Кондак 1
Непереможній Владичиці на честь її покрову народ український співає цю подячну пісню. А Ти, що молишся за нас неустанно, охороняй від усякого лиха люд Твій, що кличе: Радуйся, покров й заступнице, спасителько душ наших!
Ікос 1
Ангельських хорів славою оточена, стоїть цариця перед престолом Господа, з Богословом і Предтечею за грішний світ слізно Христа благаючи, апостоли ж із пророками та архієреями ликуючи, кличуть до Неї: Continue reading
Пам’ять 15/28 червня та 30 вересня / 13 жовтня
Із життя святителя, яке написав митрополит Димитрій (Ростовський), ми дізнаємося, що святий Михаїл був першим митрополитом Київським, першим предстоятелем православної церкви в Русі-Україні. Константинопольський патріарх Миколай Хризоверг разом із собором єпископів призначив і поставив «у Русь» митрополитом Михаїла. Життєписець характеризує його як розумну й освічену людину. Усе життям він прожив немов святий. До нас не дійшло ніяких відомостей про діяльність святителя Михаїла до призначення «у Русь». Літописці подають різні відомості про його походження. Одні стверджують, що за національністю він був сирійцем, інші — болгарином. Уся діяльність першого митрополита Київського Михаїла була схожою на апостольські труди. Він займався проповіддю Євангелія, відкривав по великих містах кафедри. Святитель Київської Русі перш за все охрестив усе князівське оточення: синів князя Володимира, князівську знать і військо. Continue reading
Досліджуючи історію формування православної обрядовості більшість науковців починає свої розвідки з часу володимирського хрещення Київської Русі – 988 р. Це обумовлено традиційним поглядом на Київське православ’я, що сформувався під впливом російської історіографії в середині ХІХ – початку ХХ століть.
Разом з тим, по нашому міркуванню, поширення християнства на землях Київської Русі (сучасних Білорусі та України) нерозривно зв’язана з результатами праці святих рівноапостольного Кирила і Мефодія. Саме їх діяльність по перекладу Євангелія на слов’янську мову знайшла своє відображення в історичних літописах. Continue reading
Релігія завжди займала чільне місце в житті українців. На думку науковців, «завдяки ряду обставин свого національного буття, історії і особливостям своєї національної духовності український народ завжди був одним із найбільш релігійних народів світу. Релігійність свідомості українців, з одного боку, є наслідком впливів на їх духовний світ різних релігійних чинників, з другого – продуктом зовнішніх щодо кожного з них факторів: географічних, історичних, етнопсихологічних, господарських, соціально-психологічних тощо» [4, с. 5].
Мовою церкви на території сучасної України з давніх часів була церковнослов’янська (староболгарська за походженням), а згодом і національна українська мова. Шлях української мови до церкви був досить складний і тернистий, однак, як слушно зауважував Іван Огієнко, «кожна віра найміцніше зв’язана з рідною мовою народу, бо рідна мова – то основний родючий ґрунт кожної віри», «рідна мова – шлях до Бога» [9, с. 23]. Continue reading
У скрутне становище потрапляють священики, коли до них звертаються з проханням звершити вінчання осіб, які прожили разом вже багато років без церковного благословення. Деякі з подібних осіб мають не лише дорослих дітей, але навіть й онуків. Природно виникає запитання: яким же чином вінчати їх? Ні чин звичайний, ні чин вінчання другошлюбних не підходить. У даному випадку доречно використати Чин благословення подружжя, що прожило багато років без церковного благословення Continue reading
Пам’ять 25 вересня / 8 жовтня
Досифія Київська (в миру – Дар’я Тяпкина; 1721 – 25 вересня 1776) – православна свята, шанована у лику преподобних. Здійсняла свій чернечий подвиг XVIII столітті в Києво-Печерській лаврі під ім’ям рясофорного ченця Досифія.
