ПРЕПОДОБНІ МУЧЕНИКИ ФЕДІР І ВАСИЛЬ КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКІ

Пам’ять 11/24 серпня

Преподобні мученики Федір і Василь Печерські здійснювали чернечий подвиг в ХI ст. у Ближніх печерах Києва. Святий Федір роздав своє багатство жебракам, пішов у монастир і оселився в варязької печері, сусідній з печерами преподобного Феодосія. Багато років пробув він тут у суворім пості. Коли ворог посіяв у ньому скорботу об розданому маєтку, святий Василь втішав його: «Прошу тебе, брат Федір, не втрачай нагород; якщо хочеш майна, Візьми все, що є у мене».

Преподобний Федір розкаявся і сердечно полюбив преподобного Василя, разом з яким жив у келії. Одного разу преподобний Василь протягом трьох місяців здійснював послух поза монастирем. Біс, прийнявши його зовнішність, з’явився до преподобного Федора і вказав скарби, колись приховані в печері розбійниками. Чернець хотів уже вийти з монастиря, щоб купити маєток і жити в світі. Але коли повернувся преподобний Василь, бісівський обман розкрився. З тих пір преподобний Федір став уважніше до себе. Щоб в неробстві не захоплюватися спокусливими помислами, він поставив у себе жорно і ночами перемелював зерно. Так довгими і старанними подвигами він звільнився від пристрасті сріблолюбства.

До князя Мстислава Святополковича дійшла вістка, що чернець Федір знайшов багатий скарб у печері. Він викликав до себе преподобного і велів вказати місце, де заховані цінності. Святий Федір відповів князю, що й справді він бачив у печері багато золота і сосудів, але від лукавого й тому він разом з ченцем Василем зарив їх, а Бог відняв у нього пам’ять, де вони сховані. Не повіривши святому, князь наказав замучити ченця до смерті. Святого Федора побили так, що вся волосяниця ченця була змочена в крові, потім ченця повісили вниз головою, розклавши під ним огонь. У п’яним стані князь повелів катувати і святого Василя, а потім сам убив ченця стрілою. Вмираючи, преподобні мученик Василь кинув стрілу до ніг князя Мстислава і передбачив, що скоро він сам буде смертельно уражений нею. Пророцтво виповнилося: 15 липня 1099 на стіні Володимирської фортеці князь Мстислав під час міжусобної війни з Давид Ігоревичем був несподівано крізь отвір дошки вражений стрілою і в наступну ніч помер. Виймаючи свою стрілу, князь сказав: «вмираю за преподобних мучеників Василя і Федора».

Тропар Федору і Василю Києво-Печерським, глас 4

Союзом любові зв’язавшись, преподобні, / всякий союз підступів ворожих перемогли, / страждання ж і смерть безневинними / від грошолюбні князя перенесли відважно, / тож молимо вас, разом пожили / і вінці муки прийняли, / моліться Господу про нас, / як в великій любові , вірі та надії добро пожили, / завжди ублажаємо вас, / Федір і Василь, лукавого доблесні переможці.

Кондак Федору і Василю Києво-Печерським, глас 2

Добрим порадником був блаженному Федору, / Богомудрій Василь, / позбавив його радою своєю від спокушення диявола / і до світла богарозуміння скерував. / З ним же блаженну прийняв ти кончину, / забити був несправедливо сріблолюбивим князем. / І тепер, стоячи перед Престолом Господа, / молися неспинно за всіх нас.