І, відпустивши народ, Він зійшов на гору помолитися на самоті
(Мт. 14:23)
Будь-яке слово Спасителя нашого Ісуса Христа є вченням, сповненим душевної настанови і небесного вмовляння. Будь-яка дія Його є дзеркалом, в якому знайдеш приклад всякого роду, здольний привести тебе в духовну досконалість. За іпостасним з’єднанням, яке мало людство Ісуса Христа, був нерозділений Ісус Христос від Бога і завжди був присвячений на славослів’я Боже. Тому Господь, коли хотів діяти молитву Свою, не мав потреби тікати людей, віддалятися до пустелі, підніматися на високі та лісисті місця. Але для чого відпускає народ, сходить на високе місце, перебуває на вершині гори? Для нас все робиться, в образ нам. Хоче Боголюдина навчити нас діяльне, яка молитва Йому сприятлива! Для того й відходить від народу, піднімається один на гору. Continue reading