Чергове посоромлення України, українців і Церкви Христової в Україні…
На догоду чужинцям, чужих держав, державно-церковних і церковних політики (як папського Ватикану, так і Московії (Російської Федерації)), «духовні керманичі» від Української Греко-Католицької Церкви показали світу іще раз, що українці розділені, і при цьому навіть цього не соромляться… Continue reading
Перлиною стародавнього Меджибожа є могутній замок, побудований на мисі між двома річками – Південний Буг та Бужок.
Перші літописні свідчення про існування дерев’яної фортеці, розташованої на цьому місці, датуються ХІІІ ст. – період діяльності князя Данила Галицького та його боротьби з монгола-татарами. Continue reading
Кондак 1
Непереможним рабам Господа Вседержителя, Вірі, Надії і Любові і мудрій матері Софії, похвальні пісні вам у зворушенні приносимо. Ви ж, маючи сміливість перед Христом Богом, моліться за нас, щоб визволитися нам від гріхів і скорбот і щоб ми подячно взивали до вас:
Радуйтеся, Віро, Надіє і Любове, разом з Софією, матір’ю вашою премудрою. Continue reading
Пам’ять 8/21 і 14/27 вересня
Ліснянська ікона Божої Матері знаходиться у Вельському повіті Гродненської губернії. Тут, на березі річки Білки, розташоване велике село Лісне, що називається так від безлічі дрімучих густих лісів які його оточували. Недалеко від цього селища є досить значне піднесення із залишками старовинних ровів, від чого місцеві жителі іменують його «окопами». Оповіді говорять, що це місце було укріпленням, створеним хрестоносцями під час їхньої боротьби з Литвою і Польщею. На цьому узвишші розташований православний жіночий монастир, заснований у 1885 році. У церкві цього монастиря і знаходилася стародавня чудотворна ікона Богоматері. Continue reading
Юрій ІІІ Юрійович Олелькович – один з останніх представників знаменитого роду слуцьких князів Олельковичів, який царював краєм впродовж двох сотень років.
Його батько Юрій ІІ Юрійович був одним з найбільших магнатів Великого Князівства Литовського, входив до складу Ради ВКЛ. Мати Катерина Тенчинська була дочкою воєводи Кракова – тодішньої столиці Польщі. Юрій ІІІ мав ще двох молодших братів – Симона IV та Олександра. Continue reading
Прийдіть до Мене, всі струджені і обтяжені, і Я заспокою вас
Мт. 11:28
Останнім часом на сторінках соціальних сіток, форумах та ЗМІ знову активно заговорили про місце Православної Церкви, зокрема і Української Православної Церкви Київського Патріархату, її архієреїв та кліриків у політично-суспільному житті. Зокрема, деякі особи, декларуючи себе вірними Київського Патріархату, почали обливати брудом ієрархів та священиків нашої Церкви за благословення кандидатів у депутати або молитву за них. Цей процес вже вийшов за рамки нормальної дискусії та набув певного негативного забарвлення, що несе велику небезпеку духовному здоров’ю та єдності нашого народу. Тому ми, у цій короткій статті, спробуємо дати певну відповідь на подібну критику «участі архієреїв та священиків у виборах». Continue reading
Господь, що живе на небесах, бажаючи з’явитися на землі та з людьми пожити, уготував спершу на ній місце поселення слави своєї — пречисту Матір свою: так звичайно діють царі, коли хочуть прийти в якесь місто, то готують передусім собі в ньому палац для пробуття. А що палаци земних царів зводяться премудрими митцями із коштовних речей, на найвищому місці, красніші й просторіші від інших людських жител, так і в небесного Царя слави палата творитися має. У Старому Заповіті, коли захотів Бог жити у Єрусалимі, збудував йому Соломон храм премудрим митцем Хірамом, що був повен мистецтва, і розуму, і знання, як робити будь-яке діло, створив же з речей найдорожчих, від виборного каміння з дерев добропахучих кедра та кипариса, що їх привозили з Ливану, і з чистого золота на найвищому місці, на горі Морія. І найоздобнішим, бо створив херувимів на стінах, дерева усілякі та квіти. Continue reading
Бог, цар віків, котрий поклав часи і літа в своїй владі[1], і в них до слави своєї, а людям від справ заспокоєнню узаконив усілякі свята, дав повеління у Старому Заповіті святкувати спеціально вересень у всі роки, щоб люди в цей місяць, звільнившись од суєт житейських, трудилися одному Богові. Таке в книгах Мойсеевих пишеться: «І промовив Господь до Мойсея, говорячи: «Промовляй до Ізраїлевих синів, говорячи: сьомого місяця, першого дня місяця буде вам спочинок… жодного робочого заняття не будете робити в усіх оселях ваших і принесете всепалення, Господу» [2] коли в день сьомий Творець після шестиденного всього живого свого створення, благословив і на святість його, спочивав тоді, то людині заповів, кажучи: «Шість день працюй і, а день сьомий — субота для Господа, Бога твого: не роби жодної праці своєї у той день[3]. Continue reading
У 1569 році знаний білоруський друкар і перекладач Петро Мстиславець, по запрошенню купців Мамоничив, приїжджає в Вільню та засновує там друкарню. Ця відродила кириличне друкарство опісля півстоліття після припинення видавничої діяльності Ф. Скорини. У ній випускалися монументальні барвисто оформлені видання, що відрізнялися зовнішнім виглядом і високою культурою друку: широкими полями, виразним півуставного шрифтом, рясним вживанням кіноварі, іншими помітними елементами художньо-поліграфічного оформлення. У виданнях П. Мстиславця чудова, хоча і в дещо ускладненою манері, виконані всі фігурні гравюри, великі декоративні заставки стародруків стилю. Continue reading
28 серпня / 10 вересня
Колиска чернечого життя Київського Православ’я, Києво-Печерська лавра, заснована 1051 році преподобними Антонієм і Феодосієм Печерськими, поширювала сяйво великих духовних подвигів по всій землі Київської Русі. Ченці Києво-Печерського монастиря стали першими трудівниками білоруського та українського чернечого подвижництва. Їх молитовні подвиги надихнули наступні покоління на великі духовні труди.
Ця обитель, за словами Києво-Печерського Патерика, була поставлена «сльозами, постом, молитвою, чуванням». Преподобний Антоній, говорить один з авторів Патерика, «не мав ні золота, ні срібла, але придбав все сльозами і постом». В бутність ігуменом преподобного Феодосія лавра жила милостинею, яку в достатку отримувала від князя і від мирян, залучуваних благочестям і святістю життя чернечої громади. Continue reading