Ніякої земної радості не існує без печалі.
Іоан Дамаскин
Всі ми, без сумніву, усвідомлюємо протиріччя навколо недавнього проголошення автокефалії для Православної Церкви України Константинопольським Патріархатом. Як український православний священик, я не можу не бачити, як слова святого Іоана є точним описом положення Православної Церкви у цілому і мене особисто. Continue reading
«Безсумнівно, що в даному питанні ми стикаємося з глибокою еволюцією догми». Це цитата з інтерв’ю Папи Римського Бенедикта XVI від 2015 року, де обговорювався різкий контраст між вченням Тридентського Собору і тим, що відбувається від Другого Ватиканського собору пізнім Католицьким вченням з приводу долі померлих нехрещених. Мені згадався цей коментар, коли я читав про рішення Папи Римського Франциска від 2018 року про поправки до Катехізису стосовно абсолютної неприпустимості страти – рішення, давно очікуване в теології недавніх Пап, особливо Іоана Павла II. У лютому цього року, на сьомому Світовому Конгресі проти смертної кари, Франциск повторив, що позиція Католицької церкви з приводу страти «дозріла». Справді, у Католицькій церкві зараз можна спостерігати серйозну еволюцію догми щодо даного питання. Але є й інші причини, чому я згадав цитату з цього інтерв’ю, бо спостерігається логічний зв’язок між визнанням Бенедиктом змін в догмі та поправкою Франциска з приводу питання про покарання і його цілі з точки зору християнства. За словами Папи Франциска, в покаранні, яке «зазіхає на «недоторканність і гідність людини»», не можна знайти «справедливість», і це включає як покарання, здійснювані зараз, так і ті, які будуть здійснюватися за межами земного життя. Continue reading
1. Економічна криза, яку переживає сьогодні увесь світ, але особливо у нас, на півдні Європи, викликала депресію у мільйонів людей, а часом і відчай. Сьогодні все частіше люди усвідомлюють, що економічна криза – це лише один із проявів кризи суспільства в цілому, кризи цінностей. Криза суспільства, в свою чергу, є наслідком поширення в епоху добробуту теоретичних концепцій людини і природи, повністю протилежних християнським. Після того, як зі свідомості людини і суспільства була відкинута віра в Бога, в Бога істини, справедливості і любові, сучасна людина прийшла до висновку, що оскільки Бога немає, тому все дозволено. Continue reading
Богородице Діво радуйся…
Сьогодні свята Церква святкує всесвітній радісній празник Благовіщення Богородиці. Достойно і радісно Церква шанує цей день, співаючи, Благовісти земле радість велику хваліть небеса Божу славу. Нехай веселяться небеса, нехай радується земля. Сьогодні початок всіх торжеств Церкви Нового Завіту. Сьогодні відкривається небо і посланець Божий архангел Гавриїл сходить на землю і сповіщає Діві Марії, що Вона народить Сина Ісуса, Котрий буде Сином Всевишнього. Цей буде обіцяним Царем і відкупителем. Каже Марія ангелу, як це станеться коли Я мужа не знаю. Відповів ангел і каже їй: найде на тебе Дух Святий і сила Всевишнього осінить тебе, тому народжене святе, Сином Божим назветься. Каже Марія: «Я раба Господня, нехай буде Мені по слову твоєму, і відійшов від Неї ангел» (Лк.1:34) Правдивою окрасою і вершиною доброчесності християнина є дівоцтво, непорочність, чистота і невинність. Дай Бог, щоб всі християни, а особливо молодь величалися тою чеснотою. Continue reading
Хоча обов’язок кожної людини один, однак він дрібниться на безліч обов’язків. Виконуючи ці обов’язки, кожен з нас виконує свою повинність, а разом з тим – моральний закон. Наше завдання гармонійно розкласти і вчасно виконати свої обов’язки у слушний час, щоб вони не зіштовхувались між собою. Однак у нашому житті, куди гріх привніс розлад, таке зіткнення часто неминуче. Воно називається колізією обов’язків. Людина має у таких випадках в один час виконати декілька обов’язків або виконанням одного обов’язку порушити інший. Continue reading
Повертаючись думками у передсоборні період, я згадую як 12 грудня 2018 року дехто говорив «не надо нам Томосу, зачем он нам». На передодні об’єднавчого Собору велися гарячі дискусії щодо майбутнього Церкви, щодо її устрою, кандидатури предстоятеля. Ці дискусії, як і архієрейський Собор УПЦ КП показали, що єпископат не хоче бути мовчазним виконавцем а хоче приймати активну участь в створенні і утворенні Церкви яку вони (архієреї) активно розбудовували і немало для цього потрудилися. Саме голосування в Святій Київській Софії не було «за когось або проти когось», голосування було за майбутнє Української Церкви. Тому розмови про те, що якби голосування відбулося не так як воно відбулося тоді об’єднавчого Собору було б не було, а Київський Патріархат був би. Думаю, що це помилкова думка. Думаю, що Київський Патріархат був би далеко не таким яким він був до 15 грудня 2018 року. Continue reading
«Блаженні лагідні, бо вони успадкують землю»
Мт. 5:5
Це друга заповідь блаженства, на якій Григорій Ніський завважує наступне. Слухач, можливо, скаже, що якщо слідувати розташуванню сходин, то неможливо після Царства Небесного успадкувати землю. Навпаки, якщо слово повинно було слідувати природі речей, то послідовніше було б перед небом згадати про землю, бо з неї буде і наше сходження на небо. Але якщо трохи окрилимося словом і станемо на самому хребті небесного зводу, то знайдемо там небесну землю, призначену на спадок тим, які жили доброчесно; так що не виявиться помилки в порядку слідування блаженств, за яким в Божих обітницях вони запропоновані нам, спочатку небо, а потім земля. Бо видиме небо, що стосується тілесного відчуття, в усьому саме з собою споріднене; і хоча уявляється за місцевою відстанню високим, проте воно нижче духовної сутності, до якої не може сходити помисел, якщо не омине чуттєве. Якщо ж землею називається вищий жереб, то ніскільки не дивуйся цьому: тому що до низькості нашого слуху сходить Слово і сходить до нас тому, що ми не здатні були до Нього піднятися. Тому знайомими нам виразами і словами передає Воно Божественні Таїни… Continue reading