Часто запитую себе: а якою повинна бути моя смерть?
Маю безліч варіантів! Проте усвідомлюю, що, звісно, все в Божих руках…
Хоча є речі, розпоряджатися якими доручив мені Сам Господь – це моє життя.
Я можу обрати таке життя, щоб спокійно дожити до глибокої старості, дочекатися онуків, правнуків. Спочатку я забуду як звати моїх сусідів, потім родичів, потім забуду хто я і навіщо ходити саме в туалет. Зрештою, захворію якоюсь хронічною хворобою, зляжу, мене глядітимуть діти і онуки, передаватимуть мене як почесну варту, виноситимуть судна, митимуть мої сухі та неслухняні члени, перевертатимуть, щоб не було пролежнів. Я крехтітиму, лаятимусь та кидатимуся в них лайном. А вони у свою чергу будуть думати: «Коли ж він умре, зараза! Так вже дістав нас усіх! Сил нема!» Continue reading →