Наша Церква шанує двох великих святих – Павла з Фів та Іоана Каливіта. Їхні життєві історії є дещо дивними, але цілком звичними для нас, ченців. Перший був серед перших людей, щоб стати монахом, так як він дійсно покинув світ і пішов у пустелю зовсім один. Обидва жили осібно з Господом, що було нечуваним та рідкісним в ті дні. У певному сенсі вони були піонерами цього способу життя. Останній (Іоан Каливіт) жив пізніше Павла. Він був маленькою дитиною коли покинув дім, щоб стати монахом, палаючи ревністю. Через декілька років він покинув свій монастир і повернувся додому, але залишився вірним обраному шляху, ведучи боротьбу, що перевищує людські сили та закінчивши там життя. Continue reading
Tag Archives: історія Православ’я
ІСУСОВА МОЛИТВА ЄГИПЕТСЬКИХ ЧЕНЦІВ
Найбільш ранні відомості, які зазвичай наводяться про практику молитви, званої грецькою monologistos (молитва, яка полягає в одній фразі), пов’язані з єгипетськими ченцями. Блаженний Августин говорить, що вони молилися часто, але короткими молитвами, як порив – quomodo jaculatos [1]. Авва Ісаак вчив Іоана Касіяна і братію безперервно повторювати перший вірш Псалма 69: «Deus in adiutorium meum intende, Domine ad adiuvandum me festina» – «Поспішай, Боже, позбавити мене, поспішає, Господи, на допомогу мені» [2], представляючи це як традицію, що збереглася з часів перших ченців у Скитській пустелі. Ісусова молитва – монологічна (monologistos), включає в якості істотного елементу ім’я Христа і зазвичай асоціюється з молитвою митаря: «Будь милостивий до мене грішного» (Лк. 18:13). Continue reading
МИТРОПОЛИТ ДІОНИСІЙ (ВАЛЕДИНСЬКИЙ) І ПИТАННЯ АВТОКЕФАЛЬНОГО СТАТУСУ ПОЛЬСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ У ДОКУМЕНТАХ РАДИ У СПРАВАХ РПЦ
Вивчення державно-церковних відносин у добу СРСР є актуальним завданням сучасної української історичної науки та її релігієзнавчого сегменту. У роки незалежності України науковці опрацювали значний масив архівних документів, які дозволили повернути з небуття невідомі сторінки й постаті минулого, з’ясувати місце, вплив і значення досліджуваних подій в загальноукраїнських і світових історичних процесах. Continue reading
ПОЧАТОК ДУХОВНОГО ЗВ’ЯЗКУ КИЇВСЬКОЇ РУСИ З АФОНОМ
Початок духовних зв’язків Київської Русі з Афоном практично повністю збігається з епохою прийняття християнства та закладення основ чернецтва в Київській Русі за часів святого рівноапостольного князя Володимира Великого, тобто відноситься до Χ століття.
