Наступного дня захотів Він піти в Галілею. І знайшов Він Пилипа та й каже йому: Іди за Мною! А Пилип із Віфсаїди походив, із міста Андрія й Петра. Пилип Нафанаїла знаходить та й каже йому: Ми знайшли Того, що про Нього писав був Мойсей у Законі й Пророки, Ісуса, сина Йосипового, із Назарету. І сказав йому Нафанаїл: Та хіба ж може бути з Назарету що добре? Пилип йому каже: Прийди та побач. Ісус, угледівши Нафанаїла, що до Нього йде, говорить про нього: Ото справді ізраїльтянин, що немає в нім підступу! Говорить Йому Нафанаїл: Звідки знаєш мене? Ісус відповів і до нього сказав: Я бачив тебе ще давніш, ніж Пилип тебе кликав, як під фіґовим деревом був ти. Відповів Йому Нафанаїл: Учителю, Ти Син Божий, Ти Цар Ізраїлів! Ісус відповів і до нього сказав: Через те віриш ти, що сказав Я тобі, що під фіґовим деревом бачив тебе? Більш від цього побачиш! І Він каже йому: Поправді, поправді кажу вам: Відтепер ви побачите небо відкрите та Ангелів Божих, що на Людського Сина підіймаються та спускаються.

Ін. 1:43-51

Одного разу, коли я закінчив літургію, до мене підійшов чоловік із досить дивним запитанням: «Чи все це потрібно?» Під «усім цим» він мав на увазі літургію, облачення, ікони в церкві тощо. Він був харизматичним євангелістом і, безперечно, для нього все це було зайвим. Я подивився на нього, задумався і сказав: «Це те, що нам дано, і це для нас святе. У нас немає причин це змінювати». Continue reading →