ПРОПОВІДЬ НА БЛАГОВІЩЕННЯ БОГОРОДИЦІ

«Радуйся, Ліствице Небесна, що нею зійде Бог. Радуйся, Бога невмістимого Вмістилище. Радуйся Одушевленний Раю, що зростив нам цвіт Нетління».

Сьогодні, улюблені во Христі брати і сестри, коли Свята Православна Церква оспівує Преславне Благовіщення Архангела Гавриїла Пречистій і Преблагословенній Діві Марії. Наше серце б’ється як джерело, і з нього витікають ріки живі, сповненні трепетного почуття любові і благоговіння перед цим, чистим як ранкова роса, проникливим, як Божа мудрість, поглядом, повним миру і благочестя. Continue reading

ПРО РОЗП’ЯТТЯ І ХРЕСТ ХРИСТІВ

“Розп’яття” на західній стіні з лівого боку у Володимирському патріаршому соборі м. Києва художників Павла Свєдомського та Вільгельма Котарбінського

Середина Великого посту завжди присвячена особливому шануванню Чесного і Животворчого Хреста Господнього. З давніх-давен на середину храму виноситься хрест для поклоніння і весь тиждень, який носить назву «хрестопоклонного», Церква закликає вірних роздумувати про страждання та розп’яття Христа Спасителя. Так само вона нагадує нам, що вже настають «названі» тижні Великого посту: «хрестопоклонний», «поклонний», «вербний» і «страсний», які невпинно наближатимуть нас до Світлого Христового Воскресіння.
До великої Голгофської жертви смерть на хресті була ганебною. На таку кару засуджувались явні злодії і раби-бунтарі. У Старому Завіті про смертну кару на хресті було сказано, що «проклятий перед Богом усякий повішений на дереві» (Втор. 21; 23). Цей вислів передає нам апостол Павло в посланні до галатів: «Проклятий всякий, хто повішений на дереві» (Гал. 3; 13). Наскільки ганебною була смертна кара на хресті говорить нам один із найвідоміших римських проповідників Ціцерон: «Око римського громадянина не повинне бачити хреста, вухо його не повинне чути про нього і сама згадка про хрест повинна бути згладжена із його пам’яті».  Continue reading

ЧЕСНИЙ І ЖИВОТВОРЯЩИЙ ХРЕСТ ЯК НАША ЗБРОЯ

Хрест, зроблений старцем Йосипом ісихастом

Не підлягає сумніву, що ми живемо в епоху, в якій панує раціональна думка і абсолютизація людського розуму, епоху, коли людина проголосила себе і свої творіння сутністю світу цього, ізолювавши і вигнавши з нього все метафізичне, надчуттєве и надрозумне. Філософія нової – ще гіршої – варіації гуманізму стала нашим світоглядом, під дією якого людина ризикує укласти себе в в’язницях своїх досягнень, які, врешті-решт, погребуть її під своїми уламками. Очевидно, що в такій негативній і безвихідній атмосфері говорити про таїнство Хреста і намагатися осягнути те місце, яке він повинен займати в житті людей, схоже на утопію. Однак, зараз як ніколи ми, залишивши цю безплідну філософію, відчули нагальну потребу наблизитися, в міру наших слабких сил, до таїнства Хреста. Адже необхідно зрозуміти, який є шлях, що проходить під Його покровом, за яким необхідно слідувати християнину, щоб очистити душу від гріха і отримати її спасіння. Continue reading

ПРО МОЛИТВУ В ГЕФСИМАНСЬКОМУ САДУ

Споглядаючи цього святого вечора Голгофу, яка стоїть посередині храму, давайте ми на хвильку своїми думками перенесемося до Гефсиманського саду. Станемо серед нього і заглибимося в його незвичайну тишу. Ще кілька годин тому тут знаходився Христос з Своїми учениками, тут звучала особлива молитва нашого Спасителя – «Молитва про чашу». Христос, йдучи на гору Елеонську, промовляв до своїх учеників: «Цієї ночі всі ви спокуситеся через Мене, бо написано: уражу пастиря, і розбіжаться вівці» (Мк., 14: 27), а прийшовши до Гефсиманії і взявши з собою Петра, Якова та Іоана, «… почав тужити й сумувати. І сказав їм: сумна душа Моя смертельно; побудьте тут і пильнуйте» (Мк., 14: 35-34). Христос, як людина переживав всю скорботу залишеності, тому Йому була надто важлива присутність учеників, і особливо тих, які були найближчими учнями, адже саме Петру, Якову та Іоану Господь відкрив таємниці Свого Фаворського Преображення.  Continue reading

СЛОВО НА НЕДІЛЮ 2-гу ВЕЛИКОГО ПОСТУ СВЯТОГО ОТЦЯ НАШОГО ІОАНА ЗОЛОТОУСТОГО

Не будемо, браття, зневірюватися в своєму спасенні, але будемо підносити до Небесного Царя молитви, благання й прохання заступництва з багатьма сльозами. Нехай і цей піст буде нашим сподвижником і помічником у цьому доброму заступництві. Як після зими і з настанням літа, мореходець виводить у море своє судно, воїн чистить зброю і готує коня до бою, землероб гострить серп, мандрівник відважно виступає в дальню путь, борець знімає з себе одяг і готується до боротьби, так і ми, християни, з початком посту, цього духовного літа, як воїни почистимо зброю, як землероби нагостримо серп, як керманичі протипоставимо свої помисли хвилям непорядних бажань, як подорожні, почнемо шлях до неба. Continue reading

