І Слово стало плоттю, і вселилося між нами, повне благодаті й істини; і ми бачили славу Його, славу, як Єдинородного від Отця (Ін. 1:14). Бо належало, щоб Той, для Якого все i від Якого все, Той, Хто приводить багатьох синив у славу, вождя спасіння їх зробив довершеним через страждання. (Євр. 2:10).
Оскільки образ впав і розбився, то ніхто інший, як тільки Творця повинен був виклопотати його оновлення. «Бо Він сказав — і сталося, Він повелів — і створилося» (Пс. 32:9). Continue reading
Пандемія не випадкова, це ознака часу, це плід божественного гніву. Це – плід божественного гніву, бо людина діє всупереч своїй природі, всупереч логіці. Уявіть собі, скільки це засмучує Святий Дух, і Господь є нам не в вигляді месника, а у вигляді отця і допускає такі випробування не як покарання, а як повчання, рухоме любов’ю, і все для того, щоб привести до себе заблукалу людину, яка загубилася в сутінках, привести до себе через хворобу, через випробування, через це напоумлення, щоб людина прийшла до Нього і усвідомив не тільки в теорії шляхом читання книг, але і на практиці, що він по суті – мізерний. Continue reading
Свята Гора, Володіння Божої Матері – це місце, яке Пресвята Богородиця благословила ще під час Свого земного життя. Тут Вона щодня перебуває і тепер, будучи Дороговказом і Живоносне Джерело для всіх Своїх дітей, що трудяться у добрим подвигу. І сама свята Гора, що народжує святих – це Живоносне Джерело, бо тут з точністю зберігаються всі перекази нашої Православної Церкви і дотримується чернечий чин; тут зберігаються православні святині, чудотворні ікони, святі мощі мучеників, преподобних і сповідників і святий Пояс Божої Матері. Continue reading
Спільножитний монастир являє собою з’єднаних в одну сім’ю розсіяних дітей Божих (Ін. 11:52), де кожен служить ближньому з увагою та любов’ю. Це не співжиття індивідуумів, які не мають один до одного ніяких почуттів, але спільна хода людей, які бажають складати одне тіло, радіють духовному росту свого брата, єдиним серцем і устами поклоняються і служать Богу, Який є главою тіла Церкви і будь-якого церковного і чернечого збору . Continue reading
Свята Гора Афон та її спадщина упродовж багатьох століть відігравали винятково важливу роль у розвитку вітчизняної духовності й культури як в епоху Київської Русі, так і за доби національно-визвольної боротьби українського народу в XVII ст. та в пізніші часи. Не без впливу афонських подвижників здійснювалося воцерковлення запорозького козацтва і залучення його до боротьби за релігійне і національне звільнення українського народу [1]. Continue reading
Пам’ять 7/20 лютого
Дивовижний єпископ Парфеній був сином Христофора, який служив дияконом в одній з церков Мелітополя. Сам Парфеній не отримав світської освіти. Проте, він з великою старанністю слухав Святе Письмо, за що вже ранньому віці удостоївся відвідин Божественної благодаті. У ті роки він ще не явив світові свої чесноти, щосили намагаючись бути непомітним. Парфеній почав творити чудеса, коли йому виповнилося 18 років. Зверніть увагу, наскільки очевидно його людинолюбство. Неподалік від його будинку розташовувалася гавань, куди він ходив рибалити. Однак спійману рибу він не їв і не віддавав її знатним людям. Навпаки, він продавав її, і всі виручені з продажу гроші роздавав бідним. Таким чином, завдяки цій допомозі, він удостоївся вінця святого людинолюбства. Continue reading
Господь прийшов у світ не для того, щоб поліпшити умови цього земного життя, не для того, щоб запропонувати нам якусь нову політичну і економічну систему, не для того, щоб навчити якомусь методу досягнення психофізичного рівноваги. Він прийшов перемогти смерть і дарувати нам життя вічне. «Бо так полюбив Бог світ, що віддав Сина Свого Єдинородного, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне» (Ін. 3:16). Continue reading
І. Підкорення помислів на послух Христові
Назва цього розділу взято з Другого послання святого апостола Павла до Коринфян, в якому говориться: «зброя бо нашого воювання не тілесна, але міцна Богом на зруйнування твердинь, ми руйнуємо задуми і всяке винесення, що підіймається проти пізнання Бога, і полонимо всяке знання на послух Христові … » (2 Кор. 10:4-5). Про які твердинях йдеться і чому нашу боротьбу проти них святий Павло пов’язав з помислами, відкриває нам преподобний Юстин Чилійській в своїй книзі «Тлумачення Першого і Другого Послань до Коринфян св. апостола Павла»: «Кожен гріх, увійшовши в душу нашу, негайно починає зводити твердиню для себе і для своєї єдиної доньки – смерті, і для свого батька – диявола. Гріх зазвичай зароджується в думках, потім, як невидимий поліп, поступово простягається на всі сфери нашого єства: на душу, совість, волю, серце. Звідси боротьба з гріховними помислами, наша щоденна боротьба». Далі преподобний Юстин пояснює нам, що тільки коли підкоримо свої помисли, свій розум і думки, Творці і Богу, тільки тоді ми усвідомлюємо, що є істина, правда, життя, світло, Бог і ми самі. Це добровільне підкорення кожного помислу Христу – перша жертва, яку приносить людина, пішовши за Ним по шляху віри і любові. Continue reading
Сьогоднішній день, мої любі брати та отці, – привід для духовної радості і веселощів, бо сьогодні ми святкуємо Різдво Приснодіви Богородиці Марії, пахощі квітки, що виросла «від кореня Євсея». Ми вшановуємо «народження загальної радості», що являє собою «початок усіх свят і початок Таїнства Христа», згідно святому Андрію Критському. Це народження стало причиною відродження, оновлення і перетворення всього творіння. Сьогодні народжується Та, Хто дивним і непізнаваним чином народить вічного і незалежного від часу Бога Слова, Творця і Спасителя світу. Continue reading
Чернецтво, як початково євангельське життя, засноване на ряді правил, яким вільно і без примусу слідують ті, що бажають трудитися і вгодити Богу.
Монастир, як місце перебування і служіння ченця, колиска чернечого життя, це не просто місце проживання, будинок, але в першу чергу – училище вищого досвіду та свідомості через спільне проживання і взаємну турботу братів один про одного, а також через дотримання монастирських норм і статутів. Continue reading