Пісня 1
Ірмос: Воду пройшов як сушу, / і єгипетського зла уникнув, / ізраїльтянин заспівав: / Визволителю і Богу нашому співаймо.
Мойсей колись, хресним знаком води розділів, / пройшов з ізраїльтянами скрізь Чорне море і землі обітованої досягнув, / ти ж, преподобномученику, ношенням хреста плоть свою умертвив, / місця обітованого досягнув єси, у якому правда живе. Continue reading
15/28 липня
Святий князь Володимир народився близько 960 року й був названий язичницьким ім’ям Володимир, тобто володар світу.
Його батьками були князь Святослав – син княгині Ольги та Малуша – як припускають, дочка древлянського князя Мала, який був страчений за смерть князя Ігоря.
Малуша хоч і прийняла вона християнську віру разом з усіма, проте в душі залишалась язичницею. Княгиня Ольга була категорично проти такого шлюбу свого сина, адже Малуша була в неї лише ключницею, полонянкою і рабинею. Continue reading
День пам’яті 24 червня / 7 липня
Про події, пов’язані з народженням Іоанна Хрестителя, євангеліст Лука розповідає в першому розділі свого Євангелія. Він пише, що під час правління Ірода в Юдейськім царстві жив священик на ім’я Захарія. Його дружина Єлизавета була нащадком пророка Аарона. Обидва вони були праведні перед Богом, жили в страху Господньому, благочесті, розсудливості і в слухняності Божественним заповідям. Протягом багатьох років молилися благочестиве подружжя Господу про дарування їм чада, але так і не знайшли дітей, незважаючи на гарячі молитви про це. Захарія і його безплідна дружина Єлизавета досягли глибокої старості і вже не сподівалися мати дитину. Continue reading
Коли Господь наш Ісус Христос після здійснення таїнств спасіння нашого вознісся на Небо і Духа Святого від Отця у вогненних язиках вниз зіслав і Церква Христова примножуватися почала, були нарікання еллінів на євреїв. Не тих еллінів, що поклонялися ідолам, їх же звичайно Писання Святе язичниками називає: ще-бо тим у той час не відчинилися двері Віри ані не проповідувалося їм ще слово спасіння, бо нескоро після убивства Стефанового язичників до церкви вірних приймати почали, — з них же першим був Корнилій-сотник. Його ж коли хрестив Петро святий, обурювалися ті, що були від обрізання, що до мужів, які обрізання не мали, увійшов, і нарікали на Петра. Однак він сповістив їм про плащаницю, з Небес явлену, — тоді замовкли й славили Бога, кажучи: «Справді язичникам Бог покаяння дає в життя». Не з язичників же були елліни у час буття Стефана святого, хоч нарікали на євреїв, але з тих же євреїв були і той же Мойсеїв закон мали, розсіявшись по всіх краях. Continue reading
Пам’ять 15/28 грудня
Сьогодні, коли черевик московського окупанта топче українську землю, коли православні українці в окупованим Криму терплять наругу, святкування Собору Кримських Святих набуває особливого значення.
Історія християнського Криму нерозривно зв’язана з історією Київського Православ’я. Уже в першому, апостольському, столітті Слово Євангельської проповіді приніс сюди святий апостол Андрій Первозванний. До цієї ж епохи належить християнська місія священомученика Климента, єпископа Римського, прийняв мученицьку кончину в Криму, а в четвертому столітті в Криму діяло вже п’ять єпархій. Саме в древньому Херсонесі прийняв хрещення святий рівноапостольний Київський князь Володимир та поніс світло Христової віри по всій землі України. Багато святих, подвижників та святителів, подібно яскравому духовному суцвіттю прикрасили Український Крим подвигами освіти Християнського, мучеництва і сповідання. Будемо ж вчитися у них великому терпінню, вірі, любові, працьовитості. Будемо невпинно зберігати в серцях наших пам’ять про їх нетлінний подвиг: «Величаємо вас, усі святі, що в Українському Криму засяяли , і шануємо святу пам’ять вашу, бо ви моліть за нас Христа Бога нашого». Continue reading
Кондак 1
Непереможним рабам Господа Вседержителя, Вірі, Надії і Любові і мудрій матері Софії, похвальні пісні вам у зворушенні приносимо. Ви ж, маючи сміливість перед Христом Богом, моліться за нас, щоб визволитися нам від гріхів і скорбот і щоб ми подячно взивали до вас:
Радуйтеся, Віро, Надіє і Любове, разом з Софією, матір’ю вашою премудрою. Continue reading
Пам’ять 12/25 липня
Святі мученики Федір Варяг і син його Іоан жили в Києві в Х столітті, коли варяги, предки нинішніх шведів і норвежців, брали особливо діяльну участь у державній та військового життя Київської Русі. Купці та воїни, вони прокладали нові торговельні шляхи до Візантії і на Схід, брали участь у походах на Царгород, становили значну частину населення стародавнього Києва та князівських найманих дружин. Головний торговий шлях Русі – з Балтійського моря в Чорне – називали тоді «шлях із варяг у греки».
