Пінський Богоявленський чоловічий монастир виник на межі XVI – XVII ст. За одними даними, він вже існував в 1596 році і його архімандрит Єлисей брав участь в Брестському церковному соборі. Однак, більш точним є факт, що обитель була заснована, завдяки турботам шляхтянки Раїси Макарівни Гарабурди (або Яніни Галабурдінай), дружини Слонимського судді, на початку XVII ст. Вона мала дерев’яні житлові будинки на ділянці землі, який називався «Полозовщина». Сюди Раїса Макарівна поселила ченців Лещинської обителі, яка за наказом короля Сигізмунда III була передана уніатам. Потім вона побудувала келії для ченців. Continue reading
Tag Archives: Білорусь
ІКОНОГРАФІЯ БЛАГОВІЩЕННЯ ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ
- Благовіщення Пресвятої Богородиці 1-а пол. XVIII ст. З Преображенської церкви с. Коматово Гродненської обл. (Білорусь)
З усіх свят, присвячених Діві Марії, Благовіщення Пресвятої Богородиці – найдавніше. Першим коренем усіх свят називає його Іоан Златоуст (IV- ст.). Святкування цієї події почалося, як вважають дослідники, в Константинополі: у V ст. воно ще не було загальним, але незабаром ввійшло в основні дванадцять християнських свят.
Зображення цієї події невідомі катакомбному мистецтву. Вони могли з’явитися не раніше Третього (Ефеського) собору (431 р.), який, засудивши єресь Несторія, ввів шанування Марії як Богородиці. В основі свята Благовіщення лежить свідоцтво про відвідини Марії архангелом Гавриїлом в Євангелії від Луки (1:26-38). Continue reading
ДО ІСТОРІЇ КАНОНІЗАЦІЇ ТА ЦЕРКОВНОГО ВШАНУВАННЯ СВЯТОГО РІВНОАПОСТОЛЬНОГО КНЯЗЯ ВОЛОДИМИРА
У липні в Україні урочисто відзначалися 1000-річчя з дня кончини святого рівноапостольного Великого князя Володимира, цей факт відчутно збільшив інтерес суспільства до церковної історії загалом, та історії канонізації та вшанування святого рівноапостольного Київського князя Володимира.
Для розгляду цього питання нам варто звернутися до історії агіографії Київської православної митрополії Константинопольського патріархату.
Так, перші спроби канонізації Великого Київського князя Володимира почалися – при активному сприянні його нащадків – незабаром після смерті. Вже митрополит Іларіон у своєму «Слові» (середина XI в.) Намагається довести, що «християнство на Русі було прийнято завдяки мудрості й розуму Володимира Святославовича, а не під впливом і зовнішнім тиском». Автор називає Володимира «рівноапостольним» і вважає за необхідне приєднати його до сонму святих» [1, ст. 716]. Continue reading
ВІЗАНТІЙСЬКА ТРАДИЦІЯ У БІЛОРУСЬКОМУ МИСТЕЦТВІ ІКОНОПИСУ XV СТОЛІТТЯ
- Успіння Пресвятої Богородиці. XV ст.
Особлива роль Білорусі у становленні та розвитку іконопису в «Slavia Orthodoxa» (світі слов’янського православ’я) тільки зараз починає освоюватися вченими, що вивчають, а головне – що відкривають нові пам’ятники білоруської культури. [1]
Білорусь є берегинею пізньої візантійської художньої традиції 15 століття, представленої грецькою візантійською або італійсько-критською школою, за визначенням провідних представників російської візантиністки початку ХХ століття М.П. Кондакова і М.П. Лихачова. У XV сторіччі ця традиція була добре відома на білоруських землях і зробила вплив на формування місцевої школи іконопису. Паралельно схожий процес взаємовпливу візантійської традиції і російського іконопису спостерігався в Московії. Для сучасників «критська манера» була вищою оцінкою іконописного твору. Про це йшлося в одному з найзначніших підручників з техніки іконопису Діонісія з Фурньє. А диякон Павло Алепський, син сирійського патріарха, що здійснював разом з батьком подорож по слов’янських землях в XVІІ столітті, по старій пам’яті використовував це поняття, коли треба було похвалити ікони. Continue reading
СМОЛЕНСЬКА ІКОНА БОЖОЇ МАТЕРІ, ІМЕНОВАНА «ОДИГІТРІЯ»
28 липня / 10 серпня
