На Святому Афоні не служать панахиду по кожному ченцеві окремо. Разом з коливом (кутею) для святого, по якому йде поминальна служба, ставлять і маленьку тарілочку з кутею для всіх покійних. Поминаються ігумени останнього століття священики і монахи останніх 30 років. Кутю поміщають поруч з іконою святого. Також покійних поминають щосуботи, крім субот, що збігаються з Господніми святами. По суботах маленьку бляшану тарілочку з вареною пшеницею ставлять під іконою Христа. Continue reading
Category Archives: переклад
ЧИ ЖИВЕМО МИ В СВІТЛІ П’ЯТИДЕСЯТНИЦІ
Вічний, священний, нескінченний, нестворене світло, що висвітлює відроджений та воскреслий всесвіт, – це Сам Христос, «світло істинне», бо світло Христове просвітило всіх. Ми сповідуємо це в нашій ранковій молитві: «Христос, світло істинне, просвіти і освяти кожну людину, що приходить у світ». Крім того, про це говорить нам і сам Господь: «Я світло світу» (Ін. 8:12). Світлом є не тільки Христос, але і Його Небесний Батько і Пресвятої Дух, як співається в ексапостіларії неділі П’ятидесятниці: «Світло Отця, світло Слово і Святий Дух». Євангеліст Іоан проповідує, що «Бог є світло, і немає в ньому ніякої темряви» (1 Ін 1:5) . Continue reading
П’ЯТИДЕСЯТНИЦЯ: ОСОБЛИВЕ СВЯТО
Я з вами по всі дні, до кінця віку
Мт. 28:20
Цими словами Ісус прощається зі своїми учнями в момент Свого Вознесіння на Елеонській горі. Це остання Його дія, з одного боку, є прощанням, а з іншого – такою собі обіцянкою. Це здається суперечливим. Але Ісус більше не буде присутній у світі «знайомий» для апостолів таким чином, обіцяючи, тим не менш, не залишати їх осиротілими і покинутими. Continue reading
ІКОНОГРАФІЯ ЗОБРАЖЕННЯ «ЗІШЕСТЯ СВЯТОГО ДУХА НА АПОСТОЛІВ»
Після зображення «Воскресіння Христового» таким же яскравим прикладом «Богослов’я в образі» є ікона Пресвятої Трійці, написана преподобним Андрієм Рубльовим. Святкування на честь Пресвятої Трійці відбувається в День зішестя Святого Духа на апостолів, і ця подія також має свою ікону, іменовану «П’ятидесятниця».
В основі цього зображення лежить сказання книги Діянь святих апостолів (Дії. 2:1-13), з якого нам відомо, що в День П’ятидесятниці апостоли були зібрані разом в Сіонській світлиці, і в 3-й годині дня (за нашим часом у дев’ятому годині ранку) стався шум з неба як би буря раптова зірвалася. Шум наповнив увесь дім, де були апостоли. Прийшли також вогненні язики і спочили по одному на кожному з апостолів. Усі ж вони сповнились Святого Духа, і почали говорити іншими мовами. Це привернуло увагу мешканців Єрусалиму, зібрався народ і дивувався страшному явищу. Continue reading
П’ЯТИДЕСЯТНИЦЯ
Глас 6: Благословен Ти, Христе Боже наш, що зробив премудрими рибалок, послана на них Духа Святого, і через них уловив всесвіт. Людинолюбець, слава Тобі.
