ПРО ВЕРБЛЮДІВ ТА КОМАРІВ

Я пишу цю статтю, коли розгортаються драматичні події, пов’язані з вигнанням ченців РПЦвУ (УПЦ МП) під керівництвом митрополита Онуфрія з Києво-Печерської Лаври. Драма одночасно сумна, цілком зрозуміла та скандальна. Continue reading

АКАФІСТ ПРЕПОДОБНОМУ МИКОЛІ СВЯТОШІ, КНЯЗЕВІ ЛУЦЬКОМУ, ЧЕРНІГІВСЬКОМУ, КИЕВО-ПЕЧЕРСЬКОМУ ЧУДОТВОРЦЕВІ

Кондак 1

Вибраний Господом Сил, преподобний і богомудрий княже Миколо, ти першим, з числа благовірних князів землі нашої діадему і скіпетр залишивши, в чернечому чині ревно послужив Господу в обителі Києво-Печерській, і нині, на небесах в оселях райських перебуваючи, молися за тих, які з любов’ю звертаються до тебе:

Радуйся, преподобний княже Миколо, смирення Христового ревнителю. Continue reading

ДЕЯКІ ПИТАННЯ ІСТОРІЇ КАНОНІЗАЦІЇ ПЕЧЕРСЬКИХ СВЯТИХ

Дана стаття була задумана і написана як остання в триптиху стаття цього циклу розповідала про походження преподобного богатиря Іллі Муромця [1]. Цю тему продовжила наступна робота про останній подвиг Печерського ченця Іллі Муромця [2]. У даній статті автори спробували простежити історію канонізації Печерських святих і визначити час причислення преподобного Іллі Муромця до лику святих Православної церкви.

Канонізація – це причислення церквою померлих подвижників до лику своїх святих. Вважають, що слово «канон» походить від грецького оригіналу й означає правило, закон, список, каталог. Саме тому церковнослужителів у давнину називали каноніками, тобто людьми канону. Continue reading

ВІТАЮ ВСІХ З ДНЕМ УКРАЇНСЬКОЇ ПИСЕМНОСТІ ТА МОВИ!

«Всяка бо мудрість письмом не утверджена йде в невідання і забуття»

преподобний Нестор Літописець. 

Сьогодні, 27 жовтня / 9 листопада, Церква звершує пам’ять преподобного Нестора Літописця, який ніс свій подвиг у Києво-Печерському монастирі. Саме в цей день 1114 р., коли минав рік Мономахового княжіння у Києві, до Господа відійшов великий світильник, батько нашої вітчизняної історії, що сяяв душею, розумом, освіченістю, простотою і молитовним подвигом. Continue reading

«ДУМКА ЗА МОРЯМИ, А СМЕРТЬ ЗА ПЛЕЧА’МИ»

«Думка за морями, а смерть за плеча’ми», – таким прислів‘ям закінчив один із останніх своїх листів до приятеля о. Феолога митрополит Ростовський Димитрій Туптало, українець, син козацького сотника і автор багатотомних «Четій-Міней», житій святих. Сім років, вісім місяців і двадцять шість днів святитель керував Ростовською кафедрою в Росії (1701-1709). Іншу, значно більшу, частину свого життя він прожив в Україні. Був великим проповідником, ігуменом багатьох монастирів на Чернігівщині та у Києві. Майбутній святитель у сані ієромонаха і, як проповідник, відвідав білоруські та литовські землі.  Continue reading

ПРЕПОДОБНИЙ АНТОНІЙ ПЕЧЕРСЬКИЙ

Успіхи поширення, швидкого і глибокого впровадження християнства у Київської Русі у кінці X і на початку XI ст. пояснюються тим, що насіння було кинуто святим князем Володимиром і його духовними соратниками на добре розпушений ґрунт. Відомо, що ще до Володимира святого у Києві були храми, один з яких, на честь святого Іллі, був соборним, що християни становили помітну частину дружин князів Ігоря і Святослава; Проте певні відомості говорять про наявність християн в інших руських містах. Continue reading

ЖИТТЯ СВЯТИТЕЛЯ ІОАНА, МИТРОПОЛИТА ТОБОЛЬСЬКОГО

Пам’ять 10/23 червня

Святитель Іоан (Максимович) народився в грудні 1651 року у місті Ніжині Чернігівської губернії в православній родині Максима і Єфросинії.

