Сталося те, що мусило статися. Нарив, які «визрівав» у Православній Церкві України ще від часів підготовки Київського Об’єднавчого Помісного Собору, прорвався та дав очікуване загострення – колишній очільник Київського Патріархату, «почесний патріарх» Філарет реально пішов на здійснення розколу новоутвореної ПЦУ заради отримання влади, якої він офіційно зрікся ще 15 грудня 2018 р. Для багатьох українських аналітиків та журналістів такий перебіг подій видався трохи неочікуваним, бо аніяк не вписувався у імідж «мудрого духовного батька», який ретельно й наполегливо створювався «колишньому митрополиту Київському Філарету» [1] не тільки його найближчим оточенням, а і деякими ЗМІ та державними посадовцями. Однак, аналізуючи проблему, навіть ті, хто більш обізнаний в українських релігійних процесах, на великий жаль, не пішли у своїх дослідженнях далі осені 2018 р. Разом з тим, коли роздивитися перебіг історії більш докладно, коли зазирнути у далекі 80-ті та 90-ті роки ХХ ст., зробиться зрозумілим, що сьогоднішня поведінка «почесного патріарха» цілком прогнозована, а його позитивна роль у визнанні Української Православної Помісності, як мінімум, «трохи перебільшена». У цій статті ми спробуємо згадати та проаналізувати деякі факти історії Українського Православ’я кінця ХХ – початку ХХІ сторічь у світлі діяльності колишнього митрополита Київського Філарета. Continue reading
Tag Archives: УАПЦ
ПО МОСКОВСЬКИМ ТЕМНИКАМ. РЕФЛЕКСІЯ НА ОСТАННЮ ЗАЯВУ УАПЦ
Двадцять шостого червня 2016 р., Соборною Божественною літургією, завершився Всеправославний собор, а ще 16 червня Верховна Рада України звернулася до Вселенського Патріарха з проханням надати автокефальний статус Українському Православ’ю. І хоча «українське питання» було відсутнє в офіційній програмі, але активно обмірковувалося в кулуарах та прес-конференціях. Continue reading
«ЛИПКІВЩИНА» І ПЕРЕШКОДИ ДЛЯ ВИЗНАННЯ УКРАЇНСЬКИХ ЦЕРКОВ
Скрізь чуємо тривожливі запити: чому Українські Церкви не поєднаються? Скрізь бачимо ніби гаряче бажання: нехай наші Церкви поєднаються! Але ці запити чуємо головно серед вірних, — серед Духовенства підіймаються вони мало. І всі ці запити й побажання позостаються голосом вопіющого в пустині, — Церкви не єднаються, навпаки, церковний хаос усе побільшується. Які ж тому причини, які перешкоди поєднатися? Перешкод цих не мало. Continue reading
ПРИЙНЯТО РІШЕННЯ ЗАПРОПОНУВАТИ ПРЕДСТОЯТЕЛЯМ УПЦ КП І УАПЦ НЕВІДКЛАДНО СКЛИКАТИ ОБ’ЄДНАВЧИЙ СОБОР
8 червня 2015 року в приміщенні залу засідань Київської православної богословської академії на території Михайлівського Золотоверхого монастиря відбулося спільне засідання Комісій для ведення діалогу Української Автокефальної Православної Церкви з УПЦ Київського Патріархату і Української Православної Церкви Київського Патріархату з УАПЦ. Continue reading
ПИТАННЯ ПРО МОЖЛИВІСТЬ ВСЕСОБОРНОГО ВИСВЯЧЕННЯ ЄПИСКОПА
Одним із аргументів всесоборної висвяти єпископа був приведений приклад Олександрійської церкви. Що ж, розглянемо наскільки він був можливим і чи взагалі варто посилатися на дану практику.
В доповіді на тему утворення єпископату в Українські Церкві, які були виголошені на засіданні Собору другого дня після відмови екзарха Михаїла висвятити для Української Церкви єпископів, Володимиром Чехівським і прот. Ксенофонтом Соколовським, Чехівський «доводив, що в апостольські часи не було висвяти єпископської, що апостола Павла висвятили на апостольство пророки, які не були єпископами (Діян. 13,1-3), що апостол Тимофій висвячений був покладанням рук пресвітерства (1 Тим. 4,14), і надалі в Олександрійській і Римській Церкві довго єпископа висвячували пресвітери. Continue reading
«ОБ’ЄДНАННЯ УКРАЇНСЬКИХ ЦЕРКОВ – НЕМИНУЧЕ…»
Сьогодні гість «Київського Православ’я» – протоієрей Євген Заплетнюк, клірик Тернопільської єпархії УПЦ Київського Патріархату.
