Печерської лаври.

Тропар священомученика Лукіана Києво-Печерського, глас 4

І норовом причасник, і перед престолом намісник апостолом був, / бачення отримав ти, Богом дане, / у видіннях Схід. / Заради цього, Слово Істини виконуючи, / і заради віри православної постраждав ти навіть до смерті, / Священомученик Лукіан. / Тепер моли Христа Бога, / щоб спастися душам нашим. Continue reading →

БЛАГОВІРНИЙ КНЯЗЬ ІГОР ОЛЬГОВИЧ, ЧЕРНІГІВСЬКИЙ, КИЇВСЬКИЙ

Posted on by

Пам’ять 19 вересня / 2 жовтня

Благовірний князь Ігор Ольгович, у хрещенні Георгій, у чернецтві Гавриїл, здійснював свій християнський та чернечий подвиг у ХІІ столітті.

Середина XII століття була для Київської Русі скорботним часом безперервних міжусобних воєн за Київське князювання двох князівських угруповань: Ольговичів і Мстиславичів. Святий Ігор волею Божою вступив у боротьбу за Київське князювання, мученицьким подвигом повинен був спокутувати спадкоємний гріх князівських усобиць. Continue reading →

СВЯТИТЕЛЬ ІОАН, АРХІЄПИСКОП НОВГОРОДСЬКИЙ

Posted on by

Пам’ять 7/20 вересня

Святитель Іоан, архієпископ Новгородський, народився в Новгороді від благочестивих батьків Миколи та Христини. Дитинство його пройшло в безтурботним, спокійній обстановці.

Після кончини батьків Іоан і його брат Гавриїл, одержавши невелику спадщину, вирішили створити в рідних місцях обитель на честь Благовіщеня Пресвятої Богородиці. Спочатку вони побудували дерев’яну церкву, а трохи пізніше був створений і кам’яний храм. Не без труднощів втілювалися їх добрі наміри. Не закінчивши будівництва кам’яного храму, брати повністю витратили свої кошти. Тільки тверда жива віра спонукала їх продовжувати розпочату справу. З нею вони і звернулися за допомогою до Цариці Небесної, заради Якої почали цю Богоугодну справу. Через їх невідступні молитві Вона явила їм Свою милість – передбачила у сні, що подасть все необхідне для закінчення будівництва. На наступний ранок святі брати побачили прекрасного коня, навантаженого двома мішками з золотом. Ніхто не підходив до нього, і, коли брати зняли мішки, кінь тут же зник. Так Божа Матір послала кошти для обителі. Continue reading →

ЖИТІЄ СВЯТОГО БЛАГОВІРНОГО КНЯЗЯ ГЛІБА, НАРЕЧЕНОГО У СВЯТОМУ ХРЕЩЕННІ ДАВИДОМ

Posted on by

Пам’ять 5 / 18 вересня

Благовірний князь Гліб був сином великого рівноапостольного князя Володимира, від однієї матері з Борисом. За глибокої і щирої любові до нової християнське вірі, по ніжній братської любові вони були кращими і улюбленими синами святого Володимира. Святий Гліб ще за життя батька в уділ отримав місто Муром, де з 1010 по 1015 рр. намагався поширити християнську віру серед наполегливих і грубих язичників.

Благовірний князь Гліб – один з перших мучеників-страстотерпців Київського Православ’я. Він постраждав разом зі своїм братом – благовірним князем Борисом (у святому хрещенні Романом). Після вбивства святого Бориса Святополк послав до його молодшого брата Глібу гінця з помилковим звісткою про хворобу вже помер до того часу їх батька, великого князя Володимира, для того, щоб підступно вбити можливого претендента на Київський престол. Обман вдався, і Гліб з невеликою дружиною поспішив до Києва. Попередження брата Ярослава, зустрівши його у Смоленська, не зупинило святого, який сам був вихований в правилах християнської віри і не міг припустити такого злодійства з боку їх брата Святополка. Недалеко від Смоленська човен вбивць наздогнала човен Гліба, який не опирався, а тільки лагідно молив пощадити його зовсім ще юне життя. Однак за наказом холоднокровних убивць власний кухар Гліба перерізав йому горло. Але смертельні поранений мученик не мав злоби на забойні, бо загинув заради Господа. Це сталося 5 вересня 1015. Тіло князя було поховано в пустельному місці неподалік Смоленська, «між двома колодами», тобто в простому дерев’яної труні. Continue reading →

СКАЗАННЯ ПРО УСІКНОВЕННЯ ГОЛОВИ СВЯТОГО ПРОРОКА, ПРЕДТЕЧІ І ХРЕСТИТЕЛЯ ІОАНА

Posted on by

Святому Іоану, Предтечі Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа, судилося передувати своїм народженням і своєю смертю народженню Господа і Його смерті. Подібно до того, як на землі він проповідував про пришестя Господа, сказавши: «Йде за мною Сильніший за мене» (Мк. 1:7), так і душам святих праотців, які перебували в пеклі, він повинен був проповідувати пришестя Господа, бо Предтеча Іоан мав сказати тут, що вже явився очікуваний у світі Месія. І подібно до того, як Господь наш Ісус Христос постраждав за гріхи людські, так і Предтеча Його отримав мученицьку кончину через беззаконня Ірода. Трапилося ж це так. Continue reading →

ПРЕПОДОБНИЙ СВЯЩЕНОМУЧЕНИК КУКША І ПРЕПОДОБНИЙ ПИМЕН ПІСНИК КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКІ

Posted on by

Пам’ять 27 серпня / 9 вересня

Преподобний священомученик Кукша і преподобний Пимен Пісник були ченцями Києва-Печерського монастиря та відійшли до Господа в один день – 27 серпня (після 1114 р.).

