«Радуйся священна голово, дім чистих добродійств, Божественного священства правило, пастирю великий»
(1-а стихира на стиховні)
Православний, і не тільки, народ з особливою ревністю шанує великого угодника Божого святителя Миколая. Майже дві тисячі років віддаляють нас від того часу коли жив Святитель, але пам’ять про нього жива завжди в серцях християн. Хто з нас не звертався до нього з молитвою в життєвих випробовуваннях, благаючи його небесного заступництва. Continue reading
Апостол Андрій був одним з дванадцяти учнів Господа. Він походив з Віфсаїду, міста, що знаходиться на західному березі Тиверіадського озера. Він трудився на сімейному підприємстві свого батька Іони, працюючому на цьому багатому рибою озері. Євангелія повідомляють нам, що Андрій належав до забезпеченої родини і не відчував грошових труднощів. Continue reading
Свята великомучениця Катерина, що жила в період загального занепаду, схожого з нинішнім, народилася в 294 році н.е. в Олександрії Єгипетської. Походила вона з аристократичної язичницької родини і до прийняття християнства носила ім’я Дорофея, як пише латинський церковний письменник Руфін. Ставши християнкою, вона по своїй чистоті і непорочності стала називатися Катериною (грецькою – «Навіки непорочна»). Катерина мала незрівнянну красу, була дуже багата й навчалася філософії, риториці, поезії, музиці, математиці, астрономії та медицині в кращих навчальних закладах свого часу. Continue reading
З виникненням чернецтва, в Церкві з’явився особливий спосіб життя. Однак це не означає, щоб була створена одночасно і нова етика. У Церкві немає окремої етики для мирян і окремої для ченців, подібним же чином Церква не робить відмінностей між двома цими категоріями людей відносно їх зобов’язань перед Богом. Християнське життя загальне для всіх. Загальною ознакою всіх християн є «бути і називатися Христовими»[1]. Тобто, своє буття і ім’я вони зводять до Христа. А це означає, що справжнім і правдивим християнином може бути названий тільки той, хто в своєму житті і поведінці спирається на Христа. Однак чинити так, живучи в миру, виявляється важко. Continue reading
З початку 1970-х років в Афонській Республіці спостерігається не тільки зростання населення, але й наявність ознак, що свідчать про її відродження. Зрозуміло, своєрідність цього товариства не дозволяє оцінювати його тільки на підставі стандартних статистичних показників, які застосовуються по відношенню до мирських співтовариств. Глибина внутрішнього життя людини, і особливо ченця, знаходиться за рамками соціологічних досліджень. Тим не менше, і статистичні дані мають певне значення. Continue reading
Сьогодні ми вшановуємо пам’ять великого вчителя всесвіту Іоана Златоуста. Ми повинні знати, що святий помер 14 вересня, але через те, що день його кончини припадає на свято Воздвиження чесного животворящого Хреста Господня, день пам’яті святителя Іоанна Златоуста був перенесений на 13 листопада. Сьогоднішнє друге святкування пам’яті святителя – це день перенесення мощів святителя Іоана Златоуста з місця заслання, де він і помер у вигнанні, в Константинополь. Через тридцять років після його смерті, в 438 році, мощі святителя були перенесені до столиці дияконом і наступником святого Златоуста, архієпископом Проклом. Це сталося за часів правління імператора Феодосія Молодшого. Continue reading
Відродження афонського чернецтва, яке спостерігається в даний час, стало фіксуватися статистично на початку 70-х років. Статистичне дослідження, проведене в липні 1972 року, показало, що загальна кількість ченців на Афоні досягло 1.146 чоловік. Це на одиницю перевищує число ченців, вказане в минулому 1971 журналом Irenikon [1], який публікує періодичні статичні дані афонського чернецтва. З тих пір постійне зменшення числа ченців афонської спільноти змінилося стабільним і вражаючим зростанням. Continue reading
У своєму Першому посланні до Коринф’ян Апостол Павло пише: «юдеї вимагають чудес» (1 Кор. 1:22). Іудеї вимагали якихось надприродних знаків – воскресіння мертвих, зцілення біснуватих, які змогли б змусити їх повірити в проповідь про Хрест. Вони шукали цих чудес, не помічаючи тих великих знаків, які Бог уже являв їм у минулому щоразу, коли вони опинялися в небезпеці. Звичайно, тим знаком, який вони вимагали, був хрест. Його ознаки, з одного боку, проходять через весь Старий Завіт, з іншого – він завжди знаходився поруч з ними, спасаючи народ Божий від загибелі і зникнення. Continue reading
У липні в Україні урочисто відзначалися 1000-річчя з дня кончини святого рівноапостольного Великого князя Володимира, цей факт відчутно збільшив інтерес суспільства до церковної історії загалом, та історії канонізації та вшанування святого рівноапостольного Київського князя Володимира.
Для розгляду цього питання нам варто звернутися до історії агіографії Київської православної митрополії Константинопольського патріархату.
Так, перші спроби канонізації Великого Київського князя Володимира почалися – при активному сприянні його нащадків – незабаром після смерті. Вже митрополит Іларіон у своєму «Слові» (середина XI в.) Намагається довести, що «християнство на Русі було прийнято завдяки мудрості й розуму Володимира Святославовича, а не під впливом і зовнішнім тиском». Автор називає Володимира «рівноапостольним» і вважає за необхідне приєднати його до сонму святих» [1, ст. 716]. Continue reading
Найщасливішими батьками всієї людської історії стали Йоаким і Анна. Так їх оспівує Церква: «О щаслива пара, ви перевершили всіх батьків, оскільки дали життя Тієї, Хто вище всього творіння» (славослів’я вечерні 9/22 вересня. Таким чином, Йоаким і Анна стали найщасливішими з батьків, бо дали життя прекрасному і найсвятішому чаду – Богородиці, яка перевершує все творіння. Якщо на одній чаші ваги виявиться весь світ – всі зірки, всі люди і всі святі, а на іншій – Богоматір, то переважить остання. Continue reading