Останнім часом з’явилося багато інсинуацій щодо заяви Всесвітньої Ради Церков, яка висловилася відносно прийняття законну, які стосується релігійних організацій з центром у країні-агресорі. Офіційні та неофіційні речники РПЦвУ використовують цитати з цього документу, щоб виставити Україну в негативному світлі. Тому ми вирішили подати цей документ у повної версії українською мовою.
Редакція «Київського Православ’я» Continue reading
На Синоді Константинопольського Патріархату, які відбувся 24-25 жовтня 2024 р., серед інших розглядалося і «українське питання», а саме проблему розділення Українського Православ’я. Вже вночі з 25 на 26 жовтня кілька проросійських сайтів почали надавати інформацію, яка загалом з’являлася саме російською інтерпретацією синодальних дискусій. Для зняття всіх російських нашарувань, ми подаємо повний переклад подій на Синоді з близького до Вселенського Патріархату сайту OrthodoxTimes, які увесь час подає позитивну інформацію щодо Православної Церкви України.
Редакція «Київського Православ’я» Continue reading
За останні кілька років, особливо під керівництвом Патріарха Кирила, Російська Православна Церква (РПЦ) стала головним гравцем у російській внутрішній політиці, ставши, можливо, «повністю асимільованою частиною внутрішньої та зовнішньополітичної машини Кремля». [1] Ламоро та Флейк стверджують, що «термін Кирила на посаді Патріарха… допоміг РПЦ зміцнити свої позиції та повільно витіснити конкуруючі релігійні групи» [2]. Основна поява РПЦ на міжнародній арені переважно характеризується її позицією щодо російського наступу на Україну, який розпочався в лютому 2022 року. Повноцінна підтримка РПЦ «СВО» в Україні є безкомпромісною, і нещодавно представлений першим розділом Рішення XXV Всесвітнього російського народного собору «Сьогодення і майбутнє Російського світу» (Наказ XXV Всемирного русского народного собора «Настоящее и будущее Русского мира»), затвердженого 27 березня 2024 року [3]. Але розглядати ці твердження РПЦ просто як поступки нинішній президентській волі насправді є безпідставним, оскільки православний богослов Павло Л. Гаврилюк зазначає, що патріарх Кирило « забезпечив теоретичну платформу для цієї війни задовго до початку Путіна ». його повномасштабне вторгнення в Україну» [4]. Continue reading
У мережі поширено листа чернігівського священника о. Петра Казновецького до свого предстоятеля – глави УПЦ Московського патріархату митрополита Онуфрія Березовського. Деякі медіа вже поширили цього листа з радісним заголовком “Духовна крига скресла!”. Ой-вей, як кажуть в одному народі, наближеному до батьківщини Ісуса Галілеянина… Continue reading
«Липківство, — цебто церковна анархія, церковний революціонізм, — глибоко охопило українські маси, особливо соціялістичну інтелігенцію, охопило й наше духовенство. І хоч з Церкви Липківського на зовні фактично нічого й нікого вже не позосталося, але воно чорним вороном літає над нашою Церквою й до основ розкладає її з середини й донині… І це власне липківство сильно вдарило по чистоті українського православ’я й позбавило слави нашу Церкву», – застерігав ще в 1950 р. колишній архієпископ Холмський і Підляський, а згодом першоієрарх Української Греко-Православної Церкви в Канаді митрополит Іларіон (проф. І. Огієнко) [1]. Continue reading
Хоча повномасштабна війна в Україні принесла українському народу величезні жертви, вона мала й витверезний ефект. На Заході почали розуміти російські імперські амбіції та діяльність Російської православної церкви (РПЦ) як апологета та інструменту «м’якої сили «русского мира»» у виправданні дій російської влади. Continue reading
Передмова
Дискусія щодо можливості православного жіночого священства, зокрема і відновлення чину дияконис, а також про особливості їх служіння, ведуться вже дуже давно. При цьому всі сходяться на тому, що жінки вже несуть церковне служіння, яке відповідає нижчим чинам – читцям, співакам, іподияконам (дякам). Ігумені традиційно керують жіночими монастирями та виконують роль духовних вчителів черниць. Continue reading
Знаєте, що мене найбільше зачіпає?
В телеграм каналах ресурсів УПЦ МП стоїть вій: не можна піддаватися бажанню помсти, бо це буде нескінченне коло насилля!
Ну що ж, розберемося.
По-перше, бажанням помсти ворогам, що діють як орки сповнена Біблія! Нехай погортають хоча книгу Псалмів – там написано набагато різкіше, ніж сьогодні писали українці. Постійна вимога від Бога справедливості та помсти – це фундамент! Побажання любові – це далека надбудова. І якщо зараз Бог не карає, то мають карати цивілізовані народи за ці свідомі злочини. Continue reading
Предметом нашої статті є торгівля книгами, надрукованими кирилицею в Польсько-Литовській державі (Речі Посполитій), серед слов’янських народів, які проживали в Габсбурзькій монархії (головним чином в Угорському королівстві). Йдеться лише про слов’янські народи візантійського обряду, тобто про православних сербів, а також про візантійсько-католицьких русинів-українців, об’єднаних з Римом (їх називають карпато- українцями). З іншого боку, богослужбовими книгами кириличного письма користувалися і румуни, які, звичайно, не були слов’янським народом. Їх книготоргівля не може розглядатися в рамках даної доповіді, проте вона має бути згаданою (в “короткому екскурсі”) у зв’язку з українською книготоргівлею. Петро Могила послав багато книг православним румунам у XVII ст. Ми ж досліджуємо історію культури XVII–XVIII ст. слов’янських народів Угорського королівства, які багато богослужбових книг імпортували з українських друкарень. Continue reading
Георгій Рой – один із священиків Константинопольського патріархату у Литві. Рік тому він переїхав до Вільні з Білорусі через репресії. У своїй країні він опинився в небезпеці, бо не погодився із насильством і хотів говорити правду.
Нині отець Георгій разом із ще одним опальним священиком — Олександром Кухтою з Мінську — створює та розвиває єдину в Литві білоруську православну парафію. А також проводить служби для українців їхньою рідною мовою. Портал Delfi поговорив з Георгієм Роєм про його особисту історію та про те, що зараз відбувається у православній церкві.
У 2020 році отець Георгій, тоді настоятель кафедрального собору в Гродно, закликав до чесних виборів і виступав проти насильства білоруської влади. Він разом з іншими священиками допомагав тим, кого кинули до в’язниць, і відкрито говорив про те, що відбувається. На другий день після виборів протести проходили біля собору, згадує отець Георгій один із найважчих моментів. Демонстрантів били, він відчинив двері храму. Continue reading