Кондак 1
Непереможним рабам Господа Вседержителя, Вірі, Надії і Любові і мудрій матері Софії, похвальні пісні вам у зворушенні приносимо. Ви ж, маючи сміливість перед Христом Богом, моліться за нас, щоб визволитися нам від гріхів і скорбот і щоб ми подячно взивали до вас:
Радуйтеся, Віро, Надіє і Любове, разом з Софією, матір’ю вашою премудрою. Continue reading
Господь, що живе на небесах, бажаючи з’явитися на землі та з людьми пожити, уготував спершу на ній місце поселення слави своєї — пречисту Матір свою: так звичайно діють царі, коли хочуть прийти в якесь місто, то готують передусім собі в ньому палац для пробуття. А що палаци земних царів зводяться премудрими митцями із коштовних речей, на найвищому місці, красніші й просторіші від інших людських жител, так і в небесного Царя слави палата творитися має. У Старому Заповіті, коли захотів Бог жити у Єрусалимі, збудував йому Соломон храм премудрим митцем Хірамом, що був повен мистецтва, і розуму, і знання, як робити будь-яке діло, створив же з речей найдорожчих, від виборного каміння з дерев добропахучих кедра та кипариса, що їх привозили з Ливану, і з чистого золота на найвищому місці, на горі Морія. І найоздобнішим, бо створив херувимів на стінах, дерева усілякі та квіти. Continue reading
Окрасою літургійного багатства християнського Сходу є Божественна літургія святого Григорія Богослова, Константинопольського патріарха. Літургійний тип святого Григорія рясніє в літургійній традиції Олександрії. В олександрійській групі існують три гілки літургійних типів: греко-єгипетський, коптсько-єгипетський та ефіопський (або авіссінійській). В греко-єгипетській гілці ми зустрічаємо літургійні типи апостола Марка, Евхологія (требника) Серапиона Тмуітського, преподобного Василя Великого і святого Григорія Богослова. Згідно богослову П. Трембеласу, останні два типи виникають з Каппадокії і Понту. Божественна літургія святителя Григорія збереглася в паризькому кодексі 325 (ХIV століття), що знаходиться в Паризькій Національній бібліотеці. Continue reading
У ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа.
Сьогодні, дороги брати і сестри, наша Свята Православна Церква святкує пресвітле свято Преображення Господнього на горі Фавор і прославлення нашої людської природи в особі Господа Ісуса Христа.
Спаситель часто говорив Своїм слухачам про те, що Він прийшов на землю виконувати не Свою волю, але волю Того, Хто послав Його Бога Отця; і у виконанні Отчої волі Він був «слухняним аж до смерті, і смерті хресної» (Филип. 2:8). Continue reading
Цього року, після анексії Криму та збройної підтримки терористів на Донбасі, більшість українців уже переконалися, що Росія веде підлу, брутальну неоголошену війну проти України.
Насправді ця війна Росії проти незалежності України – у всіх її вимірах: політичному, економічному, культурному, – ніколи не припинялася. Continue reading
Не секрет, що в розпалюванні сепаратистських настроїв, окрім комуністів та регіоналів, помітну роль відіграли представники духовенства УПЦ. Її клірики не лише виступали з відповідними сепаратистськими проповідями, а й деякі з них брали безпосередню участь у бойових діях на боці проросійських сепаратистів. Сказати, що це були окремі непорозуміння, було б лукавством. Тим більше, що з боку керівництва УПЦ ми так і не почули чіткого засудження ні сепаратизму, ні тероризму. Деякі клірики цієї Церкви навіть сьогодні дозволяють собі демонструвати відверту підтримку терористів-сепаратистів. І це не обов’язково в Донбасі, який стікає кров’ю. Зовсім недавно в Київській області один зі священиків УПЦ закликав молитися за «ополченців» Донбасу, а його собрат на Житомирщині відмовився відспівувати вбитого воїна АТО, мотивуючи це тим, що той воював проти «наших братів». Навіть на Волині при негласній підтримці духовенства УПЦ проводяться «антивоєнні акції», на яких закликають любити Росію. А які чутки поширюються серед «низових активістів» цієї Церкви! Одна з останніх таких чуток — це те, що Порошенко — масон. Хоча нинішній Президент України — вірний УПЦ. Continue reading
Згідно з багатьма опитуваннями, більшість віруючих громадян України визначають свою конфесійну приналежність як «православні». Саме цей факт визначає особливу цікавість українського суспільство до стану справ в Українському Православ’ї. Особливо, це стало помітним після початку військового конфлікту з Росією, бо т.зв. «Українська Православна Церква Московського Патріархату» є підрозділом Руської Православної Церкви з центром у Москві. Тенденційні заяви деяких архієреїв УПЦ МП, участь її священиків, кліриків та мирян у війні проти України, вже активно почали формувати негативний образ цієї структури в очах більшості православних українців, а необхідність об’єднання всіх трьох гілок Українського Православ’я в Єдину Помісну Православну Церкви з центром у Києві стає реальною вимогою суспільства. Continue reading
Метеора була б незвичайним явищем навіть без своїх монастирів, відомих на весь світ тим, що стоять на вершинах чудових нерукотворних кам’яних «веж», як би виростають з землі на Фессалійською рівнині і спрямованих в небо.
