У кінці 80-х – початку 90-х років ХХ ст., у СРСР, зокрема і в Україні, почали активно діяти десятки, коли не сотні неопротестанських деномінацій та різноманітних сект. Використовуючи духовний вакуум, які створила атеїстична політика радянської влади, вони активно почали вербувати нових адептів не тільки на всьому колишньому радянському просторі, а і в європейських країнах т.зв. «соціалістичного табору». Аналізуючи стрімке поширення громад неопротестантів, потрібно відразу підкреслити, що вони приваблювали та приваблюють людей, які мало знайомі з традиційним християнством, але із запитом на інтуїтивно зрозумілу легку християнську віру і життя без складного догматичного вчення та богослужіння. Новонавернений відразу, без проходження довгого та важкого шляху богопізнання, починав відчувати гордовите самовідчуття себе як людини загалом доброї та гідної. При цьому ватажки неопротестантів особливо підтримують і розвивають у новонавернених почуття, що одразу після початкового «покаяння» він вважається святим і праведним, який має викривати та засуджувати грішників, насамперед православних. Continue reading
Category Archives: Бібліотека
ІСТОРИЧНІ МАНІПУЛЯЦІЇ МИТРОПОЛИТА ВОЛОКОЛАМСЬКОГО ЩОДО КИЇВСЬКОЇ МИТРОПОЛІЇ: ВІДПОВІДЬ З АФОНУ
1686: Коли церковний дозвіл подається як вічний титул власності
У нещодавній публікації ми прочитали, що митрополит Волоколамський Антоній під час відкриття виставки «Імена російської дипломатії: Омелян Українців» охарактеризував передачу Київської митрополії у 1686 році як «відновлення історичної справедливості», посилаючись, безумовно, на текст Синодального рішення 1686 року, яким Вселенський Патріарх надає Московському Патріархові з дозволу право висвячувати обраного Київського митрополита. (ἔχῃ ἐπ’ ἀδείας χειροτονεῖν Κιόβου Μητροπολίτην — «мати дозвіл висвячувати Київського митрополита»). Варто зазначити, що на цій виставці одним із експонатів є також оригінал Синодального рішення 1686 року. Однак, незважаючи на цей факт, цілком очевидно, що митрополит не знає його змісту. Він вибірково подає історію, вилучаючи церковний текст із його історичного контексту, і намагається представити певне тлумачення як єдину можливу істину. Таким чином, він намагається перетворити церковну історію на інструмент для підтвердження сучасних церковних або політичних позицій. Однак Синодальний акт існує. І якщо прочитати його повністю та уважно, картина виявляється значно складнішою, ніж та, яку нам представляють. Continue reading
ПРОПОВІДЬ ЄПИСКОПА ТОМІСЬКОГО ПАНАРЕТА, ПАТРІАРШОГО ЕКЗАРХА ЛИТВИ, ВИГОЛОШЕНА У ВІЛЕНСЬКОЇ БІЛОРУСЬКІЙ ПАРАФІЇ БЛАГОВІЩЕННЯ У 13-ТУ НЕДІЛЮ ПІСЛЯ П’ЯТИДЕСЯТНИЦІ
«Бог ніколи не покидає Свого виноградника»
Дорогі мої брати і сестри!
У сьогоднішньому Євангелії Христос розповідає нам про людину, яка посадила виноградник. Вона обгородила його, доглядав за ним, забезпечив усім необхідним, а потім довірив його людям доглядати за ним.