На варязьку дружину спиралися у своїх починаннях вожді і організатори ранньої київської державності. Як і слов’яни, серед яких вони жили, багато з заморських прибульців під впливом Візантійської Церкви брали святе Хрещення. Київська Русь займала серединне місце між язичницької Скандинавією і православної Візантією, тому панівними в духовному житті Києва виявлялися поперемінно то живлющої віяння християнської віри, що йшло з півдня (при блаженному Оскольді в 860-882 рр.., При Ігорі і святий Ользі в 940-950 – х рр..), то згубні вихор язичництва, налетів з півночі, від Варязького моря (в часі правління Олега, що убив Оскольда у 882 р., при повстанні древлян, які вбили Ігоря в 945 р., за часі князя Святослава, який відмовився прийняти Хрещення, незважаючи на наполягання своєї матері, рівноапостольної княгині Ольги). Continue reading
Цього року вперше святкуємо пам’ять святого благовірного князя і першомученика київського Оскольда-Миколая.
Перше аніж остаточно хрестилася Русь-Україна рівноапостольним князем Володимиром Великим у 988 р. на зорі нашого духовного становлення та державного утвердження з’явилася постать, з якою пов’язане фактично перше хрещення Руси – це київський князь (каган) Оскольд, або ж Аскольд [1]. Ці доленосні для нашої країни події відбувалися на сто років раніше від володимирового хрещення Київської Руси і залишилися досить помітними, як у вітчизняних літописців, так і в іноземних хроністів.
Князь Оскольд став першим князем християнином, взявши для себе у купелі хрещення ім’я Миколай. Згодом він став першим київським мучеником за віру Христову. Оскольд-Миколай отримав велику милість від Бога відкрито серед київської язичницької вороже налаштованої громади сповідувати Христа. Continue reading
Історія особливого шанування святій великомучениці Варвари в Київському Православ’ї сягає ХІІ століття, коли в 1108 році царівна Варвара Комніна, донька візантійського імператора Олексія Комніна, перед від’їздом в Київську Русь попросила в дар у свого батька цілющі мощі. Її чоловік, великий князь Святополк Ізяславович (у хрещенні – Михайло), який вибудував роком раніше в Києві кам’яну церкву, з почестями поклав там цілющі мощі великомучениці і заснував Михайлівський Золотоверхий чоловічий монастир. Під час навали Батия мощі були приховані, а потім знову повернуті на колишнє місце. Continue reading
Пам’ять 26 жовтня/9 листопада
Святий великомученик Димитрій народивсь у місті Солуні від доброрідних і благочестивих батьків; батько його був воєводою Солуня-міста, таємно віруючи в Господа нашого Ісуса Христа і служачи Йому. Не сміючи ж явно ісповідувати пресвятого Його імені, бо велике було тоді на християн від нечестивих царів та мучителів гоніння, боявся-бо грізної небезпеки від беззаконних, тримав у собі схований бісер віри Христової: беріг усередині палат своїх у таємній молитовниці дві святі ікони, прикрашені золотом та коштовним камінням: одну — воплоченого Спаса нашого, другу ж Пресвятої Богоматері — перед ними завжди кандила запалюючи і тиміям кадячи, із одновірною жінкою своєю молився істинному, який живе у виші, Богові і єдинородному Синові його й пренепорочній Володарці. Були й милостиві вельми до жебраків і творили великі добродіяння тим, що потребували, але не мали дитини і через те, у великій бувши печалі, молилися Богу, щоб дав спадкоємця дому їхньому, і через довгий час почуті були — по-м’янув-бо Вишній молитви їхні та милостиню, дав їм цього святого і достоблаженного Димитрія, від народження якого весь Солунь звеселився, співрадіючи воєводі своєму. Той же учинив усьому місту, а перед усім убогим, велике пригощення, дякуючи Богові за такий його дар. Continue reading