Велика обіцянка Господа негайно була виконана. Велика була радість П’ятидесятниці. Учні Господні ще не оговталися від посланого на них випробування – відсутності Христа. Мовчазні і зосереджені, вони сидять у світлиці. Тим не менше, в глибині їхніх душ криється якесь таємниче сподівання, очікування і солодка надія. Всі вони зберігають мовчання. Їх серця, подібні порожнім посудинам, завмерли в очікуванні тієї години, коли вони наповняться небесним дощем Божественної мудрості і любові. Вони – суха земля, на яку незабаром впаде животворящий дощ, і потім кожна часточка цієї землі покриється зеленню. Свіжий вітер буде хвилювати її, листя і гілки будуть колихатися, поки не з’являться стиглі плоди, готові вигодувати небо. Continue reading
ЦЕРКОВНЕ ПОМИНАННЯ СПОЧИЛИХ
Тема цієї доповіді: Церковне поминання спочилих, іншими словами, молитва Церкви про наших спочилих братів. Доповідь складається з двох частин. У першій ми постараємося дати історичний огляд цього питання, тобто розглянути традиції і церковну практику заупокійних служб із самого її зародження до часу, коли остаточно встановився богослужбовий порядок. Continue reading
ТРОЇЦЬКА БАТЬКІВСЬКА СУБОТА
Христос, пояснюючи садукеям Таїнство воскресіння, говорив, що Він Бог Авраама, Ісака та Якова, «Бог не мертвих, а живих» (Мт. 22:32). Слідуючи цим вченням Христа, Церква ховали померлих християн за межами храму, всередині якого відбувалися Таїнства, зокрема, Євхаристія, вважаючи, що «у Бога всі живі». Continue reading
ВОЗНЕСІННЯ ГОСПОДНЄ
Вознесіння Христа є ще одним яскравим відкриттям Його слави і етапом в порятунку людини, що володіє величезним значенням. Через свою величезну любов до людини Бог пішов по шляху самознищення і з висот Божественності прийшов до прийняття людської плоті, пройшов через Страждання, саму принизливу смерть і, дійшовши до чертогів пекла, повернувся на свій небесний трон, сівши поруч з вічним Отцем. Сила тяжіння та інші закони природи скасовуються. Господь всього творіння продовжить Своє спасительну справу з небес: «Хто зійшов, Той саме й піднявся високо над усі небеса, щоб наповнити все» (Еф. 4:10). Первосвященик Христос пройшов небеса (див. Єв. 4:14), вступив в нерукотворні Святая Святих, зробився предтечею нашого спасіння і, перебуваючи праворуч Отця, заступається за нас (див. Рим. 8:34, Еф. 2:7, Євр. 6:20). Continue reading
ПРАВОСЛАВНА ІКОНА ВОЗНЕСІННЯ ПОЧ. XVII ст. З г. СЛУЦЬКА
Вознесіння Ісуса Христа на небо на сороковий день по Воскресінню є одним із великих, двунадесятих свят. Образ Вознесіння Господнього обов’язково містився серед ікон святкового ряду іконостасу. Але дана велика ікона з церкви на честь архідиякона Стефана г. Слуцька, не входила у святковий ярус іконостасу, а була храмовою іконою в одній із численних православних слуцьких церков (можливо, спочатку вона перебувала в Воскресенськом храмі). Ікона виконана з великою ретельністю і художньою виразністю. На міцному левкасі майстерно вирізаний по фону рельєфний орнамент з сітчастим рапортом, покритий блискучою позолотою, так само як і накладні дерев’яні профільовані рейки обрамлення. На рамі вмонтовані об’ємні накладки з дерева, що імітують дорогоцінні камені в золотій оправі. Вони немов вплетені у витончений срібний орнамент, блискучий на чорному тлі полів рами. Continue reading
ОБПАЛЮЮЧЕ СЛОВО
Існує слово, яке ранить, зачіпає наше сумління, хвилює, викликає гнів, лайку, ворожість, сліпу ненависть. Слово, яке обпікає, приводить у лють багатьох наших сучасників. Слово-цвях, слово-ніж, яке розбурхує, дратує, викликаючи бісівський сказ.
Мова йде не про звичні або, навпаки, нові, слова політичної пропаганди та публіцистичного красномовства. Навпаки, це слово дуже давнє і століттями не втрачає своєї актуальності. Слово, що займає значне місце в житті суспільства, породженням якого б суспільства або політичної системи воно не було. На цьому слові ґрунтується життя і смерть. Це слово динамічне, вибухонебезпечне, ефективне, розбурхуючи. І це слово – Бог. Continue reading