Батько Святителя походив із української православної шляхти та був досить заможною людиною. Невдовзі родина переїжджає до Києва, де батько Івана Максим починає займатися сільськогосподарською діяльністю.

З самого дитинства Іван Максимович виховувався в непоказному, але істинному християнському благочесті, приклад якого він бачив у своїх батьках. Continue reading

ОБРАЗИ «КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКОГО ПАТЕРИКА» В АГІОГРАФІЧНИХ ТОПОСАХ І КОМПОЗИЦІЙНИХ СХЕМАХ ГРАВЮР УКРАЇНСЬКИХ ДРУКОВАНИХ КНИГ XVII – ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ XVIII СТОЛІТЬ

«Києво-Печерський Патерик» (далі – «Патерик») – один з найпоширеніших в Україні у XVII — XVIII ст. зразків агіографічної прози, якому властиві риси житій святих і паломницької літератури з описами храмів і чудотворних реліквій, доповненої їхніми графічними зображеннями. Перше друкова­не видання «Патерика» 1635 р. «Paterikon albo zywoty Ojcоw Pieczarskich» Сильвестра Косова мало важливе значення в контексті полеміки між православними й католицькими теоло­гами, зосереджуючи увагу на історії монастиря. Подібні ідеї були висвітлені в рукописних працях, що постали впродовж 1620-х років, зокрема, у «Палінодії» Захарії Копистенського теж подано вступ до православних читачів, у якому обґрунтовано думку про святість печерських отців, а у висновках згадано хрещення Русі та трьох митрополитів, котрі не підпорядко­вувалися константинопольському патріархові [1, 42-43]. Continue reading

СЛУЖБА ПРЕПОДОБНОМУ МОЙСЕЮ УГРИНУ КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКОМУ

Пам’ять 26 липня/ 8 серпня

ВЕЧІРНЯ

Блажен муж, 1-й антифон. На Господа кличу: стихири на 6, глас 1

Подобний: Небесних чинів.

Чистоту душевну обравши, / чистоти тілесної завжди дотримувався єси, / отче наш Мойсей, / їй же прикрашений, / служиш нині непорочному і пречистому Агнцю, / що за весь світ жертву приніс, Сину Божому, / Його ж за нас моли, преподобний, / щоб зберегти ризу души нашої незабрудженою в житті цьому / і увійти в Чертог небесний. (2) Continue reading

СВЯТИТЕЛЬ ІСАЯ, ЄПИСКОП РОСТОВСЬКИЙ

Пам’ять 15/28 травня

Народився цей блаженний Ісая в Київської Русі, у володіннях київських, від благородних і христолюбних батьків. З юних же літ Христа полюбив і світські насолоди покинув, прийшов у монастир Печерський до преподобного Феодосія, бажаючи стати чорноризцем. Прозрівши духом, що має він трудолюбним робітником у подвижницькому житті стати, преподобний Феодосій поклав на нього чернечий образ. Він же, чесноти здобуваючи і труди до трудів докладаючи, такі випробування терпів, що всі дивувалися його суворому життю і любов’ю горіли до нього. Був-бо лагідний, смиренний, слухняний, незапопадливий, братолюбний. У тілі він ангельське життя являв, стриманістю і терпінням великим всі пристрасті й бажання тілесні в собі забивав. Чотирьох чеснот — мудрості, правди, мужності і цноти — красою прикрашений, наче чотирикінною колісницею до Вишнього Єрусалиму поспішав, виявляючи, що він — небесний громадянин. Про його ж чесноти відомо стало всім — «не може бо місто, що стоїть на вершині гори, сховатися». Continue reading