Смоленська ікона Божої Матері, іменована “Одигітрія”, що означає «Дороговказна», по Церковним переказами, була написана святим євангелістом Лукою під час земного життя Пресвятої Богородиці. Святитель Димитрій Ростовський припускає, що цей образ був написаний на прохання антіохійського правителя Феофіла. З Антіохії святиня була перенесена до Єрусалиму, а звідти імператриця Євдокія, дружина Аркадія, передала її в Константинополь Пульхерії, сестрі імператора, яка поставила святу ікону у Влахернському храмі. Continue reading
АКАФІСТ ПРЕПОДОБНОМУЧЕНИКУ АФАНАСІЮ БРЕСТСЬКОМУ
Кондак 1
Зразком істинним Твоєї любові до людей показав Ти, Владика наш Господь, слугу свого Афанасія, зробив Ти його добрим пастирем і зміцнив на боротьбу за спасіння стада Твого православного, милість подав Ти йому навіть до крові постраждати за Святе Православ’я. Тому і його полум’яними молитвами, затверди нас у вірі Православної, Отче, бо ми з вірою і надією співаємо:
Радуйся, преподобномученику Афанасій, непохитний стовп Православ’я. Continue reading
КАНОН ПРЕПОДОБНОМУЧЕНИКУ АФАНАСІЮ БРЕСТСЬКОМУ, ГЛАС 8
Пісня 1
Ірмос: Воду пройшов як сушу, / і єгипетського зла уникнув, / ізраїльтянин заспівав: / Визволителю і Богу нашому співаймо.
Мойсей колись, хресним знаком води розділів, / пройшов з ізраїльтянами скрізь Чорне море і землі обітованої досягнув, / ти ж, преподобномученику, ношенням хреста плоть свою умертвив, / місця обітованого досягнув єси, у якому правда живе. Continue reading
ДО ІСТОРІЇ ВШАНУВАННЯ ПАМ’ЯТІ ПРЕПОДОБНОЇ ЄФРОСИНІЇ ПОЛОЦЬКОЇ В КИЇВСЬКОМУ ПРАВОСЛАВ’Ї
Однією з найбільш цікавих сторінкою історії Київського Православ’я є історія канонізації і церковного шанування святої преподобної Єфросинії Полоцької. Хоча білоруські дослідники не раз писали про її канонізацію ще в XII ст. [1, ст. 10], деякі російські історики піддають сумнівам вшанування преподобної Єфросинії вже під час Київської Русі (і Полоцького князівства) і відносять його на більш пізній час – максимум до кінця XVI – початку XVII ст.ст. При цьому вони спираються на те, що на Московських Помісних соборах 1547 і 1549 років офіційного визнання канонізації преподобної Єфросинії не відбулося, а служба святий була затверджена РПЦ лише відносно недавно – в 1893 році [2, ст. 22]. Continue reading
ДО ПИТАННЯ БОГОСЛУЖБОВОГО ВИКОРИСТАННЯ ТЕКСТІВ ФРАНЦИСКА СКОРИНИ
Перша половина XVI ст. визначилася епохальною подією в історії Київського Православ’я та загалом християнської історії Великого Князівства Литовського – в 1517 році почалася видавнича діяльність Франциска Скорини, а у 1520 р. – ним відкрито першу друкарню на білорусько-українських землях у Вільні. Виникнення білоруського національного друкарства, яке швидко досягло високого рівня, стало чинником відродження білоруської культури. Це мало істотне значення і для України. Адже, у той час культурне життя білоруського та українського народів у багатьох відношеннях становило єдиний процес. Continue reading
ПРАВОСЛАВНА ІКОНА ВОЗНЕСІННЯ ПОЧ. XVII ст. З г. СЛУЦЬКА
Вознесіння Ісуса Христа на небо на сороковий день по Воскресінню є одним із великих, двунадесятих свят. Образ Вознесіння Господнього обов’язково містився серед ікон святкового ряду іконостасу. Але дана велика ікона з церкви на честь архідиякона Стефана г. Слуцька, не входила у святковий ярус іконостасу, а була храмовою іконою в одній із численних православних слуцьких церков (можливо, спочатку вона перебувала в Воскресенськом храмі). Ікона виконана з великою ретельністю і художньою виразністю. На міцному левкасі майстерно вирізаний по фону рельєфний орнамент з сітчастим рапортом, покритий блискучою позолотою, так само як і накладні дерев’яні профільовані рейки обрамлення. На рамі вмонтовані об’ємні накладки з дерева, що імітують дорогоцінні камені в золотій оправі. Вони немов вплетені у витончений срібний орнамент, блискучий на чорному тлі полів рами. Continue reading