Tag Archives: Богослов’я

ПРАВОСЛАВ’Я – НАДІЯ НАРОДІВ ЄВРОПИ

Posted on by

І Вступ

Єдина Європа ХХІ-го століття знаходиться в пошуку своєї ідентичності. «Європейська самобутність-ідентичність» не була важливою проблемою, оскільки її формували тільки економічні і політичні чинники. Однак з того часу, як культурні та, особливо, релігійні чинники довелося вирішувати з точки зору пошуку цієї ідентичності, розгорнулися серйозні дискусії, виникли напружені розбіжності і гострі конфлікти відносно того, щоб «Європейська конституція» не відображала у собі християнської ідентичності Європи. Continue reading →

ВІРА І НАУКА У ПРАВОСЛАВНІЙ ГНОСЕОЛОГІЇ І МЕТОДОЛОГІЇ

Posted on by

А. Реальна проблема або псевдо-проблема?

Протиставлення віри і науки та, як наслідок, конфлікт між ними є проблемою, характерні для західноєвропейської думки (франко-латинської), але є псевдо-проблема для православної святоотцівської традиції. Ця думка базується на історичних даних цих двох регіонів. Continue reading →

ПРАКТИЧНЕ ВИРАЖЕННЯ ЛЮБОВІ ДО ГОСПОДА.

Posted on by

Наша Церква шанує двох великих святих – Павла з Фів та Іоана Каливіта. Їхні життєві історії є дещо дивними, але цілком звичними для нас, ченців. Перший був серед перших людей, щоб стати монахом, так як він дійсно покинув світ і пішов у пустелю зовсім один. Обидва жили осібно з Господом, що було нечуваним та рідкісним в ті дні. У певному сенсі вони були піонерами цього способу життя. Останній (Іоан Каливіт) жив пізніше Павла. Він був маленькою дитиною коли покинув дім, щоб стати монахом, палаючи ревністю. Через декілька років він покинув свій монастир і повернувся додому, але залишився вірним обраному шляху, ведучи боротьбу, що перевищує людські сили та закінчивши там життя. Continue reading →

КРАЙНОЩІ У БОГОСЛОВ’Ї І У ЖИТТІ

Posted on by

Між двох крайнощів, як говорив Аристотель, є середина, яка є чеснотою. Доброчесність є серединою не в сенсі чогось проміжного, але в сенсі повноти, яка їй притаманна. Тому він і говорив, що якісно чеснота є крайністю, а кількісно вона є серединою. Наприклад, хоробрість кількісно не досягає зухвалості, але також і не опускається до боягузтва, це чеснота між боягузтвом і зухвалістю. Кількісно вона між ними, тобто є серединою, але якісно вона є крайністю, найвищим, що повинно мати – хоробрістю, а не зухвалістю чи боягузтвом. Continue reading →

ПРАКТИЧНЕ І АКАДЕМІЧНЕ БОГОСЛОВ’Я

Posted on by

Богослов’я не є для людини якимось далеким і відстороненим явищем. Людина, створена «за образом і подобою» Божою, може у дійсності спілкуватися з Богом. Вона може по суті своїй стати подібною до Бога – під дією благодаті Божої; вона оживляється Богом, і все її життя наповнюється сенсом згори. Вимовлені нею слова стануть богослов’ям, якщо вони будуть виразом, відображенням і породженням розуму, який знаходиться в єднанні і у живому, дійсному спілкуванні з іпостасним Божественним Словом. Continue reading →

«ЄРЕСЬ ПІД ВИГЛЯДОМ НАУКИ»

Posted on by

У ІІІ – IX ст.ст. Церква зіткнулася з серйозною проблемою – коли християнство зустрілося з еллінізмом, іншими словами, коли сталася зустріч богонатхенного богослов’я з філософськими теоріями досократиків, класичної метафізики (Платон, Аристотель) та неоплатонізму.

Богослови, які жили на Сході, обговорювали з філософами богословсько-онтологічні та космологічні проблеми, намагаючись дати на них відповідь, ґрунтуючись на богослов’і Одкровення. Оскільки їм не вистачало знань про Бога, отриманих емпіричним, досвідченим шляхом, поступово вони прийшли до різних єресів, як, наприклад, аріанів (представники аріанства) та більш пізні єретики. Continue reading →

ХРИСТОС І ПРОБЛЕМА СУСПІЛЬСТВА

Posted on by

Наскільки людина очищається від пристрастей, настільки вона набуває можливість і для істинного спілкування з Богом і з іншими людьми.

Ті, хто дивляться на людину з позиції романтики і чисто зовні переносять зло з особистостей у суспільство, бо  вважають, що зміна суспільства на краще призведе до зміни і людей на краще. Але православні християни, не відкидаючи значення впливу суспільства на особистість людини, першорядне значення надають преображенню особистості людини через покаяння і за допомогою Божественної благодаті. Continue reading →

ПОСМЕРТНА ДОЛЯ НЕХРЕЩЕНИХ НЕМОВЛЯТ: ВІЧНЕ БЛАЖЕНСТВО АБО ГІРКІ МУКИ?

Posted on by

Облиште дітей і не забороняйте їм приходити до Мене, бо таких є Царство Небесне

Мт. 19:14

Всіх нас лякає смертний час і посмертна доля, адже всі ми грішні і усвідомлюємо свою гріховну природу. Але яка доля невинних немовлят, які навіть не змогли прийняти Таїнство Хрещення у силу різних трагічних причин? Ця стаття присвячена роздумам на цю тему, у ній узагальнено погляди святих отців Церкви на це питання. Continue reading →

ПРОБЛЕМИ БІОЕТИКИ І ПРАВОСЛАВНА СВІДОМІСТЬ

Posted on by

Сучасна «масова свідомість» найчастіше гостро реагує на малозначні, по суті, нікчемні події, прагне оцінити найменші деталі суспільного життя і, навпаки, часто залишає без уваги глобальні соціокультурні зміни, що відбуваються у суспільстві. Зовсім недавно на авансцену громадської думки вийшли проблеми біоетики, про які багато казали медичні експерти, філософи, соціологи, журналісти. Однак обговорення цих проблем поступово зійшло нанівець, та й сам біоетичні контент значно редукувався і з полемічного поля змістився в область поширених штампів, кліше, нав’язаних суспільству стереотипів, згідно з якими існують доведені і усталені істини сучасної біоетики, незаперечні і аксіомичні. Навіть сама так звана «експертна» полеміка у сфері біоетики перетворюється у набір традиційно висунутих однією стороною аргументів «за» або «проти» і контраргументів, пропонованих іншою стороною, побудованих також на тезах і твердженнях, що перетворилися у банальності і загальні розважання. Continue reading →

ІСУС ХРИСТОС – БОГ НАДІЇ

Posted on by

Ісус Христос – Бог надії

Рим. 15:13

Незважаючи на те, що Христос жив серед людей, ділив з ними хліб і житло, для євангелістів і перших християн Ісус залишався реальністю, не просто великою людиною, а Божественною реальністю – Господом. Земне життя Ісуса Христа, за Євангелієм, є справжнім людським життям. Воно має свій початок і свій кінець. Ніщо людське не чуже Ісусу. Він радіє, як і ми, він потребує відпочинку і прагне спокою. Він вчить, проповідує, наставляє і, як ніхто інший, проникає у внутрішній світ своїх слухачів. Він трудиться і бореться, як і ми. Він живе і страждає, як і усі ми. Ісус – не тільки людина, а й духовна їжа. Continue reading →