Свята Гора придбала особливу духовну привабливість для новонавернених в православну віру слов’ян в епоху святого Афанасія Афонського, в 963 р заснував чернецький монастир Великої Лаври. Серед учнів святого Афанасія були ібери; неподалік ж від Великої Лаври жили італійські монахи з Амальфі, що заснували свій власний монастир. Цілком ймовірно, що у числі послідовників святого Афанасія були і балканські слов’яни. Ця гіпотеза підкріплюється тим фактом, що слов’яни згадуються у Житії святого Афанасія. Крім того, у найдавніших афонських документах згадуються болгари. Continue reading
ПРО ЧЕРНЕЧЕ ЖИТТЯ ТА РОЗПОРЯДОК ДНЯ
Сьогодні я маю радість і честь звернутися до цього гідного зібрання, учасники якого прагнуть догоджати Богу, сподіваються на спасіння своїх безсмертних душ і служать народові Божому до пізнання Його святої волі. Тому ми одягалися в чернечу схиму і прийшли в обране місце спраглих рівноангельського житія, яке божественний Іоан Синайський в своїй «Ліствиці» характеризує так: Continue reading
ДЕРМАНСЬКИЙ СВЯТОТРОЇЦЬКИЙ МОНАСТИР НА ВОЛИНІ І СЛОВ’ЯНСЬКИЙ ПЕРЕКЛАД ПСЕВДОАНТОНІЄВОЇ «ПЧОЛИ» (1599)
Серед культурних центрів України ХУІ-ХУІІ ст. вагоме місце посідали монастирі. Одним із найвизначніших і найзаможніших на зламі цих століть був Дерманський Святотроїцький монастир біля Острога, заснований близько середини XV століття князем Василем Федоровичем Острозьким. Його нащадки теж постійно опікувалися монастирем. Наприкінці XVI — на початку XVII ст. керівні посади тут з ініціативи Констанитина-Василя Острозького посідала низка видатних книжників і діячів Церкви. Між 1575 і 1580 рр. управителем Дерманського монастиря призначено друкаря Івана Федорова, ігуменами згодом були архімандрит Геннадій (1591-1601), Ісакій Борискович (1602-1605), Ісайя Балабан (1608-1616), Рафаїл Жиморський (1616-1623), Єзекіїль Курцевич (1623-1625), Мелетій Смотрицький (1625-1633). Continue reading
СВЯТИЙ КИРИЛО ФІЛОСОФ ПРО АЛКОГОЛЬ
Щоб бачити ставлення святого Кирила до пияцтва розглянемо його працю «Браття, не впивайтеся вином. Слово Кирила філософа про хмільне пиття до всіх людей».
«Так мовить хміль будь-якій людині, не тільки простій, але і ченцям, і священикам, царям і князям, багатим і бідним, і убогим, і дружинам, старим і молодим: «Я, хміль, сильний на світі більш всіх плодів земних від кореня високого і від племені сильного, і від благородної матері моєї створений Богом. Continue reading
ПРОПОВІДЬ НА СВЯТО УСІКНОВЕННЯ ГОЛОВИ СВЯТОГО ПРОРОКА, ПРЕДТЕЧІ І ХРЕСТИТЕЛЯ ГОСПОДНЬОГО ІОАНА
«Величаємо тебе, Хрестителю Спасів Іоане, і шануємо, чесної твоєї голови усікновення» (Величання)
Такими словами у сьогоднішній день мученицької кончини ми, християни, прославляємо Пророка і Хрестителя Господнього Іоана, про якого Сам Господь свідчить так: «Бо кажу вам: з народжених жінками немає жодного Пророка, більшого за Іоана Хрестителя» (Лк. 7:28) Continue reading
ПРАКТИЧНЕ І АКАДЕМІЧНЕ БОГОСЛОВ’Я
Богослов’я не є для людини якимось далеким і відстороненим явищем. Людина, створена «за образом і подобою» Божою, може у дійсності спілкуватися з Богом. Вона може по суті своїй стати подібною до Бога – під дією благодаті Божої; вона оживляється Богом, і все її життя наповнюється сенсом згори. Вимовлені нею слова стануть богослов’ям, якщо вони будуть виразом, відображенням і породженням розуму, який знаходиться в єднанні і у живому, дійсному спілкуванні з іпостасним Божественним Словом. Continue reading
«ЄРЕСЬ ПІД ВИГЛЯДОМ НАУКИ»
У ІІІ – IX ст.ст. Церква зіткнулася з серйозною проблемою – коли християнство зустрілося з еллінізмом, іншими словами, коли сталася зустріч богонатхенного богослов’я з філософськими теоріями досократиків, класичної метафізики (Платон, Аристотель) та неоплатонізму.
Богослови, які жили на Сході, обговорювали з філософами богословсько-онтологічні та космологічні проблеми, намагаючись дати на них відповідь, ґрунтуючись на богослов’і Одкровення. Оскільки їм не вистачало знань про Бога, отриманих емпіричним, досвідченим шляхом, поступово вони прийшли до різних єресів, як, наприклад, аріанів (представники аріанства) та більш пізні єретики. Continue reading