- Отче Євгене, наскільки реальним є об’єднання Української Православної Церкви Київського Патріархату та Української Автокефальної Православної Церкви? Continue reading
ОБҐРУНТУВАННЯ А. РІЧИНСЬКИМ НЕОБХІДНОСТІ ІСНУВАННЯ НЕЗАЛЕЖНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ
Перш, ніж вести мову про практичні аспекти обгрунтування необхідності існування незалежної Української Православної церкви А.Річинським, варто звернути увагу, як він трактував основний напрямок розвитку українського релігійного життя. У передмові до книги «Проблеми української релігійної свідомості” мислитель визначив цей напрямок як “синтез великих релігійних культур Сходу і Заходу».
А. Річинський звертав увагу на те, що в світі набуває поширення рух християнського церковного єднання, або, як ми тепер його іменуємо, екуменічний рух. Проте, на думку мислителя, цей рух має чимало проблем, які нелегко подолати. До того ж церковне єднання – специфічний процес, що потребує такту, і не кожен народ, котрий завжди є носієм специфічний релігійних традицій, здатний ефективно його здійснювати. Щодо слов’янських народів, то їхня релігійність зазнала впливів різних християнських традицій (як західних, так і східних). І тому їхня релігійність почасти залишається не до кінця сформованою. «Слов’янський світ, – писав А.Річинський, – під релігійним оглядом являє собою дуже різноманітну, хаотичну картину, а відтак перебуває в перехідному стані. Тут ще не скінчився процес зплавлення расових і культурних інгредієнтів, не витворилося ще тривких осередків гравітації. З поміж слов’ян тільки росіяни й поляки дали (кожний своє) вирішення релігійної проблеми – створили два відмінні типи християнства, але надто націоналістичні, а тому цілком непридатні до синтезу» [1]. Continue reading
Про кризу у церкві з перших вуст: інтерв’ю з єпископом Адріаном (Куликом)
Українська автокефальна православна церква у Хмельницькій області незабаром може перестати існувати. Юридично. А фактично парафії Церкви об’єднаються з Українською православною церквою Київського Патріархату.
А у перспективі в Україні постане єдина православна Церква.
Про те, що чекає на Церкву та прихожан, говоримо з Преосвященним єпископом Адріаном (Куликом), керуючим архієреєм Хмельницької та Кам’янець-Подільської єпархії Української автокефальної православної церкви (далі УАПЦ). Про кризу у Церкві й шляхи її вирішення архієрей розповів у відкритому листі до Предстоятеля Церкви, Митрополита Мефодія. Проте замість діалогу виник скандал.
Лист єпископа Андріана Предстоятелю та єпископату УАПЦ
У березні 2013 року Преосвященний Адріан, єпископ Хмельницький та Кам’янець-Подільський Української Автокефальної Православної Церкви звернувся з листом до Предстоятеля УАПЦ, Блаженнійшого Мефодія, митрополита Київського і всієї України, а також, персонально до кожного з членів єпископату УАПЦ, надіславши кожному з них текст листа, з пропозицією на черговому засіданні Архієрейського Собору обговорити реальний стан справ Української Автокефальної Православної Церкви. Однак замість того, щоб у конструктивному руслі розглянути всі проблемні зони УАПЦ, Предстоятелю та кільком його прибічникам сьогодні виявилось багато простішим позбавитись того, хто вголос ставить занадто незручні питання.
Проповідь у Неділю Торжества Православ’я
У ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа.
Улюблені брати і сестри!
День Торжества Православ’я – це перемога над всяким злом і над кожним лжевчень. Перемога, яка конкретно виразилося в перемозі над єрессю іконоборства, коли благочестива цариця Теодора захистила істину шанування ікон. Цей догмат, ми знаємо, є як би печаткою таємниці віри про Боговтілення – про те, що Бог став людиною, Він став видимим нами, і Його обличчя можливо зобразити на іконі.