Кондак 1
Непереможній Владичиці Богородиці перед її чудотворною Самбірською іконою співаємо оцю подячну пісню. А Ти, царице наша й покровителько, захисти нас від усякого лиха, бо кличемо:
Радуйся, усіма оспівана Мати Христа Господа!
Ікос 1
Ангелів і людей Владичице, Богородице пренепорочна, перед Самбірським пресвітлим і предивним Твоїм образом молимося Богові всемогутньому, а Тобі, усіма оспівана Мати, кличемо: Continue reading
«… Ми всі, православні українці і білоруси, були, є і будемо рідними дітьми православної Помісної Київської Церкви…»
З проповіді архієпископа Сергія на Великдень 1959 р. Б.
Кожен народ має своїх праведних, які присвятили все своє життя своїй країні та нації. Всі вони заслужили визнання і пам’ять своїх народів, а деякі удостоїлися і Вищої слави – вінця Господа нашого Ісуса Христа. Але якою невимовної любов’ю Господньою потрібно палати, що б у важких обставинах добровільно взяти на себе і інший хрест – хрест допомоги іншому, нехай і братньому народу, зрозуміти його біль, вивчити мову, стать і його світильником православної віри … Саме таким був архієпископ Білоруської Автокефальної Православної Церкви українець Сергій (Охотенко). Continue reading
Пам’ять 11/24 серпня
Преподобний Федір, князь Острозький, здобував славу влаштуванням храмів і захистом Православ’я в Великому Князівстві Литовським, старобілоруської держави, від насильств папізму. Він походив від роду святого рівноапостольного князя Володимира (пам’ять 15 липня) через його правнука Святополка-Михайла, князя Туровського (1080-1093), великого князя Київського († 1113). Перший раз ім’я преподобного князя Федора згадується під 1386 роком, коли польський король Ягайло й Великий князь Вітовт затвердили за ним спадкове володіння – Острозький округ і збільшили Заславським і Корецьким округами. Continue reading
Пам’ять 7 / 20 серпня
Був ченцем Києво-Печерського монастиря. На Смоленській кафедрі, ймовірно, був спадкоємцем єпископа Лазаря, бо розділив зі своєю паствою жахіття навали Батия. В описі Києво-Печерської Лаври про нього говориться: «Святий Меркурій, єпископ Смоленський, убитий Батиєм в 1347 році». Святитель, справою й словом прославивши Святу Трійцю в країні земних мандрів, тепер славить Її біля престолу Божого. Після блаженної кончини святого мощі чудесним образом припливли по Дніпру до Києва й були покладені в Ближні (св. Антонія) печери. Continue reading
Акты Виленской археографической комиссии. Том XXXIII. Акты, относящиеся к истории Западно-русской церкви. Вильна.: Тип. “Русский почин”, 1908 г. – 651 с.
Велика кількість Актів і документів Віленського центрального архіву (19244 Актових книг) і бажання досліджувати минуле Великого Князівства Литовського, викликали потребу особливої комісії для розбору в місті Вільна древніх Актів. Continue reading
26 липня / 8 серпня
Преподобний Мойсей Угрин, Печерський, по походженню угорець, був братом преподобного Єфрема Новоторжського († 1053; пам’ять 28 січня) і Георгія. Разом з ними він надійшов на службу до святого благовірного князя Борисові († 1015; пам’ять 24 липня). Після вбивства в 1015 році на ріці Альті святого Бориса, разом з яким загинув і Георгій, святий Мойсей утік і ховався в Києві у Предслави, сестри князя Ярослава. В 1018 році, коли польський король Болеслав захопив Київ, святий Мойсей разом з іншими потрапив у Польщу як бранець. Continue reading
Забиття Святого Бориса
«- Не буде невинним лихий, – каже пророк, – а нащадок праведних захований буде». Так-бо було смертним у давнині. Володимир, син Святославів, а внук-бо Ігоря Рюриковича, просвітив святим хрещенням усю Руську землю. Цей Володимир мав дванадцять синів не від однієї жони, але від різних матерів. Із них найстарший син Вишеслав, за ним – Ізяслав, третій – Святополк, котрий убивство зле замислив. Його мати раніше була черницею, грекиня вона, а розстриг її брат Володимира Ярополк через красу її і зачав від неї цього Святополка. Володимир же, поганин іще, убив Ярополка, пойняв жону його, що була вже не порожня, а від неї народився окаянний Святополк. Був-бо він од двох батьків, братів, тим не любив його [Володимир, бо не від нього був. А від Рогніди] мав він [чотири сини]: Ізяслава і Мстислава, Ярослава і Всеволода, а від іншої Святослава. Від болгарині ж – Бориса та Гліба. І посадив їх на князювання в городах: сього окаянного Святополка в Пінську посадив, а Ярослава в Новгороді, а Бориса – в Ростові, а Гліба – в Муромі, інших же по всіх городах. Continue reading
Кондак 1
Непереможній Воєводі рабів християнських і країни нашої визволительки похвальні пісні принесімо, вірні, зібрані на святій її горі; Ти ж, що маєш Милосердя невимовне, о Владичице Богородице, благання нашого, що перед чудотворним Твоїм образом підносимо, не відкинь, щоб у зворушеності сердець ми взивали до Тебе:
Радуйся, Похвало Почаївська і всього світу Надіє і Втіхо. Continue reading
Пам’ять 23 липня / 5 серпня
«Співайте Господу, бо Він створив велике, – нехай знають це по усій землі.»
(Ісая 12:5)
Почаївська ікона Божої Матері знаходиться у Почаївській обителі. На горі, де зараз розташований монастир, оселилися два ченці у 1340 році. Один чернець після молитви пішов до вершини гори і, раптом, побачив Божу Матір, яка стояла на камені і оточену полум’ям. Він покликав брата подивитися на диво. Третім свідком бачення пастух Іван Босий. Він вибіг на гору, і вони втрьох прославили Бога. На камені, де стояла Пресвята Богородиця, назавжди залишився відбиток Її правої стопи. Continue reading
Пам’ять 20 лютого / 5 березня
Святий благовірний князь Київський Ярослав Володимирович (Мудрий) був другим сином святого рівноапостольного князя Володимира-Василія Великого та дружини його Рогнеди. Народився правдоподібно десь близько 983 р. за п’ять літ до великого хрещення Київської Руси-України. Ярослав мав п’ять літ, коли його батько охрестив разом з іншими його братами на святому джерелі поблизу нашого другого Йордану – Дніпра. Тепер на цьому місці стоїть пам’ятний знак 900-ліття хрещення Русі або пам’ятник Магдебурзького права. При хрещенні маленький Ярослав отримав ім’я на честь святого великомученика Георгія Побідоносця і в історії наш князь відомий ще під одним ім’ям Георгій. Особливо це стосується літописних повідомлень та різних давніх записів. Близько 990 р. Ярослав отримав ростовський престол, а після смерті свого брата Вишеслава був переведений до Новгорода, Сталося це не пізніше 1013 р [1]. Continue reading