ПРАВОСЛАВНА ЦЕРКВА НА ВОЛИНІ У 30-Х РОКАХ ХХ СТ.

Волинь у 30-х рр ХХ ст. перебувала у складі Другої Речі Посполитої, в якій домінуючою релігією був католицизм. Волинський край же споконвічно був православним. Постає питання: яким шляхом розвивалася державна політика Другої Речі Посполитої стосовно православної церкви на Волині? Другій за чисельністю після Римо-Католицької Православній церкві належало зайняти своє місце в політичній системі міжвоєнної Польщі.

Для тогочасної Волині Православ’я було однією із форм національного життя. Цю обставину усвідомлювала польська влада. Крім того, основна маса духовенства мала проросійські настрої, що загрожувало державності Польщі. Тому польській державі довелось маневрувати між наростаючим українським національно-церковним рухом та реакційним духовенством і керівництвом Церкви, щоб перетворити її спочатку на лояльну до існуючого устрою, а згодом і на підтримуючу силу. Перевага тієї чи іншої політичної течії в Польщі змінювала лише акценти церковної політики, мета ж залишалась одна – перетворити православних українців на лояльний до існуючого ладу елемент шляхом державної, церковної та національної асиміляції.[1] Continue reading

МИТРОПОЛИТ ІЛАРІОН (ОГІЄНКО) ЯК ДОСЛІДНИК КУЛЬТУРНО-ОСВІТНЬОЇ ДІЯЛЬНОСТІ КНЯЗЯ ВАСИЛЯ-КОСТЯНТИНА ОСТРОЗЬКОГО

Доля митрополита Іларіона (Івана Огієнка) частково була пов’язана з Острогом. Саме тут він екстерном закінчив гімназію в 1903 р., одержавши атестат про середню освіту.

Перебування в Острозі не могло не вплинути на майбутнього вченого. Тут він мав можливість познайомитися з багатьма пам’ятками давнини, зокрема, із залишками колишнього замку князів Острозьких. Це було не останнім чинником, який визначив його інтерес до дослідження історії Острозького князівства, передусім діяльності князя Василя-Костянтина Острозького. Continue reading

ПРОПОВІДЬ У НЕДІЛЮ 10-Ю ПІСЛЯ П’ЯТИДЕСЯТНИЦІ

У ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа

Улюблені брати і сестри!

Сьогодні ми чули в Євангелії розповідь про те, як Господь зцілив біснуватого, якого не могли зцілити учні Господа, хоча батько цього біснуватого хлопчика спочатку звертався до них. І Господь пояснив, чому вони не могли його зцілити. Спочатку Він сказав: «О, роде лукавий і розбещений, доки терплю вас?» – Очевидно, це відносилося до тих, хто не міг зцілити, тобто до учнів; а коли вони наодинці Його запитали, чому вони не могли зцілити, хоча вони були Їм послані теж зцілювати людей, то Він сказав їм, що цей рід «нічим не виходить інакше, окрім як молитвою і постом». Continue reading

ПРЕПОДОБНИЙ АЛІПИЙ КИЄВА-ПЕЧЕРСЬКИЙ, ІКОНОПИСЕЦЬ

Пам’ять 17/30 серпня

Аліпий Києво-Печерський був одним з перших і кращих українських іконописців, пострижений у ченці преподобним Никоном (+ 1088; пам’ять 23 березня / 5 квітня), з молодих років жив у Києво-Печерському монастирі. Іконопису він учився у грецьких майстрів, які розписували Печерську церкву. Святий Аліпий був очевидцем чудового дива, коли іконописці прикрашали живописом вівтар, то в ньому сама собою зобразилася ікона Пресвятої Богородиці; при цьому ікона блищала яскравіше сонця, потім з вуст Пречистої Богородиці вилетів голуб, що, політавши довгий час по церкві, влетів у вуста Спаса, зображеного на іконі, що перебувала у верхній частині церкви. Continue reading

АКАФІСТ ДО ЧУДОТВОРНОЇ ІКОНИ САМБІРСЬКОЇ БОГОРОДИЦІ

Кондак 1

Непереможній Владичиці Богородиці перед її чудотворною Самбірською іконою співаємо оцю подячну пісню. А Ти, царице наша й покровителько, захисти нас від усякого лиха, бо кличемо:

Радуйся, усіма оспівана Мати Христа Господа!

