У вересні 2021 р. Верховна Рада України прийняла сумнозвісний закон «Про запобігання та протидію антисемітизму в Україні» [1], а, 14 квітня 2026 р. Президент Володимир Зеленський підписав Закон №2037-ІХ «Про внесення зміни до статті 161 Кримінального кодексу України для реалізації положень Закону України «Про запобігання та протидію антисемітизму в Україні»» [2], що запроваджує кримінальну відповідальність за прояви антисемітизму. Ми не будемо черговий раз пояснювати, що цей закон брутально суперечить Конституції України (зокрема, ст. ст. 8, 21, 24), а також, обговорювати необґрунтовану жорсткість кримінальної відповідальності (від 5 до 8 років ув’язнення), яка практично прирівняна покаранню за ненавмисне вбивство (ст. 119 Кримінального кодексу передбачає покарання у вигляді обмеження волі на 3–5 років або позбавлення волі на той самий строк) та навмисне вбивство (ст. 115 КК України передбачено суворе покарання: від 7 до 15 років позбавлення волі). Зосередимося на декількох моментах: “радянський” стиль; дуже загальні положення, через які можна підвести під кримінальну відповідальність практично будь-яку людину, зокрема науковців; що загрожує всім вірним християнських конфесій в Україні. Continue reading
Tag Archives: прот. Сергій Горбик
МОЛИТВИ ПРЕПОДОБНОГО ЄФРЕМА СИРИНА ДО ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ НА КОЖНУ ГОДИНУ ДОБИ
Вступ
Преподобний Єфрем Сирин (306, Нусайбін— 9 червня 373, Едеса) народився на початку IV ст. в місті Низибії в Месопотамії. Його батьки були доброчесними християнами і дали синові правильний напрямок життя. Спершу він навчався в низибійського єпископа Іоана, котрий постарався дати Єфрему духовну освіту. Після смерті Іоана,, Єфрем перебрався в сирійське місто Едесу, де знайшов добрих наставників у науках благочестя. Continue reading
ПРОТОЄВАНГЕЛІЄ ЯКОВА (ΠΡΩΤΕΥΑΓΓΈΛΙΟΝ ΙΑΚΏΒΟΥ): НОВИЙ ПЕРЕКЛАД
Передмова
«Протоєвангеліє Якова» – це один з складових корпусу апокрифічних текстів, що носить загальну назву «Євангелії дитинства». Рукописи цього апокрифу мають різні назви: «Різдво Марії». «Об’явлення Якова», «Різдво Марії, святої Богородиці та Преславної Матері Ісуса Христа», «Оповідь про історію Різдва Пресвятої Богородиці і Приснодіви Марії».
Щодо часу та місця написання цього тексту, то науковці припускають, що основа твору була створена десь у середині ІІ ст., а остаточну форму він набув не пізніше початку ІІІ сторіччя [1]. При цьому відзначається – місцем написання є Сирія або Єгипет, адже автор поверхнево знайомий як з географією Палестини, так і з юдейськими релігійними звичаями. Однак літературна форма Протоєвангелія Якова, агадичне оповідання, тісно пов’язане з юдаїзмом [2], хоча більшість рукописів, які дійшли до наших днів, написані грецькою мовою та датуються IV – XVI стст. Найбільш древня з них – «Папірус Бодмера (III – початок IV ст.ст.) [3], текст якого був опублікований в 1958 році [4]. Continue reading
УНІАТСЬКИЙ МИТРОПОЛИТ ІРАКЛІЙ ЛІСОВСЬКИЙ – ЗАБУТИЙ БІЛОРУСЬКИЙ ЛІТУРГІСТ
Серед білоруських літургістів кінця XVIII – початку ХІХ століть, постать уніатського митрополита Іраклія Лісовського, чи не найменш відома. Навіть ставлення його одновірців, особливо серед білоруських греко-католиків, є вельми неоднозначним та навіть негативним, адже воно сформувалося під впливом «латинського» погляду на історію Київської уніатської митрополії. Водночас на нашу думку, уніатський митрополит Іраклій Лісовський був одним із найвидатніших літургістів свого часу, який намагався відновити саме білоруську літургічну традицію в цілковито латинізованому уніатському обряді на білоруських тернях. Зважаючи на те, що на той час Київська православна митрополія вже понад століття була підпорядкована Російській Православній Церкві та активно русифікувалася, працю уніатського митрополита Іраклія Лісовського можна розглядати як чи не останню спробу відродити давній обряд Київської Церкви (православної та уніатської) XV–XVII стст. У цій статті ми спробуємо обґрунтувати потребу його літургічної реформи та привернути увагу до однієї зі знакових постатей у християнській історії Білорусі. Continue reading
ЧИНИ ОЧИЩЕННЯ З СТАРОВИННИХ ТРЕБНИКІВ
Ми продовжуємо знайомити з рідкісними православними чинами, що були зібрані та перекладені українською мовою на протязі 2010-2013 рр. Деякі з них зазнали певних уточнень згідно нових джерел.
