ІСТОРИЧНІ МАНІПУЛЯЦІЇ МИТРОПОЛИТА ВОЛОКОЛАМСЬКОГО ЩОДО КИЇВСЬКОЇ МИТРОПОЛІЇ: ВІДПОВІДЬ З АФОНУ

1686: Коли церковний дозвіл подається як вічний титул власності

У нещодавній публікації ми прочитали, що митрополит Волоколамський Антоній під час відкриття виставки «Імена російської дипломатії: Омелян Українців» охарактеризував передачу Київської митрополії у 1686 році як «відновлення історичної справедливості», посилаючись, безумовно, на текст Синодального рішення 1686 року, яким Вселенський Патріарх надає Московському Патріархові з дозволу право висвячувати обраного Київського митрополита. (ἔχῃ ἐπ’ ἀδείας χειροτονεῖν Κιόβου Μητροπολίτην — «мати дозвіл висвячувати Київського митрополита»). Варто зазначити, що на цій виставці одним із експонатів є також оригінал Синодального рішення 1686 року. Однак, незважаючи на цей факт, цілком очевидно, що митрополит не знає його змісту. Він вибірково подає історію, вилучаючи церковний текст із його історичного контексту, і намагається представити певне тлумачення як єдину можливу істину. Таким чином, він намагається перетворити церковну історію на інструмент для підтвердження сучасних церковних або політичних позицій. Однак Синодальний акт існує. І якщо прочитати його повністю та уважно, картина виявляється значно складнішою, ніж та, яку нам представляють. Continue reading →

ПОСЛАННЯ З НАГОДИ 35-РІЧЧЯ ВІДНОВЛЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ ЄПИСКОПА БОРИСА (ХАРКО)

«Пізнайте правду, і Правда вас вільними зробить» (Ін. 8:32)

35-річчя відновлення незалежності нашої держави, що триває в умовах війни з одвічним північним ворогом України, заставляє нас знову і знову замислитися над суттю і цінністю буття вільними особами, вільними людьми, вільною спільнотою, вільним народом, вільною державою, вільною Церквою. Continue reading →

ЧОМУ УАПЦ (1942) НІКОЛИ НЕ ВИЗНАВАЛА КАНОНІЧНОСТІ УАПЦ (1921) ТА ДУХОВЕНСТВО ЛИПКІВСЬКОГО РУКОПОЛОЖЕННЯ

Питання «канонічності пресвітеріанського  висвячення архієреїв» на І Всеукраїнському соборі 1921 р., а також рукоположенного ними духовенства давно вирішено. Воно було остаточно закрито ще 27 серпня 1949 р., коли в Нью-Йорку прийняв нову архієрейську хіротонію останній єпископ липківського рукоположення Іоан Теодорович (він мав цілком канонічне рукоположення священника в РПЦ). Також через нові хіротонії було прийнято в УАПЦ (1942) його духовенство липківського рукоположення. Continue reading →

ПРО ЩО ЩЕ РОКАМИ МОВЧИТЬ МИТРОПОЛИТ ОНУФРІЙ?

1.Не засуджує пропаганду війни з боку патріарха Кирила Гундяєва, собор УПЦ лише заявив, що не розділяє погляди патріарха Московського. Тобто соратник Путіна підбиває цього нового Гітлера на геноцидальну війну знову і знову, а УПЦ лише не розділяє ці погляди!!! До 24.02.22 всю антиукраїнську інформаційну війну РПЦ проти України розділяли і зараз у цій війні активно беруть участь. Continue reading →

МІЖ ЄВАНГЕЛІЄМ ТА «РУССКИМ МИРОМ»: ЯК МОСКВА ЧИНИТЬ ТИСК НА ПОЛЬСЬКУ ПРАВОСЛАВНУ ЦЕРКВУ

Повномасштабне вторгнення Росії в Україну 24 лютого 2022 року висунуло на передній план механізм, який тривалий час діяв менш помітно: використання структур Православної церкви як інструментів тиску та як форми прикриття для російської державної політики. У межах цієї ширшої моделі Польська Автокефальна Православна Церква займає особливо чутливе місце, не в останню чергу тому, що вона є визнаною церквою з реальним впливом на релігійне життя Польщі. Continue reading →

ПРИЗАБУТА І НЕДООЦІНЕНА ПОСТАТЬ: ІЄРОМОНАХ ЕММАНУЇЛ ВОРОБКЕВИЧ (1863–1908)

Євген (Еммануїл) Воробкевич (1863–1908) – український церковний діяч, педагог, публіцист, дослідник церковної музики та літератури. Поєднував душпастирське служіння з науковою та публіцистичною діяльністю. Continue reading →