Народилася Дарина в сім’ї рязанських дворян Тяпкинів в 1721 році. Коли Дарині було два роки батьки її відвідали святі місця Трійце Сергієвої лаври і по дорозі зупинилися у Вознесенському монастирі у стариці Порфирії, бабусі преподобної, яка незадовго до того вирішила присвятити решту свого життя Богові. За наполяганням Порфирії, Дарина залишилася у неї, і перебувала в благодатних стінах монастиря до дев’яти років. Порфирія старанно виховувала онуку, прищеплюючи їй християнські чесноти: смиренність, відсутність прагнення багаття, послух, любов до ближнього. В результаті коли батьки забрали доньку в сім’ю, Досифія, що вже відчула до того часу радість спілкування з Богом у слухняності і покаянні не змогла ужитися з вдачами дворянського життя. У акафісті преподобної говориться: «Радуйся, бо солодкість послуху раніше спокус світу цього пізнала» (Ікос 1). Воістину по чистоті помислів і вчинків Досифію можна порівняти з Великомучениці Варварою, яка теж твердо зберегла свої переконання під натиском цього світу. Переселенню в батьківський дім Дарина була зовсім не рада . До шістнадцяти років вона зберігала в сім’ї подвижницький дух: спала на дошці, була чужа розваг своїх рідних і ніколи не ходила на бали та інші світські зборі, не вживала запропоновану їй їжу, а харчувалася набагато скромніше. Зрештою, під загрозою видачі заміж їй довелося втекти з дому і в шістнадцять років вона залишила батьківський дім і пішла до Москви у пошуках монастирського притулку. Continue reading
У ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа.
Улюблені брати і сестри, сьогоднішнє Євангеліє розкриває нам головну заповідь Христову: «Люби Господа Бога твого всім серцем твоїм, і всією душею своєю, і всією силою своєю, і всім своїм розумом, і свого ближнього, як самого себе. На цих двох заповідях увесь закон і пророки» (Лк. 10, 27; Мт. 22, 40).
Але, для повного розуміння всієї повноти почутого сьогодні Євангелія, варто нам осунутися в повчальну силу Біблійної історії. Continue reading
Днями в інтернет-виданні «Остров» з’явився наступний матеріал «Кужель рассказала, что старцы против Януковича псалом с проклятиями читают». Він викликав не аби яку дискусію в коментарях на сайті, тому хочу висказати і своє міркування священика
Кілька психічно хворих людей вирішили зганьбити покликання монаха Православної Церкви та підло, із пітьми свого безумства і ненависті, накласти прокляття на діючого Президента України, його рідних та близьких. Continue reading
При першій згадці імені львівського протопресвітера Гавриїла Костельника у свідомості більшості пересічних українців асоціюється виключно з подіями Львівського церковного собору 1946 р. Ми не ставимо за мету дати історично-канонічну оцінку Соборам 1596 та 1946 років, а розглянемо основні віхи діяльності голови Ініціативної групи по возз’єднаню УГКЦ із РПЦ. Гавриїл Костельник, без перебільшення, був одним із найяскравіших греко-католицьких священиків першої половини XX століття: філософ, письменник, журналіст, викладач, глибокий проповідник. Був одним з ідеологів східного напряму в розвитку УГКЦ. Покликання всього життя о. протопресвітера Г. Костельника полягало в невтомному шуканні правди. Довгим і складним, і нелегким був той шлях. Після «звільнення» Західної України 1939-го його авторитет та активну антилатинську позицію вирішили використати більшовики. Нещодавно розсекречені документи радянських спецслужб розкривають картину того, як це відбувалося. Continue reading
Пам’ять 19 вересня / 2 жовтня
Благовірний князь Ігор Ольгович, у хрещенні Георгій, у чернецтві Гавриїл, здійснював свій християнський та чернечий подвиг у ХІІ столітті.
Середина XII століття була для Київської Русі скорботним часом безперервних міжусобних воєн за Київське князювання двох князівських угруповань: Ольговичів і Мстиславичів. Святий Ігор волею Божою вступив у боротьбу за Київське князювання, мученицьким подвигом повинен був спокутувати спадкоємний гріх князівських усобиць. Continue reading