Христос Воскрес!
Улюблені брати і сестри!
Сьогодні ми з вами чули євангельську розповідь про бесіду Спаса з жінкою у колодязя Якова в Самарії. Обставини цієї бесіди надзвичайні в багатьох відносинах.
Христос звертається із проханням і вчить не тільки грішну жінку, але жінку з народу, яки іудеї вважали відкинутим, язичниками… Усяке зіткнення із самарянами вони почитали для себе зневагою. Continue reading
Пам’ять 20 травня / 2 червня
Святий благовірний князь Довмонт (Домант) Псковський, князь Нальшинайський (Нальшанський), був родом з Литви-Білорусі, спочатку був язичником. В 1265 році, рятуючись від міжусобиць жмудинських князів, був змушений бігти з Литви й з 300 литовськими сім’ями прийшов у Псков, який був містом кривичів. Білоруська-псковська земля стала його другою батьківщиною. Тут, по вираженню літописця, «дихнула на нього благодать Божа», коли з усією своєї світою він прийняв святе Хрещення з ім’ям Тимофій і вдостоївся великих дарунків від Господа. Уже через рік за доблесть і істинно християнські чесноти псковичи обрали його своїм князем. Протягом 33 років він керував містом і був єдиним князем за всю історію Пскова, що зумів так довго прожити в злагоді й спокої із псковським вічем. Він був справедливий і строго стежив за правосуддям інших, щедро подавав милостиню, приймаючи жебраків і мандрівників, благоговійно шанував церковні свята, захищав храмам і монастирі і сам заснував обитель на честь Різдва Пресвятої Богородиці. Князь Довмонт був славним захисником Західної границі білоруських земель та Київського православ’я.
«Ми завжди молилися за те, щоб Господь послав
мир в серця людей і щоб в Україні ніколи не
проливалася людська кров. Нехай Христос дарує
українському народові єдність якої йому
завжди не вистачало. Тільки чесна праця во
славу Божу і на добро людям може вивести
Україну з духовної і економічної кризи. Як
людині повітря, як сонце й дощ для землі,
Українській Державі потрібна єдина помісна
національна православна Церква, канонічно
незалежна від Московського Патріархату»
Патріарх Філарет
ХХ сторiччя увійде в iсторiю Христової Церкви як сторіччя, в якому була поставлена остання крапка в iснуваннi церковної імперії — Московського Патріархату. I хай сьогоднi вiн ще хворобливо чiпляється за свої колишнi церковнi колонiї, влаштовуючи розколи, сiючи ворожнечу, роздаючи анафеми, незаперечним є те, що сумна iсторiя самозваного «ІІІ-го Рима» закiнчилася. Continue reading
Пам’ять 15/28 травня
Преподобний Ісая в числі інших Києво-Печерських святих здійснював свій чернечий подвиг у XI – початку XII століття.
Основним подвигом його життя були безмовність і невтомну працю, за що він іменується Працьовитим. Монастирська традиція відрізняє цього подвижника від його тезки, також печерського постриженика і єпископа Ростовського (1077-90 рр.). Continue reading
У час, коли в Польщі піднімається питання про т.зв. «волинську різанину», пропоную матеріал, як польська Армія крайова рівно 70 років тому (26 05.1943 р.) знищила перше православне українське село на Холмщині.
Їдучи з Холма до Грубешова, зразу за Білим Полем (як у нас називали), на 29 кілометрі ви відвідаєте старовинне українське село Ратиборовичі. Ліворуч од нього за 4 км — мої Стрільці. У Стрільцях мешкало 3 родини поляків, 7 — мурав’яків, решта 140 родин називали себе русинами. Поляки їх також так називали. До чести моїх земляків і на відміну від деяких сучасних закарпатців вони ніколи не відщеплювалися од спільного українського пракоріння. Continue reading
11 Травня 2013 року в Турові сталося освяченням кафедрального собору на честь святителів Кирила та Лаврентія Туровських.
До речі, саме з Туровських земель починалося православ’я в нашому краї. З Турова поширювалася Євангельська звістка по території всієї Східної Європи більше 1000 років тому. Тут зберігся фундамент стародавнього собору, який датується XII століття. Сучасний собор зведений недалеко, в самому центрі невеликого містечка, де колись налічувалося до 70 церков. Під час татарських набігів колишнє удільне Туровський князівство втратило політичне значення, але не втратила духовного авторитету. Continue reading
Пам’ять 13 / 26 травня
Священомученик Макарій Канівський жив у XVII столітті. Це булі скрутни часі для православних Білорусі та України. Життєвий подвиг, здійснений священомученика, був подвигом захисту Православної віри в умовах нерівної виснажливої боротьби, коли захищати можна було тільки майбутнє Київського Православ’я, оскільки те, що зберігалося від урагану унії, зносилося татарськими набігами. Continue reading
Кондак 1
Вибрані володарем сил Господом Ісусом у апостоли мовою слов’янською, Мефодію і Кириле богомудрі, співом прославимо вас, предстоятелів наших, ви ж, маючи відвагу до Господа, від усяких бід молитвами вашими позбавите нас, що співають: Радуйтеся, Мефодію і Кириле, народів слов’янських апостоли і богомудрі наставники.
Ікос 1
Ангелів Творець і Господь сил поставив вас бути просвітителями мовою слов’янською; тому й благодать Його є з вами, що захищає і зміцнює вас у всі дні життя вашого як допомога безперервна, славу Божу в містах і пустелях словом і ділом ви несли всім. Тому і ми, що отримали мову з рук ваших, вірою в Христа від вас освічені, співаємо вам так: Continue reading
Пам’ять 11 / 24 травня
У роки царів-іконоборців грецьких Лева Вірменина і після нього Михаїла Травлія, який Балбос називався, тоді і сина Михаїлового Теофіла, був у Солуні, граді Тесалонікійському, муж доброродний і багатий на ім’я Лев, чином воїн, саном сотник, мав дружину Марію. Вони народили цих двох світильників світу і просвітлювачів країв словенських Методія і Константина, названого пізніше у святій схимі Кирилом. Спершу-бо Методій, старший за народженням, віку дійшов і у воїнському полку служив, і цар його знав, і воєводою поставив, і послав у краї, що межували зі слов’янами. Це ж було з Провидіння Божого, аби навчився мови словенської, бо мав їм пізніше учителем духовним і пастирем бути. Continue reading
Пам’ять 10/23 травня
Святитель Симон, єпископ Володимирський і Суздальський, описувач життя Києво-Печерських преподобних отців, ще в юності прийняв чернечий постриг у Києво-Печерської обителі, ймовірно, в другій половині XII століття.
У 1206 році був призначений ігуменом Володимирського монастиря Різдва Пресвятої Богородиці, а в 1214 році, за бажанням князя Георгія Всеволодовича + 1238), був поставлений першим єпископом Володимира -на- Клязьмі і Суздаля. Continue reading