Сьогодні, коли Київське Православ’я жадає звільнення з духовного полону Московського Патріархату, час переглянути і деякі сумнівні пам’яті, що були нам накинута для політичних цілей.
На наш погляд, однією з таких пам’ятей є і пам’ять «віленських мучеників» (Антонія, Іоанна, Євстафія), яких нібито покарав Великий князь Ольгерд за приналежність до «православної (християнської) віри» 1347 року Continue reading
ПЕРША ЛІТУРГІЯ КИРИЛА СТЕЦЕНКА
Кирила Стеценко пише свою Першу літургію святого Іоана Золотоустого, твір масштабний і натхненний. Він виявить стрімкий поступ автора. Попри надмірну перенасиченість його тогочасного життя працею для заробітку – учителювання, регентування в кількох церквах, діяльність оглядача-рецензента оперних вистав у “Раді” – він помітний учасник культурно-громадського спілкування. А ще – автор чимраз популярніших творів, що звучали в концертах.
31 травня 1907 року Кирила Стеценко презентував протоієрею Григорію Серговському, діду дружини, Першу літургію з відповідною присвятою. Це – знаменна подія на творчому шляху композитора: окреслено музичну концепцію, знайдено кореляти поєднання канону відправи з музичною драматургією. Яскравий тематичний матеріал твору, що невдовзі стане репертуарною класикою, буде довершено в Другій літургії 1910 року. Continue reading
Кондак 1
Незбагненним промислом для вічного блага світ готуючи, людям час і образ кончини Ти, Господи, визначив; прости всім відвіку спочилим усі гріхи їхні, прийми їх в оселі світла і радості, поспіши відкрити їм обійми Отчі і почуй нас, що звершуємо їх пам’ять і співаємо: Continue reading
Від редакції: Стаття відомого російського дослідника Г.М. Запальського розповідає про спроби реформування чернечого життя в Російської Православної Церкві у початку ХХ ст., особливо після лютовської Революції. Вона розвінчує сучасний міф Московського Патріархату про «розквіт російського чернецтва» у ХІХ – початку ХХ стст. саме через кількість монастирів та ченців, при чому, як підкреслює автор, реформа не здійснена і до сьогодні…
Зовнішні характеристики російського чернецтва передреволюційного часу виглядали оптимістично. Число монастирів, жіночих громад і їх насельників швидко росло, причому з прискоренням. У 1914 році налічувалося 1025 монастирів і громад і майже 95 000 ченців. Множилося число шкіл, лікарень, богаділень і інших закладів при обителях. Дуже великим був приплив паломників в монастирі. Після революції все це дало привід багатьом говорити про відродження або розквіт російського чернецтва в XIX – початку XX століття. Про це до сьогодні пише багато російських і зарубіжних дослідників. Continue reading
При вході в церкву вівтар усіма ченцям без винятку повинні знімати камилавки (так часто називаються клобуки). Одягати при виході з вівтаря.
Браття, що стоять в храмі, оголюють голови в наступний час: Continue reading
До тих, котрі по старому постять на Пасху. Це слово було виголошене після другого, або навіть і третього слова проти аномеїв
Знову крайня і невідступна нужда змушує нас сьогодні, перервавши порядок попередніх бесід, говорити саме про неї і відволікає від суперечок з єретиками. Ми мали намір знову закликати в любові поговорити про славу Єдинородного, але безглузда заповзятість бажаючих по-старому постити на Пасху змушує нас усе нинішнє повчання використати для їхнього лікування. Continue reading
У картині, яку малює перед нами ця притча, укладено гостре протиріччя. «Два чоловіки прийшли до храму помолитися: один фарисей, а другий митар» (Лк. 18:10). У першої частині притчі описується позиція фарисея і зміст його молитви.
У своїй молитві фарисей вдається до вражаючого протиставлення себе іншим людям. Він дякує Богові за те, що не схожий на інших: грабіжників, кривдників, перелюбників і митаря, що стоїть поруч. Іншими словами, фарисей проводить лінію розділу між собою і іншими, вважаючи, що він знаходиться в храмі по праву, в той час як всі оточуючі не можуть входити сюди, оскільки є грішниками. Continue reading
Сьогодні, мої улюблені браття, разом зі святим апостолом Тимофієм, учнем апостола Павла, ми святкуємо пам’ять святого і всеславиного преподобномученика Анастасія Перського.
Воістину, він висвітлював все творіння яскравіше і світліше сонця, адже приклад його – один з найвидатніших в історії персів, душі яких були щільно закриті і не відкрилися, щоб прийняти світло сонця Правди. Всеславиний преподобномученик Анастасій затьмарив світло сонця і зірок, що його співвітчизники – вогнепоклонники, відомі східні волхви, зберігали як зіницю ока. Continue reading
Проти тих, котрі дотримують юдейський піст, і проти самих юдеїв. Виголошене за п’ять днів до посту, після того, як уже було сказане інше слово
Уже при дверях беззаконний і нечестивий піст юдейський. Не дивуйтеся, що я назвав цей піст нечестивим, — що звершується проти волі Божої, воно є нечисте понад усе, — будь-то жертва чи піст. Отже, вже через п’ять днів наступить беззаконний юдейський піст. А я за десять днів, а то й більше, зробив попереднє зауваження, щоб уберегти від небезпеки ваших братів. Але ніхто нехай не звинувачує нас у завчасності слова, яке ми запропонували за стільки днів. Continue reading
Є хвилини, коли слова здаються бідними і убогими, дурними і незв’язними. Саме в ці хвилини, як би ти не протестував проти цього, збурений гординею і самолюбством, ти змушений визнати, нехай ненадовго, свою нездатність взятися за важку – богословську і агіографічну – тему, щоб розповісти про надлишок самовиснаження (кенозису) святих в ім’я любові і про їх чистому і нехитрому жертовному служінні.
Так відчуваю я себе зараз, починаючи писати про полум’яного воїна пустелі, намагаючись перенести на папір все несказанне і невимовне, що з’єднує і поєднує в своїй всечесній особі авва і наставник чернецтва – преподобний Антоній Великий. Continue reading