Зазвичай, коли ми чуємо цю притчу, ми звертаємо увагу на виноградарів та їхні дії. Але сьогодні я хотів би поговорити більше про власника та сам виноградник. Continue reading
ПОСЛАННЯ З НАГОДИ 35-РІЧЧЯ ВІДНОВЛЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ ЄПИСКОПА БОРИСА (ХАРКО)
«Пізнайте правду, і Правда вас вільними зробить» (Ін. 8:32)
35-річчя відновлення незалежності нашої держави, що триває в умовах війни з одвічним північним ворогом України, заставляє нас знову і знову замислитися над суттю і цінністю буття вільними особами, вільними людьми, вільною спільнотою, вільним народом, вільною державою, вільною Церквою. Continue reading
АРХІЄПИСКОП ФІНЛЯНДСЬКИЙ: «НЕ ІСНУЄ ТАКОГО ПОНЯТТЯ, ЯК ПРАВОСЛАВНА ЯДЕРНА ЗБРОЯ» – РІЗКА КРИТИКА ПАТРІАРХА КИРИЛА
Святого не можна призвати до армії
У Саровському лісі здійснилися дві події. На початку дев’ятнадцятого століття там жив відлюдник на ім’я Серафим: чоловік, який жив самотньо в хатині за монастирем, годував ведмедя з руки та приймав усіх, хто знаходив дорогу до його дверей. Він став найулюбленішим святим у Росії. Сто років по тому, в тому ж лісі та частково в тих самих стінах, було створено першу ядерну зброю Радянського Союзу. Continue reading
КОЛИ ЦЕРКОВНА ПАСТИРСЬКА ОПІКА ПЕРЕТИНАЄТЬСЯ З ДЕРЖАВНИМ СУВЕРЕНІТЕТОМ
Інформація про те, що Болгарський Патріарх Даниїл та окремі ієрархи надіслали листи до українського суду на підтримку Київської митрополії Української Православної Церкви Московського патріархату (УПЦ МП), порушує питання, яке виходить далеко за рамки конкретного судового провадження. Воно торкається делікатної межі між церковною солідарністю, канонічними відносинами між помісними православними церквами та повагою до суверенітету незалежної держави. Continue reading
КОЛИ ОБРАЗ ВОРОГА ВИТІСНЯЄ ОБРАЗ ХРИСТА
В останні місяці в болгарському публічному просторі накопичується специфічна релігійно-публіцистична мова, яка все частіше виходить за межі шанобливого тону і перетворюється на реальний суспільний конфлікт. Приводом для цього є реакції на низку культурних подій та популярних суспільних явищ, що тлумачиться у спосіб, який викликає напруженість та розкол у болгарському суспільстві. Continue reading
ЧОМУ УАПЦ (1942) НІКОЛИ НЕ ВИЗНАВАЛА КАНОНІЧНОСТІ УАПЦ (1921) ТА ДУХОВЕНСТВО ЛИПКІВСЬКОГО РУКОПОЛОЖЕННЯ
Питання «канонічності пресвітеріанського висвячення архієреїв» на І Всеукраїнському соборі 1921 р., а також рукоположенного ними духовенства давно вирішено. Воно було остаточно закрито ще 27 серпня 1949 р., коли в Нью-Йорку прийняв нову архієрейську хіротонію останній єпископ липківського рукоположення Іоан Теодорович (він мав цілком канонічне рукоположення священника в РПЦ). Також через нові хіротонії було прийнято в УАПЦ (1942) його духовенство липківського рукоположення. Continue reading
ПРО ЩО ЩЕ РОКАМИ МОВЧИТЬ МИТРОПОЛИТ ОНУФРІЙ?
1.Не засуджує пропаганду війни з боку патріарха Кирила Гундяєва, собор УПЦ лише заявив, що не розділяє погляди патріарха Московського. Тобто соратник Путіна підбиває цього нового Гітлера на геноцидальну війну знову і знову, а УПЦ лише не розділяє ці погляди!!! До 24.02.22 всю антиукраїнську інформаційну війну РПЦ проти України розділяли і зараз у цій війні активно беруть участь. Continue reading
РОСІЯ ЯК «БОГОМ ВСТАНОВЛЕНА ІМПЕРІЯ?»: БОГОСЛОВСЬКИЙ АНАЛІЗ ОДНІЄЇ ІДЕОЛОГЕМИ
І. Вступ
Останніми роками в російському церковному та навколоцерковному середовищі дедалі частіше лунають твердження про особливе богообране покликання Росії, її нібито сакральний імперський статус та особливу історичну місію. Подібні погляди висловлюють не лише політики, але й окремі православні публіцисти та блогери, серед яких Павло Граматік. Continue reading