ОБЛИЧЧЯ ХРИСТА (НЕДІЛЯ ТОРЖЕСТВА ПРАВОСЛАВ’Я)

Сьогодні наша Церква святкує Торжество Православ’я, радість істини про Бога і людину, про віру і життя. Вона пам’ятає історичний факт відновлення шанування святих ікон. Таким чином, вона сповіщає свою самосвідомість, тобто проявляє своє Особа. Тому що особа відображає внутрішню глибину нашої людської істоти, проявляє вміст наших сердець. Ось чому сьогоднішнє євангельське читання посилається на покликання Філіпом Нафанаїлом: «Піди і подивися», тобто прийди і пізнай Христа особисто, щоб слідувати за ним. Церква є не що інше, як Ісус Христос, що проходить через усі віки, таємниця Його присутності і Його енергії. Православна віра є живий зв’язок з особистістю Христа через істину Церкви. Continue reading

ПРО ТЕРНОВИЙ ВІНЕЦЬ ХРИСТА СПАСИТЕЛЯ

За читанням святого Євангелія від Матфея під час акафісту Божественним Страстям Христовим ми знову перед собою відтворюємо картини добровільних страждань і мук Христа Спасителя. Нас кожного разу хвилюють і бентежать ці події, ми намагаємось вкотре спів страждати Христу, своїми помислами бути з Ним. Назавжди перед нашим зором залишиться скривавлене Лице Христа Спасителя і терновий вінець на Його чесній главі. Цей образ майстерно, за допомогою пензля, дійшов до нас на чесних іконах та полотнах художників зі світовим ім’ям.  Continue reading

ПРОПОВІДЬ У ВСЕЛЕНСЬКУ ПОМИНАЛЬНУ БАТЬКІВСЬКУ СУБОТУ

Бог же не є Бог мертвих, а живих. Бо в Нього всі живі.

Лк. 20:38

Улюблені в Христі брати і сестри!

Сьогодні, напередодні Великого посту, перед Неділею про Страшний Суд ми здійснюємо поминання всіх від віку спочилих православних християн. Бо наша Свята Православна Церква, як ніжна і чадолюбива мати, піклується не тільки про спасіння живих, але простягає свою турботу і за спасіння душ  матерів, отців і братів наших, що відійшли від нас. Вона зібрала нас сьогодні, щоб ми піднесли молитви до Господа за упокій всіх спочилих у місці світлому, в місці спокійному, де немає ні болі, ні страждання, але життя вічне. Continue reading

СПРАВЖНІЙ КОД ВСЕСВІТУ (Неділя про Блудного Сина)

«Коли він далеко ще був, його батько вгледів його, і переповнився жалем: і побіг він, і кинувсь на шию йому, і зачав цілувати його!»

Ось так, у Притчі Ісуса про Блудного Сина зустрів Батько свого сина. Він не ждав на те, щоб син добіг до нього,щоб сказати йому, чого він бажає, щоб потім мати над ним перевагу, щоб йому відповісти, або увійти до нього або відійти. Він побіг до нього. Не було жодного сумніву про те, що скаже він своєму синові чинити. Він привітав свого втраченого сина з розпростертими обіймами. Continue reading

ПРОПОВІДЬ НА СТРІТЕННЯ ГОСПОДА НАШОГО ІСУСА ХРИСТА

Дорогі браття і сестри, кому з нас не доводилося іноді спостерігати зворушливу картину: який-небудь дуже старий, згорблений, вкритий сивиною старець тримає дитя і ніжно пестить тремтячими від старості руками. Тут ми бачимо два протилежні полюси життя: початок одного і кінець другого; дві життєві зорі ранішню і вечірню, схід і захід. Коли ці протилежності існують окремо, ми чомусь не зосереджуємо на них своєї уваги, але коли ми порівняємо похилого віком старця та маленьку дитину, ця вражаюча різниця мимоволі впадає у вічі й викликає в душі тривожні почуття та думки. Від одного вже віє холодом близького кінця життя. Життєва сила, часом безрозсудно розтрачена за багато десятків років, уже ледве тліє і ось-ось згасне зовсім. А на його руках б’ється істота теж безсильна і слаба, але це безсилля стане майбутньою силою. У нього все ще попереду, і з кожним днем він буде рости і все більше розвиватися. Мимоволі думається: дідусю колись і ти був життєрадісним дитям із неприхованим запалом сил. А що тепер з тобою сталося, куди і нащо пішли твої сили? І те чарівне дитя, буде колись таким самим похилим старцем, якщо численні незгоди, що чекають тебе ще, попереду, не згублять тебе ще раніше в розквіті сил! Continue reading