Редакція проєкту «Київське Православ’я» Continue reading
ДЕЯКІ РІДКІСНІ ЧИНИ З СТАРОВИННИХ ТРЕБНИКІВ
У 2010 році, з благословення тогочасного предстоятеля УАПЦ, митрополита Мефодія (Кудрякова), почалася робота над «Великим Требником УАПЦ» (+2015), яку очолив св.пам. митр. прот. Євгена Заплетнюк (+2020). Наробок групи зміщався для ознайомлення та обговорення на сайті «Українська Автокефалія», а потім – «Автокефалія» на протязі 2010-2012 рр. З об’єктивних та суб’єктивних причин, робота була зупинена в 2013 р. Отже ми відновлюємо для ознайомлення науковий наробок цієї спільноти колишньої УАПЦ
Редакція проєкту «Київське Православ’я» Continue reading
ДЕЯКІ ЧИНИ БЛАГОСЛОВЕННЯ НА СЛУЖІННЯ В ЧАСІ БОЖЕСТВЕННОЙ ЛІТУРГІЇ, А ТАКОЖ ЧИН ОСВЯЧЕННЯ СТИХАРЯ ТА ОРАРУ ДЛЯ ОСІБ, ЩО НЕ МАЮТЬ ДИЯКОНСЬКОЇ ХІРОТОНІЇ АБО ХІРОТЕСІЇ ІПОДИЯКОНА
Коли ми говоримо про посвячення (благословення) певних осіб, що допомагають єпископу, священнику та диякону здійснювати богослужіння, зокрема в служінні Святій Літургії, то найперше згадуємо чини нижчого кліру, які поставляються через хіротесію: читців, співаків та іподияконів. Усі інші, зокрема вівтарники та дзвонарі, окремих чинів посвяти та (або) благословення на сьогодні не мають, усе здійснюється на розсуд правлячого архієрея або настоятеля храму. Continue reading
БДЖОЛЯРСЬКИЙ ТРЕБНИК: ІСТОРІЯ ТА ДЕЯКІ ЧИНИ
Бджільництво є одним з найдавніших сільськогосподарських промислів. На території Київської Руси його з’явлення датується ХІ – Х ст., адже його розвитку сприяли відповідні природно-кліматичні умови, достаток медоносів у лісових масивах, лугах і степах. Continue reading
«ДУХОВНИЙ ЗАПОВІТ СВЯТІЙШОГО ПАТРІАРХА ФІЛАРЕТА»: СУПЕРЕЧКА ТА СПРОБА СИСТЕМНОГО АНАЛІЗУ
Дев’ятнадцятого жовтня 2025 р., на сайті релігійної структури, яка носить самоназву «Українська Православна Церква Київського Патріархату, з’явився цікавий документ під назвою «Духовний заповіт Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета Предстоятеля Української Православної Церкви Київського Патріархату до всієї повноти українського православ’я». Незабаром, на порталі «Україна Православна», була опублікована стаття під назвою «Патріарха Філарета змусили підписати «Духовний заповіт», скориставшись його станом», у якій, з посиланням на інсайдерську інформацію, стверджується: «Редакція «України Православної» отримала достовірні свідчення від осіб, наближених до Почесного Патріарха Філарета, про те, що оприлюднений 19 жовтня 2025 року «Духовний заповіт» насправді був складений зацікавленими особами без відома самого владики. На це вказують також зміст і стилістика документа, які не є характерними для Його Святості. … За словами свідків події, Почесний Патріарх вперше побачив текст «заповіту» лише в момент його підписання. На наявних фотографіях і відео видно, що стан владики наразі доволі складний, тож очевидно, що цим скористалися. … Найімовірніше, оточення Почесного Патріарха через написання та публікацію цього документа прагне усунути представників Православної Церкви України від звершення чину відспівування та поховання владики, коли настане відповідний час. Адже саме фрагмент «заповіту», присвячений цьому питанню, найбільше вибивається із загальної логіки тексту». Continue reading
УКРАЇНЕЦЬ З БІЛОРУССЮ В СЕРЦІ: ДОЛЯ ОДНОГО З ПЕРШИХ КАПЕЛАНІВ БІЛОРУСЬКОГО СПРОТИВУ МИТРОФОРНОГО ПРОТОІЄРЕЯ ІВАНА КОРЧИНСЬКОГО
Дванадцятого жовтня в Україні відзначається «День військового капелана». Сьогодні, у часі російсько-української війни, особливій значності набуває пам’ять про перших військових капеланів визвольних змагань білоруського та литовського народів 1918-1924 рр. Одним з таких православних капеланів та, одночасно, білоруським політичним діячом, істориком, був митрофорний протоієрей Іван Корчинський (25.06.1864, с. Тальне Київської губернії – 2.07.1935, м. Алітус, Литовська Республіка). Continue reading