ДІЯЛЬНІСТЬ ПІНСЬКОГО БОГОЯВЛЕНСЬКОГО БРАТСЬКОГО МОНАСТИРЯ В XVII – XX СТ.СТ.

Пінський Богоявленський чоловічий монастир виник на межі XVI – XVII ст. За одними даними, він вже існував в 1596 році і його архімандрит Єлисей брав участь в Брестському церковному соборі. Однак, більш точним є факт, що обитель була заснована, завдяки турботам шляхтянки Раїси Макарівни Гарабурди (або Яніни Галабурдінай), дружини Слонимського судді, на початку XVII ст. Вона мала дерев’яні житлові будинки на ділянці землі, який називався «Полозовщина». Сюди Раїса Макарівна поселила ченців Лещинської обителі, яка за наказом короля Сигізмунда III була передана уніатам. Потім вона побудувала келії для ченців. Continue reading

ЧЕРНЕЧЕ ЖИТТЯ ЯК ПОКАЗНИК ДОСКОНАЛОСТІ

З виникненням чернецтва, в Церкві з’явився особливий спосіб життя. Однак це не означає, щоб була створена одночасно і нова етика. У Церкві немає окремої етики для мирян і окремої для ченців, подібним же чином Церква не робить відмінностей між двома цими категоріями людей відносно їх зобов’язань перед Богом. Християнське життя загальне для всіх. Загальною ознакою всіх християн є «бути і називатися Христовими»[1]. Тобто, своє буття і ім’я вони зводять до Христа. А це означає, що справжнім і правдивим християнином може бути названий тільки той, хто в своєму житті і поведінці спирається на Христа. Однак чинити так, живучи в миру, виявляється важко. Continue reading

СТАРЕЦЬ ЙОСИП ІСІХАСТ І ВІДРОДЖЕННЯ СВЯТОГІРСЬКОГО ЧЕРНЕЦТВА

Відродження афонського чернецтва, яке спостерігається в даний час, стало фіксуватися статистично на початку 70-х років. Статистичне дослідження, проведене в липні 1972 року, показало, що загальна кількість ченців на Афоні досягло 1.146 чоловік. Це на одиницю перевищує число ченців, вказане в минулому 1971 журналом Irenikon [1], який публікує періодичні статичні дані афонського чернецтва. З тих пір постійне зменшення числа ченців афонської спільноти змінилося стабільним і вражаючим зростанням. Continue reading

БОГОРОДИЦЯ І СУЧАСНЕ АФОНСЬКЕ ЧЕРНЕЦТВО

Поза всяким сумнівом, Богородиця є найбільш смиренною, найбільш чистою, найбільш скромною, найпрекраснішою й найсвятішою жінкою цього світу. Вона стала Матір’ю Бога і всіх людей. Її смиренність було істинною, чистота – винятковою, простота з’явилася її прикрасою, а безмовність перевершила б самим звуком проповідь. Її святість була очевидна для всіх. Її непорочна покора, дівоцтво, що пронизує всю її сутність, виняткова скромність і безмежна безмовність всього Її життя стає  повчальними прикладами для кожного з нас. Continue reading

ПОДОЛАННЯ СМЕРТІ В ЧЕРНЕЧОМУ ЖИТТІ

Якийсь авва з Геронтікону говорив: «Я – не монах, але бачив справжніх ченців». Ось чому я перебуваю сьогодні серед вас. На основі побаченого мною я спробую сказати кілька слів про те, хто він, православний монах, і про тісний зв’язок між нами, літургійним життям монастирів і особистим досвідом святих аскетів. Continue reading

ПРО ПІСТ ОТЦІВ-ПУСТЕЛЬНИКІВ

Благодать Божа вказала моєму серцю прийти в це благословенне місце в лютому рятівного 1910. Я побажав відправитися в Кавсокалівійскій скит, де здійснювали свій чернечий подвиг мої земляки: преподобний Акакій, а також два брати ієромонаха, духовним батьком яких був Пантелемон [1], преподобних і доброчесних монах, 103-річний старець, ймовірно, найстаріший з усіх нині живих святогорців.

Після прибуття на Святу Гору я прийняв тверде рішення вести аскетичне життя і по суші відправився з монастиря Дафні в Кавсокалівійскій скит. Проходячи, однак, повз святого монастиря Діонісіат, де в той день відбувалися похорони престарілого ієродиякона, я був вражений порядком, що панував тут, надихнувся аскетичним духом і місцевою природою. В результаті я прийняв рішення залишитися тут, поклавши на преблагого Бога і чесного пророка Предтечу надії на своє спасіння. Continue reading

НАРОДЖЕННЯ ЧЕРНЕЦТВА

Чернецтво – це не тільки християнське, а й загальнерелігійне явище. Ще до появи християнства на історичній арені чернецтво вже існувало в лоні східних релігійних культів. В іудаїзмі в епоху виникнення християнства теж побутували релігійні громади, такі як ессеї в Палестині або терапевти (цілителі) в Єгипті, які крім аскези сформували певний спосіб життя, що нагадує чернечий. Однак, якщо східним релігіям, панівна тенденція яких – відхід від світу, аскеза і чернецтво спочатку притаманні, то в юдаїзмі, як і в будь-який інший релігії з месіанським або пророчим характером, вони виникають як засоби вираження релігійного почуття. З іншого боку, аскеза як особливий спосіб життя, який є обов’язковою умовою для відходу зі світу і розвитку чернецтва, була відома вже в елліністичному світі. Continue reading