Ікос 1

Ангелів і людей Владичице, Богородице пренепорочна, перед Самбірським пресвітлим і предивним Твоїм образом молимося Богові всемогутньому, а Тобі, усіма оспівана Мати, кличемо: Continue reading

АКАФІСТ УСПІННЮ БОЖОЇ МАТЕРІ

Кондак 1

Обраній від усіх родів Божій Матері і Цариці, Яка підноситься від землі на Небеса, благоговійний спів за Пречисте Твоє Успіння приносимо, раби Твої, Богородице. Ти ж, що маєш перемогу над смертю, від усяких нас смертоносних бід визволи, щоб ми взивали до Тебе:

Радуйся, Обрадувана, в Успінні Твоєму нас не залишаєш Ти. Continue reading

ПЕРЕНЕСЕННЯ МОЩІВ ПРЕПОДОБНОГО ОТЦЯ НАШОГО ФЕОДОСІЯ, ІГУМЕНА КИЄВА-ПЕЧЕРСЬКОГО

Пам’ять 14 / 27 серпня

У вісімнадцятий рік з того часу, як преподобний отець наш, Феодосій перенесений був душею від землі на небо [1], Господь благоволив, щоб і тіло його було перенесено з печери під святу і подібну небу печерську церкву. Останнє відбувалося таким чином. Continue reading

ПРОПОВІДЬ У 9-ю НЕДІЛЮ ПІСЛЯ П’ЯТИДЕСЯТНИЦІ

Побачивши ж сильний вітер,злякався і, коли почав тонути, закричав: Господи, спаси мене!

Мт. 14:30

Слава Отцю, і Сину, і Святому Духу.

Улюблені брати і сестри!

Сьогодні читання Євангельське передає нам про дивне ходінні Спасителя по воді, про те, як Господь утихомирив бурю і врятував Апостола Петра від потоплення, коли той, запитавши у Господа дозволу, пішов по морю, але, засумнівавшись в заступництві Божому, почав тонути, волаючи: Господи , спаси мене! Continue reading

ПРЕПОДОБНІ МУЧЕНИКИ ФЕДІР І ВАСИЛЬ КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКІ

Пам’ять 11/24 серпня

Преподобні мученики Федір і Василь Печерські здійснювали чернечий подвиг в ХI ст. у Ближніх печерах Києва. Святий Федір роздав своє багатство жебракам, пішов у монастир і оселився в варязької печері, сусідній з печерами преподобного Феодосія. Багато років пробув він тут у суворім пості. Коли ворог посіяв у ньому скорботу об розданому маєтку, святий Василь втішав його: «Прошу тебе, брат Федір, не втрачай нагород; якщо хочеш майна, Візьми все, що є у мене».

Continue reading

ІЄРАРХ БІЛОРУСЬКОЇ АВТОКЕФАЛЬНОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ – АРХІЄПИСКОП СЕРГІЙ (ОХОТЕНКО)

«… Ми всі, православні українці і білоруси, були, є і будемо рідними дітьми православної Помісної Київської Церкви…»

З проповіді архієпископа Сергія на Великдень 1959 р. Б.

Кожен народ має своїх праведних, які присвятили все своє життя своїй країні та нації. Всі вони заслужили визнання і пам’ять своїх народів, а деякі удостоїлися і Вищої слави – вінця Господа нашого Ісуса Христа. Але якою невимовної любов’ю Господньою потрібно палати, що б у важких обставинах добровільно взяти на себе і інший хрест – хрест допомоги іншому, нехай і братньому народу, зрозуміти його біль, вивчити мову, стать і його світильником православної віри … Саме таким був архієпископ Білоруської Автокефальної Православної Церкви українець Сергій (Охотенко). Continue reading