УКРАЇНСЬКИХ НАУКОВЦІВ ТА ХРИСТИЯН БУДУТЬ СУДИТИ? ДЕЯКІ ЗАСТЕРЕЖЕННЯ ЩОДО ЗАКОНУ «ПРО ЗАПОБІГАННЯ ТА ПРОТИДІЮ АНТИСЕМІТИЗМУ В УКРАЇНІ»

У вересні 2021 р. Верховна Рада України прийняла сумнозвісний закон «Про запобігання та протидію антисемітизму в Україні» [1], а, 14 квітня 2026 р. Президент Володимир Зеленський підписав Закон №2037-ІХ «Про внесення зміни до статті 161 Кримінального кодексу України для реалізації положень Закону України «Про запобігання та протидію антисемітизму в Україні»» [2], що запроваджує кримінальну відповідальність за прояви антисемітизму. Ми не будемо черговий раз пояснювати, що цей закон брутально суперечить Конституції України (зокрема, ст. ст. 8, 21, 24), а також, обговорювати необґрунтовану жорсткість кримінальної відповідальності (від 5 до 8 років ув’язнення), яка практично прирівняна покаранню за ненавмисне вбивство (ст. 119 Кримінального кодексу передбачає покарання у вигляді обмеження волі на 3–5 років або позбавлення волі на той самий строк) та навмисне вбивство (ст. 115 КК України передбачено суворе покарання: від 7 до 15 років позбавлення волі). Зосередимося на декількох моментах: “радянський” стиль; дуже загальні положення, через які можна підвести під кримінальну відповідальність практично будь-яку людину, зокрема науковців;  що загрожує  всім вірним християнських конфесій в Україні. Continue reading →

ОТЕЦЬ СТЕПАН МАЛАНЧУК — ДУШПАСТИР І ГРОМАДСЬКИЙ ДІЯЧ БУКОВИНИ: ДО 121-ї РІЧНИЦІ СТВОРЕННЯ ВИЖНИЦЬКОЇ ФІЛІЇ ЧЕРНІВЕЦЬКОГО ТОВАРИСТВА «РУСЬКА БЕСІДА»

Після того, як Чернівецьке товариство «Руська Бесіда» заснувало свої філії в Кіцмані, Вашківцях і Заставні, установчі збори зі створення філії відбулись і у Вижниці. У суботу 1 січня 1905 р. до приміщення магазину Анни Москви прибули інтелігенція і селяни з Вижницького повіту: Багни, Берегомета, Виженки, Вижниці, Іспаса, Лукавця, Мареничів, Мігови, Мілієве, Рівні, Розтік, Стебника, Чорногузів. Із Чернівців приїхали: посол Єротей Пігуляк; голова товариства Чернівецької «Руської Бесіди» О. Попович та його секретар академік А. Клим, виділовий (член правління) Когут; інспектори Никорович і Спинул; управитель маєтку барона Василька Бурачинський та ін. Головував на засіданні о. Маланчука з Лукавців, секретарем зборів був пан Клим. Рішення заснувати Вижницьку філію прийняли одноголосно. Continue reading →

ТАНЦІ НА ГРОБАХ АБО ВИКОНУЮЧИ ВКАЗІВКУ ФСБ

Сумні танці на гробах… Не встигли ще відспівати та поховати патр. Філарета (Денисенка), як 7 єпископів колишньої УПЦ КП через онлайн-нараду проголосили вже собі нового «київського патріарха». Ним оголошено єпископа Сумського Никодима (Кобзаря) 1971 року народження, випускника авіаційного військового училища (1988-1991 рр.). Про його обрання оголосив громадянин РФ, «екзарх всеросійський» та митрополит Бєлгородський Іоасаф (Шибаєв), який живе і служить як «екзарх» УПЦ КП в Росії. У своїй заяві, яку розповсюдив в інтернеті цей російський архієрей УПЦ КП, він заявив російською: «Ми взяли участь в електронному форматі в обранні Предстоятеля Української Православної Церкви Київського Патріархату. Свої голоси під час обрання ми віддали на користь Преосвященного Никодима, архієпископа Сумського і Охтирського. Вітаємо Новообраного Никодима, Патріарха Київського і всієї Руси-України з обранням… Continue reading →

РУЙНІВНИКИ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ

Нещодавня нищівна атака, розпочата Службою зовнішньої розвідки Росії (СЗР) проти Вселенського патріархату – і особисто проти Вселенського патріарха Варфоломія – не повинна була стати несподіванкою для тих, хто має історичну пам’ять і здоровий глузд. Цей напад безпомилково несе нечестиве «благословення» Московського патріархату. Continue reading →