Преподобний священомученик Кукша проповідував у в’ятичів у часи святителя Феоктиста, єпископа Чернігівського (1113-1123; пам’ять 5 серпня). В’ятичі, серед яких проповідував і прийняв кончину преподобний священомученик Кукша, жили по річці Оці, займали місцевість Орловської і Калузької областей. Вони були язичниками. Преподобний Нестор Літописець (пам’ять 27 жовтня), описуючи в’ятичів, обурювався їх мерзенними звичаями і додавав, що вони так живуть «навіть і до нинішнього дня», залишаючись незнайомими з Законом Божим і творячи свій закон. Continue reading →

ПРЕПОДОБНІ МУЧЕНИКИ ФЕДІР І ВАСИЛЬ КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКІ

Posted on by

Пам’ять 11/24 серпня

Преподобні мученики Федір і Василь Печерські здійснювали чернечий подвиг в ХI ст. у Ближніх печерах Києва. Святий Федір роздав своє багатство жебракам, пішов у монастир і оселився в варязької печері, сусідній з печерами преподобного Феодосія. Багато років пробув він тут у суворім пості. Коли ворог посіяв у ньому скорботу об розданому маєтку, святий Василь втішав його: «Прошу тебе, брат Федір, не втрачай нагород; якщо хочеш майна, Візьми все, що є у мене».

Continue reading →

СВЯЩЕНОМУЧЕНИК МЕРКУРІЙ СМОЛЕНСЬКИЙ, КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКИЙ

Posted on by

Пам’ять 7 / 20 серпня

Був ченцем Києво-Печерського монастиря. На Смоленській кафедрі, ймовірно, був спадкоємцем єпископа Лазаря, бо розділив зі своєю паствою жахіття навали Батия. В описі Києво-Печерської Лаври про нього говориться: «Святий Меркурій, єпископ Смоленський, убитий Батиєм в 1347 році». Святитель, справою й словом прославивши Святу Трійцю в країні земних мандрів, тепер славить Її біля престолу Божого. Після блаженної кончини святого мощі чудесним образом припливли по Дніпру до Києва й були покладені в Ближні (св. Антонія) печери. Continue reading →

АКАФІСТ СВЯТИМ СТРАСТОТЕРПЦЯМ КНЯЗЯМ БОРИСУ І ГЛІБУ

Posted on by

Кондак 1

Вибрані і всехвальні страстотерпці Христові Борисе і Глібе, благословенні діти просвітителя нашого рівноапостольного Володимира, ви від ідольського нечестя до чудесного світла віри Христової прийшли, і кров пролили за віру у Христа Бога нашого, похвальні пісні вам приносячи, ми, недостойні, у гріхах і скорботах наших прибігаємо до вашого заступництва, ви ж, маючи дерзновення перед Господом, моліть Його, Всеблагого Царя Слави, дарувати милість тим, хто шанує святу вашу пам’ять і з покаянним серцем співає вам: Радуйтеся, Борисе і Глібе, великі і славні страстотерпці. Continue reading →

АНОНІМ. ОПОВІДАННЯ ПРО СВЯТИХ КНЯЗІВ БОРИСА ТА ГЛІБА.

Posted on by

Забиття Святого Бориса

«- Не буде невинним лихий, – каже пророк, – а нащадок праведних захований буде». Так-бо було смертним у давнині. Володимир, син Святославів, а внук-бо Ігоря Рюриковича, просвітив святим хрещенням усю Руську землю. Цей Володимир мав дванадцять синів не від однієї жони, але від різних матерів. Із них найстарший син Вишеслав, за ним – Ізяслав, третій – Святополк, котрий убивство зле замислив. Його мати раніше була черницею, грекиня вона, а розстриг її брат Володимира Ярополк через красу її і зачав від неї цього Святополка. Володимир же, поганин іще, убив Ярополка, пойняв жону його, що була вже не порожня, а від неї народився окаянний Святополк. Був-бо він од двох батьків, братів, тим не любив його [Володимир, бо не від нього був. А від Рогніди] мав він [чотири сини]: Ізяслава і Мстислава, Ярослава і Всеволода, а від іншої Святослава. Від болгарині ж – Бориса та Гліба. І посадив їх на князювання в городах: сього окаянного Святополка в Пінську посадив, а Ярослава в Новгороді, а Бориса – в Ростові, а Гліба – в Муромі, інших же по всіх городах. Continue reading →