Слава Воскреслого Господа Ісуса закінчилася на землі вознесінням Його на небо. Христу – Архієреєві майбутніх благ (Євр. 9:11), який приніс Себе Єдиного в жертву за гріхи (Євр. 7:27; 9, 26), належало ввійти не в рукотворну святиню, але в саме Небо, щоб з’явитись тепер перед Божим лицем за нас (Євр. 9:24). Про Своє вознесіння Господь сказав ще в Старому Заповіті через Своїх пророків (Пс. 46:6) і в час Свого земного життя передрік: «Я йду до Свого Отця й Отця вашого, і до Бога Мого й Бога вашого» (Ін. 20,17). Після вознесіння Спаситель на протязі сорока днів являвся учням, переконуючи їх в істині Свого Воскресіння і підготовляв до Свого возшестя на небо (1 Кор. 15:5-8). Апостол Петро говорить: «Ми з ним їли і пили, як воскрес Він із мертвих» (Діян. 10:41). «Він став перед ними живий із засвідченими багатьма, і сорок день їм з’являвся та про Боже Царство казав» (Діян. 1:3). Говорив Він їм про Свою Божественну владу на небі і на землі, про Божественне обрання їх в ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа, і вчив зберігати все, що Він заповів, обіцяючи бути з Своєю Церквою «повсякчасно аж до кінця віку» (Мт. 28:18-20). Continue reading →