Геологи вважають, що ці «вежі» утворилися тисячі років тому в процесі поступового здрібніння величезного озера, який покривав колись всі навколишні землі. Continue reading
Антифон походить від грецького слова αντιφωνος, що означає — перемінний спів, це вибрані із псалмів стихи, які співаюсься почергово двома хорами, або як нам відомо, у двонадесяті свята, третій святковий антифон виконується солістом і хором на кліросах, у сучасному богослужінні.
У старозавітному храмі співали левіти, які були поділені на два хори. Колись співали цілі псалми, а тепер лиш вибрані стихи. Принцип співу антифонів здавна застосовували у практиці Східних Церков. Ввів їх до християнського богослужіння, на лутургії, перший Антіохійський єпископом святий Ігнатій Богоносець (+ 107). За древніми переказами, цей святий був серед дітей, яких Ісус благословляв: «Пустіть дітей, нехай ідуть до Мене; не бороніть їм: таких бо Царство Боже» (Лк. 18,16). Зазвичай у антифонному співі чергувалося звучання чоловічого та дитячого хорів. Тобто вони виконуються хором у формі діалогу. Антифони, як стверджував Ігнатій Антиохійський, відтворюють спів янголів на славу Божу. Тому і Він увів цей вид співу у богослужіння. Святий Ігнатій ввів ці антифонні співи у християнство під дією Божого обявлення, в якому йому зявились ангели, які співали поперемінно, прославляючи і звеличуючи Бога. За добрим прикладом святого Ігнатія пішов і святий Василій Великий, що впровадив такий спів у Кесарії Кападокійській, як і святий Іван Золотоустий поспішив це зробити в Царгороді. Святий Амвросій Медіоланський, подивившись на своїх братів на Сході, впровадив антифонний спів у Західній Церкві. З того часу почали використовуватись в літургії. Continue reading
Сьогодні певні історики спробують насадити міф, що до 1949 року ніяких проявів православ’я в Західної Україні (частині, що до 1918 р. перебувала під владою Австро-Угорської імперії) не було. Через це ми передруковуємо дуже цікавий матеріал, що з’явився в газеті «Новини Закарпаття» від 3 січня 2014 р.
Редакція порталу «Київське Православ’я»
У ці дні новітнє покоління відзначає 100-річчя і 110 років з часу знакових подій в історії краю. З лютого по квітень 1904-го і взимку 1914-го (до 3 березня включно) тривали судові процеси над закарпацями. Вони зафіксовані як Мараморош-Сиготський процес і стали прикладом процесу самоідентифікації краян. Про це — у розмові з авторитетним дослідником теми Юрієм Данильцем, кандидатом історичних наук, доцентом кафедри історії України УжНУ, автором та співавтором понад десятка наукових та науково-популярних видань, директором Богословсько-історичного НДЦ ім. архімандрита Василія Мукачівської єпархії УПЦ. Continue reading