Український народ багатьом святителям, які просвіщали Сибір, християнізували Росію, яких Росія по 200 років утримувала і не хотіла зачислити до лику святих, служив панахиди і отримував благодатні користі: здоров’я, народження дітей матерями безплідними…
В той же час свого князя (Лже-Димитрія) росіяни впізнати не могли. Така атмосфера єпископів, які ностальгують за часами радянської Росії. Так і українці не впізнають своїх святих. Так ізраїльтяни не впізнали свого Месію. Continue reading
Якщо Христос не воскрес, то віра ваша марна, але Христос воскрес з мертвих і у Христі всі оживуть
1Кор. 15.
Христос воскрес заради людини, дарував їй життя, придбавши нас дорогою ціною. Ось ми і нині радісно вигукуємо привітання один одному – «Христос воскрес і життя дарував». Однак ця радісна звістка покривається смутком, бо людина обрала смерть і «потурає похотям», наче й не визволена від невідання, наче й не було воскресіння Христового, наче й не даровано їй «благодать у явленні Іісуса Христа» Християни, ми, слухаючи не чуємо і дивлячись не бачимо приклад Святого, Який покликав нас бути святими у всіх вчинках наших. Ми, спадкоємці апостолів, послідовники отців святих Церкви Христової, відчинили людству не ворота правди, а двері злослів’я й нахабності у стосунках між собою. Наше суспільство «святих Божих» поважає не того довершеним, хто із страху перед Богом затуляє свої уста від недоброго слова, але того, хто якнайбільше, найкрасномовніше злословить ближнього. Той у пошані в нас, хто язиком своїм відкрито чи натяками приносить «муку та злобу», але уста його – «отрута аспида». Continue reading
Враховуючи дискусійні питання щодо здійснення богослужінь у часі пандемії, по ініціативі «Міжнародного наукового проекту «Київське Православ’я»» та «Центру св. Іоана Богослова» (м. Чернівці), на базі кафедри фармакології ВКНЗ ЛОР «Львівської медичної академії ім. А. Крупинського», 17-20 березня 2020 р. була проведена міжнародна онлайн конференція, яка об’єднала священиків кількох Православних Церков, лікарів та фармакологів. Результатом фахової дискусії є матеріал з конкретних порад священикам та пропозицій щодо антисептичних засобів, який ми подаємо.
Оргкомітет онлайн конференції «Практичні поради щодо служіння священиків у часі пандемії» Continue reading
Хоча обов’язок кожної людини один, однак він дрібниться на безліч обов’язків. Виконуючи ці обов’язки, кожен з нас виконує свою повинність, а разом з тим – моральний закон. Наше завдання гармонійно розкласти і вчасно виконати свої обов’язки у слушний час, щоб вони не зіштовхувались між собою. Однак у нашому житті, куди гріх привніс розлад, таке зіткнення часто неминуче. Воно називається колізією обов’язків. Людина має у таких випадках в один час виконати декілька обов’язків або виконанням одного обов’язку порушити інший. Continue reading
Пам’ять 27 липня / 9 серпня
Святий Великомученик і Цілитель Пантелеймон народився у Віфінії, в місті Нікомідії під час правління нечестивого імператора Максиміана в родині знатного та багатого сановника.
Його батько Євсторгій був язичником і палко дотримувався ідолопоклонства, а мати Єввула була християнкою, яка старанно служила Христу. Поєднані тілесно, вони були розділені духовно: батько приносив жертви лжебогам, а мати – «жертву хвали» Істинному Богу. Юнака, який у них народився, назвали Пантолеоном, що означає: у всьому лев, бо передбачалося, що мужністю він буде подібним до лева. Але згодом юнака почали звати Пантелеймоном, тобто всемилостивим, оскільки до всіх він виявляв милосердя: безкоштовно лікував хворих та подавав милостиню убогим. Continue reading
Успішне суспільство – це правдолюбне, високоморальне, духовне й богобоязне суспільство. Таке суспільство благословенне Богом і не знає ні хвороб, ні злиднів, а вороги не сміють порушувати кордон його держави (Повторення Закону 7,12-16). Духовенство Православної Церкви Київського Патріархату десятиліттями уже взиває до українського суспільства стати на шлях віри й правди, а можновладців дбати про свій народ, не викривлюючи правди і суду. Однак люди, які залишили своє серце і розум в полоні псевдо-православної безбожної Росії, не чули духовенства Помісної Православної Церкви України і до нині ще не збагнуть, хто та що і чому вбиває нашу націю, найкращих представників українського народу. «Людям, – як каже Ліна Костенко – не те що позакладало вуха – людям позакладало душі». У цих реаліях втрачається надія достукатись до свідомості й душі покоління, яке вийшло з духовного Єгипту – радянської Росії. Однак за понад два десятки літ в Україні виросло нове покоління, яке знає відчуття свободи, але ще стоїть перед небезпекою загубитись у світі облесливому та лукавому. Щоб бути процвітаючим суспільством, підростаюче покоління повинно покласти за основу свого життя правду, віру і любов. Апостол Павло повчає нас, молодих людей: «юнацьких похотей уникай, а тримайся правди, вiри, любови, миру з усiма, хто кличе Господа вiд чистого серця» (2Тим. 2:22). Continue reading