«Сердечна подяка має займати перше місце в нашому молитовнику. Після цього має слідувати покаяння і щире душевне розкаяння. Потім повинна йти наше прохання до Царя Всесвіту». Так пише Св. Іоан Ліствичник, ігумен Синайського монастиря, в VII столітті в своїй класичній праці «Лесвиця Божественного сходження». Я не думаю, що він мав намір встановити незаперечне правило, яке не дозволяло б ніяких відхилень. Його метою, скоріше, було позначити звичайний зразок, нормальну послідовність, якої слід дотримуватися у практиці молитви. Дяка, каяття, покаяння: така основна і головна послідовність, яку ми повинні передбачити. Continue reading
Tag Archives: Митрополит Діоклійський Каліст Уер
ІСУСОВА МОЛИТВА В ПРАВОСЛАВНІЙ ДУХОВНОСТІ
Коли молишся, залишайся безмовний. «Сам ти повинен мовчати: нехай молитва говорить», — пише православний автор [1]. Досягти тиші — найважче та вирішальне у мистецтві молитви. Тиша — не тільки негативний стан, пауза між словами, тимчасова зупинка мови, але надзвичайно позитивний — стан уважній пильності, очікування і перш за все вслухання. Ісіхаст — той, хто здобував gsucia, внутрішню тишу, або мовчання, par excelence є той, хто слухає. Він слухає голос молитви в своєму серці, усвідомлюючи, що цей голос не його власний, але Іншого, говорить всередині нього. Continue reading
«ВСІ МИ СВІДКИ» – ВИКЛИК І ПОСЛАННИЦТВО
Після Свого Воскресіння Господь Ісус повернувся і при закритих дверях постав поглядам Своїх учнів. Він приносить апостолам три дари, а натомість вони приймають жереб служіння і апостольського служіння. Що це за три недільних дари і яке посланництво, що супроводжує їх?
Перший дар – дар Миру: «Прийшов Ісус, і став посередині та й каже їм: мир вам» (Ін. 20:19). Мир – значить шлях: не відсутність спокуси і боротьби – це буде відбуватися до кінця днів наших, – а відсутність присмерку свідомості, здивування і невпевненості, які миттєво паралізують людину. Таким було і положення учнів. Побачивши розп’ятого на Хресті Господа, вони відчули глибоке розчарування і бігли, як заблудлі вівці без пастиря. Вони не знали, що їм належить здійснювати у майбутньому. Але тепер, коли вони зустрілися з воскреслим Спасителем, в їх душах запанував мир. Вони усвідомлюють своє призначення, вони знають, куди йдуть. Continue reading
НАВІЩО БОГ СТВОРИВ СВІТ?
Почнемо з самого головного. З якої причини Бог прийняв рішення створити світ? Це питання, яке не має відповіді. Однак ми не можемо їм не задаватися. І ймовірну відповідь на цей безмовне питання ми знаходимо у святого Максима Сповідника, коли він у своїх «Главах про любов», розмірковуючи про це, каже про взаємну радість: «Бог усезадоволений створив людей з небуття в буття не тому, щоб в чомусь мав потребу, але щоб вони, відповідно прийнятності своєї, причащаючись Його блаженства, насолоджувалися, Сам же Він веселився ділами Своїми, бачачи їх весілля» («Глави про любов», сотниці 3:46). Continue reading